Харлан Кобен - Твоя перша остання брехня

Запитання продовжувалися, у різних варіантах. Вона сказала, що їй треба влаштувати, щоби хтось забрав дочку з садочка. Копи дозволили їй це зробити. Вона зателефонувала Едді, швидко пояснила ситуацію.

— Усе гаразд? — спитав він.

— Так.

— Це пов’язано з убивством Клер, так?

— Безперечно.

— Я заберу Лілі.

Майя додзвонилася скайпом до садочка «Зростання» і, в оточенні поліції, пояснила, що сьогодні Лілі забере її дядько Едді. Міс Кітті не дуже радо на це пристала. Вона добряче помучила Майю і зрештою наполягла, щоб усі одне одному передзвонили: переконатися, що все добре. Майя тільки раділа таким пересторогам.

За кілька годин їй нарешті набридло.

— То ви мене заарештовуєте?

Головний коп, детектив округу Ессекс, оздоблений шикарним шоломом кучерявого волосся й довгими віями, затинався й покашлював.

— Вас можна заарештувати за незаконне проникнення на чужу територію.

— Так зробіть це, — сказала вона, простягнувши йому руки зап’ястками разом. — Мені справді треба додому, до дочки.

— Ви підозрювана.

— У чому конкретно?

— А ви як думаєте? У вбивстві.

— Привід?

— Як ви тут опинилися?

— Я вже розповіла.

— Ви дізналися, що жертва зникла, від його дружини, так?

— Так.

— Потім отримали із загадкового джерела наводку перевірити цей сарай.

— Правильно.

— Хто це загадкове джерело?

— Це був анонім.

— Телефоном? — спитав кучерявий.

— Так.

— Він дзвонив на домашній чи на мобільний?

— На домашній.

— Ми перевіримо ваші дзвінки.

— Давайте. Але зараз уже пізно, — вона підвелася. — То якщо на сьогодні це все…

— Чекайте.

Майя впізнала голос і подумки вилаялася.

Детектив поліції Нью-Йорка Роджер Кірс прямував до них своєю ходою печерної людини, руки різко видавалися з міцного тіла.

— Ви хто? — спитав кучерявий.

Кірс помахав своїм бейджем і назвався.

— Я розслідую смерть Джо Буркетта, чоловіка місіс Стерн. Ви тут установили причину смерті?

Кучерявий насторожено подивився на Майю.

— Може, нам слід поговорити наодинці?

— Схоже, йому перерізали горло, — сказала Майя. Обоє подивилися на неї. — Гей, мені справді треба йти. Я намагаюсь зекономити нам усім час.

Кірс скривився й перевів очі на кучерявого.

— Здається, ножова рана в горлі, — сказав той, — але більше ми поки нічого не знаємо. Судмедексперт округу дасть висновок уранці.

Кірс узяв найближчий до Майї стілець, перевернув його так, що спинка опинилася спереду, і заходився всідатись/ сідлати його. Майя дивилася на нього й розмірковувала над тим, що Керолайн сказала про гроші, що їх Кірсу платили Буркетти. Чи правда це? Вона сумнівалася, але байдуже, так чи ні, порушувати це питання зараз було б дуже нерозумно.

— Я можу подзвонити своєму адвокатові, — сказала Майя. — Ми обоє знаємо, що у вас нема приводів затримувати мене.

— Ми вдячні вам за співпрацю, — сказав Кірс без жодної краплини щирості, — але перед тим, як ви підете… що ж, гадаю, ми неправильно все це розглядали.

Він чекав, доки вона вкусить.

— То що ж ми, — вона голосом підкреслила це слово, — розглядали неправильно, детективе?

Кірс склав руки на спинці стільця.

— Ви постійно натрапляєте на мертві тіла, так?

Слова Едді: «За тобою йде смерть, Майє…»

— Спочатку ваш чоловік. Тепер цей приватний детектив.

Він посміхнувся Майї.

— Ви на щось натякаєте, детективе Кірс?

— Просто кажу. Спочатку ви з вашим чоловіком зустрічаєтеся в парку. У результаті він мертвий. Тоді ви приходите в пошуках бозна-чого. У результаті Том Дуґласс мертвий. Що в цих випадках спільного?

— Дайте вгадаю, — сказала Майя. — Я?

Кірс знизав плечима.

— Це неможливо не помітити.

— Неможливо. То яка у вас теорія, детективе? Я вбила їх обох?

Кірс знову знизав плечима.

— Це ви мені скажіть.

Майя підняла руки догори, жартома здаючись.

— Так, ви мене підловили. Здається, я таки вбила Тома Дуґласса кілька тижнів тому, судячи зі стану тіла. Тоді запхала його в сарай, вочевидь, зникла непоміченою, усе одно прийшла до його дружини, шукаючи його ж з якихось дивних причин, а тоді… допомагайте, Кірсе. Тоді я повернулася, щоб дістати тіло і вплутатись у все це?

Він сидів мовчки.

— I — так, я бачу очевидний зв’язок між цим та моїм чоловіком. Здається, я достатньо дурна для того, щоб крутитися біля місць злочину, бо це чудовий спосіб обілити себе, так? О, й у випадку з Джо я навіть (боже, яка я крута) якось відстежила зброю, з якої вбили мою сестру, хоча мене на момент її вбивства не було в країні, і застрелила його з неї. Усе правильно, детективе Кірс? Я нічого не пропустила?

Кірс промовчав.

— А поки ви намагаєтеся довести, що я вчинила два… Чекайте, сестру теж я вбила? Ні, ви вже мені сказали, що я не могла цього зробити, бо ви знаєте, що я служила своїй країні за морем… Але поки ви все це тут доводите, може, розглянемо ваші стосунки з родиною Буркетт?

Це привернуло увагу Кірса.

— Про що це ви?

— Не зважайте, — Майя підвелась і рушила до виходу. — Слухайте, можете марнувати час, скільки вам завгодно. А я поїхала по дочку.

Вони затримали її авто.

— Ви вже маєте ордер? — спитала Майя.

Кучерявий передав їй ордер.

— Швидко, — сказала вона.

Кучерявий знизав плечима.

— Я вас підвезу, — сказав Кірс.

— Ні, дякую.

Майя викликала таксі зі смартфона. Воно приїхало за десять хвилин. Діставшись додому, вона взяла іншу машину, машину Джо, і поїхала до будинку Клер та Едді.

Едді був біля дверей ще до того, як вона взялася за ручку.

— То що?

Вона розповіла йому про вечір там, у коридорі. За його спиною вона бачила, як Алекса грається з Лілі. Подумала про Алексу та Деніела. Такі хороші діти. Майя була орієнтована на результат. Якщо у вас хороші діти, то ви, мабуть, хороші батьки? Чи залежало все від Клер? Кому, зрештою, Майя довірила б виховувати свою дочку?

— Едді?

— Що?

— Я дещо від тебе приховала.

Едді подивився на неї.

— Філадельфія мала для мене певне значення. Там Ендрю Буркетт навчався в школі.

Вона розповіла йому про зв’язок між ними. Завагалася, чи не зробити ще один крок і не розказати йому про Джо на тому відео з прихованої камери, але зараз вона просто не бачила, що б це дало. Коли Майя договорила, він сказав:

— Отже, у нас три вбивства. — Він мав на увазі Клер, Джо та нині знайденого Тома Дуґласса. — І пов’язує їх, наскільки я бачу, тільки Ендрю Буркетт.

— Так, — відповіла Майя.

— Це очевидно, правда ж, Майє? Щось сталося на тому човні. Щось настільки погане, що стільки років по тому воно й досі вбиває людей.

Майя кивнула.

— Хто ще був там тієї ночі? — спитав Едді. — Хто