Іен Бенкс - Осина фабрика

до того, як я встиг усвідомити їхню цінність. Можливо, я вбивав, щоб помститися, ревно стягуючи — у єдиний доступний мені спосіб — данину з тих, хто опинявся в межах моєї досяжності; з моїх однолітків, які інакше б виросли й стали тим єдиним, чим я стати не міг: дорослими.

Позбавлений, так би мовити, одного бажання, я виробив у собі інше; щоб зализати власну рану, я обрубував їхні життя, у такий спосіб відплачуючи у своїй озлобленій невинності за власне вихолощення, яке на той час хоч і не міг цілком усвідомити, проте якимось чином — можливо, з огляду на ставлення свого оточення, — сприймав як несправедливу й непоправну втрату. Не маючи сенсу жити й позбавлений можливості продовження роду, я доклав усіх зусиль, щоб досягти успіху в жорстокій протилежній царині, і так відкрив для себе заперечення й відмову від розмноження, на яке могли претендувати лиш інші. Схоже, я вирішив, що якщо вже мені ніколи не стати чоловіком, то я — позбавлений ознак мужності — перевершу в ній усіх довкола; отак я й став убивцею, утіливши в мініатюрі образ безжального героїчного солдата, до якого в усіх читаних мною книжках і бачених фільмах люди ставилися з трепетною повагою. Я вирішив, що знайду або ж власноруч виготовлю зброю, а моїми жертвами стануть ті, хто ще не так давно з’явився на світ завдяки тому єдиному акту, на який я був неспроможний; моя рівня, оскільки, попри володіння всім необхідним потенціалом, вони тепер так само не матимуть змоги здійснити вищезгаданий акт, як і я. От вам і пенісна заздрість!

А тепер виявляється, що все це не мало жодного сенсу. У мене не було жодних підстав для помсти, була лише брехня, ошуканство, яке необхідно було викрити, омана, яку я мав розгледіти, попри її всеосяжність, але натомість просто цього не хотів. Я був гордий; унікальний євнух; лютий, проте благородний привид, що ширяв власними володіннями, скалічений вояка, скинутий принц…

Але тепер я зрозумів, що весь цей час був просто дурнем.

Вірячи у свою жахливу травму, у свою буквальну відрізаність від суходолу, що належав решті людства, я, схоже, надто серйозно ставився до життя загалом і з цієї ж причини надто легковажно — до життя інших. Убивства правили мені за зачаття; за секс. Фабрика була моєю спробою створити модель життя, вона замінила собою ті стосунки, які в інакшому вигляді викликали в мене відразу.

Що ж, досягти успіху в смерті завжди було простіше.

Усередині цієї величезної машини речі не такі шаблонні (або тривіальні), як ті, що я пережив на власному досвіді. Кожному з нас, у його власній Фабриці, може здатися, що він обрав свій коридор і що його доля вже вирішена (і неважливо — мрія це чи кошмар, банальність чи чудо, добре це чи погано), але достатньо одного-єдиного слова, погляду, помилки — і все може змінитися, усе здатне перевернутися дороги дриґом, і вимощений мармуром коридор перетвориться на канаву, а щурячий лабіринт — на осяяну золотом вулицю. Урешті-решт на нас чекає те саме, проте шлях — частково обраний, частково заздалегідь визначений — у всіх різний і ладний змінюватися, доки ми живемо й дорослішаємо. Упродовж багатьох років я думав, що люк за мною зачинився; однак насправді весь цей час повзав по циферблату. І тільки тепер люк нарешті зачиняється, а мій шлях лише починається.

Я знову дивлюся на Еріка, усміхаюся й киваю сам собі; віє легкий бриз, хвилі розбиваються об берег, вітер розпорошує бризки й гойдає траву, довкола щебечуть птахи. Певно, мені доведеться розповісти йому про те, що зі мною трапилося.

Бідний Ерік припхався додому, щоб побачитися зі своїм братом, а виявилося (Трах! Бах! Прорив дамб! Вибухи бомб! Оси смажаться: п-п-ш-ш-ш-ш!), що на нього чекала сестра.

ОДНА З НАЙКРАЩИХ КНИЖОК ХХ СТОЛІТТЯ ЗА ВЕРСІЄЮ «THE INDEPENDENT»

Ієн Бенкс (1954—2013) — шотландський письменник. Його роман «Осина Фабрика» став одним з найскандальніших дебютів в англійській літературі. Після виходу книжки критики розділилися на два табори: ті, хто захоплювався молодим автором, і ті, хто називав автора божевільним. У 1999 році за підсумками голосування на веб-сайті BBC News Бенкс посів п'яте місце в першій десятці «літературного хіт-параду тисячоліття», випередивши Дж. Р. Р. Толкіна і Джеймса Джойса.

Через два роки після вбивства Блайта я умертвив свого молодшого брата Пола — геть з інших і більш фундаментальних причин, аніж ті, що спонукнули мене позбутися Блайта; а ще через рік я попіклувався про свою двоюрідну сестру Есмеральду, зробивши це більш-менш знічев'я.

Такий наразі в мене рахунок. Троє. Я вже багато років нікого не вбивав і не маю наміру робити це знову.

Просто в моєму житті був такий період.

Прочитайте, якщо стане мужності.

Daily Express

Зловісна, химерна книжка, яку неможливо відкласти.

The Financial Times

1

Шедевр (фр.). (Тут і далі прим. пер.)

2

Йдеться про Heinkel He. 111 — німецький літак, головний бомбардувалькик часів Другої світової війни.

3

Зовнішня кам’яна напіварка.

4

Дорогою (фр.).

5

Останній смертельний удар (фр.).

6

Назва японських пілотів-смертників «камікадзе» перекладається як «божественний вітер».

7

Серія розвивальних іграшок-конструкторів.

8

«Заснути, вмерти. / І спати. Може, й снити? Ось в чім клопіт; / Які нам сни присняться після смерті…» (Вільям Шекспір, «Гамлет, принц датський», пер. Леоніда Гребінки.)

9

Міра об’єму для рідин, дорівнює ¼ пінти, або ⅛ літра.

10

«Oz» і «IT» — андеґраундні лондонські сатиричні журнали 1960—1970-х років. «Oz» спершу видавався в Сіднеї.