Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Раптом до Крістіни підійшли її служниці й сказали:  
— Ваша Величносте, принцеса Крістіна, ваш наречений Логан прибув.  

Крістіна засяяла від щастя. Принцеса Вікторія подумала, що разом із Логаном прийшов Дем’ян, якого вона так чекала. Вікторія побажала своїй сестрі Крістіні гарно провести час, сподіваючись, що Дем’ян теж з’явиться. Задоволена Крістіна пішла зі служницями, забравши трійнят.  

Принцеса Вікторія наказала своїм служницям іти відпочивати. Вони вклонилися їй і пішли. Залишившись одна, Вікторія, одягнена в розкішне дорогоцінне вбрання, чекала на свою долю. Вона сиділа біля фонтану, милуючись його красою. До неї підбігли її улюбленці: британська висловуха кішка на ім’я Леді та великий лев на ім’я Герой. Принцеса Вікторія гладила їх, усміхаючись.  

Тим часом через паркан пробрався Дем’ян у коричневій сорочці, тримаючи в руках розкішний букет квітів. Він милувався красою принцеси Вікторії, яка ніжно гладила своїх улюбленців. Дем’ян уже знав, що вона — принцеса Катару. Тиждень тому він запитав у свого друга Логана, хто ця прекрасна дівчина, яка зварила йому смачну каву та перев’язала рану. Логан розповів йому, хто вона. Дем’ян навіть не міг уявити, що вона королівської крові, але це його не хвилювало. Для нього головним було його почуття до неї, і воно було щирим.  

Тому Дем’ян вирішив приїхати разом із Логаном до принцес, але зробити сюрприз Вікторії, пробравшись непомітно. Він вийшов із кущів, і принцеса Вікторія обернулася, думаючи, що хтось проник у палац. Лев Герой почав гарчати, але Вікторія заспокоїла свого хижого улюбленця. Потім вона подивилася на Дем’яна і не очікувала такого ефектного проникнення.  

Дем’ян підійшов ближче, подарував їй квіти й ніжним голосом сказав:  
— Це для тебе.  

Принцеса Вікторія прийняла квіти, не очікуючи його появи. Зібравши думки, вона серйозно запитала:  
— Дякую… Але як ви сюди пробралися? У нас багато охоронців, і вас не спіймали.  

Дем’ян романтично відповів:  
— Немає нічого неможливого, аби тільки побачити тебе. Завдяки Логану я зміг потрапити до палацу. Твої батьки були не проти. А потім я вирішив пробратися непомітно, щоб поговорити з тобою. Я знаю, що ти велика принцеса Катару, і мене це не бентежить. Ти мені дуже подобаєшся, і я хочу бути з тобою назавжди.  

У принцеси Вікторії серце калатало. Вона не очікувала, що Дем’ян зізнається їй у своїх почуттях. Їй стало легше, і вона сміливо відповіла:  
— Ви мені теж дуже подобаєтеся. Я рада, що вам неважливо, хто я. Але я зроблю все, щоб ви були щасливі.  

Дем’ян узяв її ніжну руку й почав цілувати. Вона стояла, зніяковіла й почервоніла, дивлячись йому в очі. Тим часом із вікна хмуро спостерігала Ліза. Вона не очікувала побачити свою сестру Вікторію з якимось хлопцем. Їй стало заздрісно й боляче, адже Ліза ніколи не побачить Олафа, бо її видадуть заміж примусово.  

Дем’ян запропонував Вікторії піти в кафе, поки свято триває. Принцеса Вікторія погодилася, щоб дізнатися про нього більше й слідувати своєму серцю.

Тим часом у дворі служниця Айна старанно працювала, подаючи страви для королівської родини та почесних гостей. Її зусилля не залишилися непоміченими, і її похвалив слуга Джастін, який служив принцу Савві. Він висловив захоплення її роботою та побажав, щоб вона залишалася довше, додавши, що радий її присутності. Айна вдячно усміхнулася і пішла.

За її діями спостерігала служниця Халіма, яка відчувала до Айни неприязнь. Її дратувало, що Айна була привітною до всіх, а також спілкувалася з Джастіном. Халіма помилково думала, що Айна намагається привернути його увагу. Своє невдоволення вона висловила старшим дочкам, і вони разом вирішили провчити Айну.

Коли Айна зайшла до сараю, де її поселили, вона почала молитися, ставши на коліна. Раптом до неї увірвалися Халіма з дочками. Вони кинули її до стіни, і Халіма зі злістю сказала:  
— Ти не така проста дівка, як я думала! Мила зі всіма і клеїшся до молодого слуги Джастіна? Зізнавайся!  

Айна мовчки стояла, не розуміючи, про що йдеться, адже вона нічого поганого не зробила. Одна з дочок Халіми підійшла і грубо штовхнула її до стіни так, що з носа потекла кров. Вона сказала різким тоном:  
— Ну, зізнавайся, чого мовчиш?  

Айна тихо відповіла, намагаючись витерти кров:  
— Я нічого не зробила, прошу, повірте мені.  

Халіма закричала:  
— Мовчи! Я все бачила! Ти заслужила покарання!  

Вони прив’язали Айну до стовпа, і Халіма почала бити її батогом по спині, поки її дочки спостерігали за цим. Айна терпіла біль, знаючи, що нічого поганого не зробила. Халіма, охоплена гнівом, схопила її за підборіддя і сказала:  
— Брудна дівка! Ти це заслужила!  

Айна тихим голосом відповіла:  
— Я чесна перед Аллахом, я нічого поганого не зробила.  

Халіма продовжувала бити її, поки раптом не з’явилася Самія. Вона утримала руки Халіми, зупинивши удари. Самія, одягнена в легку кремову східну сукню, золоті сережки та зібране волосся, суворо подивилася на Халіму.  

— Що ти твориш? — закричала Халіма.  

Але Самія твердо відповіла:  
— Я не можу дивитися, як ти б’єш невинну людину. Послухай мене. Я служниця великої колишньої королеви Фейзи, третьої дружини Анвара аль-Шаф, яка поставить тебе на місце. Якщо ти ще хоч раз торкнешся її, я повідомлю королеві, і вона вирішить твою долю.