Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Шаман впав в транс. Відмовився від зовнішніх подразників. Спілкування з Кікіморою було важким, але результативним. Незабаром наша лодка відправилася за отриманими координатами (образами).

Поясни, будь ласка, чому  лякався, що Кікімора буде у Солов’я? Вона йшла туди. Ніхто такої спритності від Навки не очікував. Йшла кілька місяців? Ні. Пошуки зайняли чимало часу. За образом телепортуватися легко, але місце треба з початку знайти. Чому не допоміг? Вона хитрувала, коли образ кубла видурила. Таку злість мав! Але його розташування залишалося в таємниці. Постійного зв’язку ви не маєте? А як інакше? Для спілкування потрібен особливий настрій. Та й канал швидко псується. Зрозумів. У мене так з іншими Сутностями. З Навкою зв’язок постійний. Ми як їнь та ян. Да. Нічого я про Мольфарів не знаю. Та й про Навок також. Пам’ятаєш, що казав мене, коли ми летіли на Конику? Я? З тобою? Ще допомагав дерев’яному. Чудеса. Я вийшов із трансу під деревом. Вважав, що це Лелет мене притягнув для допомоги. Зрозуміло, як ти швидко та точно знайшов лаз, та Навку. Хто то був? Хтось з Наставників. Вірогідно треба було повідомити якусь важливу інформацію. Сподіваюсь, не дарма. Не то слово. Не факт, що сам би додумався. … Що ще про Змія треба знати? Зараз Кікімора приїде. Вона головний спеціаліст.

Кікіморою виявилася худа, висока жінка, на вигляд сорока років із короткою стрижкою. Цікаво, Дикі обирають власний облік за  бажанням, чи оточення має вплив? Якби вона була людиною, вважав її за фарбовану блондинку. Вона мала грубі, нібито рублені сокирою риси обличчя. Але жодного спогаду про каліцтво. Навпаки, вигляд вона мала привабливий: чарівна та красива жінка з родзинкою. Була одягнена у салатову спідницю трохи вище колін, легка куртка у тон та біла блузка. Вона одразу накинулася на Шамана:

Батько! Як ти міг сховати появлення Мольфару? Ти ж розумієш, як мене необхідні його знання. Я вже доросла, можу за себе постояти. Чого лякаєшся? Я хочу бути своєю у лісі!

Треба допомогти новому другу. Він слова не має змоги вставити. Я розпочав розмову:

Доброго дня, красуня! Це я Вас покликав.

У кмітливості дівчині не відмовиш. Мабуть, вона лише зараз побачила, що батько не один. Поруч багато інших Сутностей. Мій образ вона вже бачила, тобто представлятися не було сенсу.

Привіт! Ви — Мольфар. А звідки взялися? Кіра! Треба бути ввічливою! —

Це вже Шаман не витримав.

Вибачте! Не звикла користуватися мовою. Але, коли багато народу без неї не можна. Транслятор образів поки запрацює. Добре. Витримаємо. Було б бажання до спілкування. Будемо знайомитися?  Так. Я — Кікімора. Батько кличе мене Кірою. Йому так зручніше. А цю Сутність я знаю. Ми разом вихід у Колі шукалі.

Вона показала на Берендея.

Чого ж не поцікавилася у господарю лісу: як стати своєю? Ґазда він, не ти? Я — Мольфар. А в лісі голова — Берендей. Це Навка, моя друга половинка. Її, до речі, також можна вважати ґаздою Полісся. Тобто не судьба, запізнилася. Мабуть, так краще. Я не по цім справам, а брехати не вмію. Та й одружуватися мене ще зарано.

Казала вона швидко, дуже швидко. Слова летіли як горіх. Схоже, її розум не завжди встигав за ними. —

Щодо Берендея, я поміркую. Не зрозумів: ти погрожуєш чи милостиню даєш. …

Кікімора замовкла, а потім на її обличчі засяяла усмішка.

Ви не звикли до образного спілкування, а я ще вчу мову. Додав до образу сексуальності, я повинна виглядати живою. Для нас маніфестування згоди на створення пари — найвища повага до співрозмовника. Ознака довіри. Мабуть, я трохи переборщила з напором. Перепрошую. Злого наміру у мене бути не може. Добре. Збавляй напір та починай оповідати. Про Змія. Не поспішай. Думка за словами не встигає. Нам треба вирішити: що треба робити. Що казати, з чого почати? Ви з’ясували, що Души почали зникати в “Колі”. Де тут ваша справа? Як так. У нас не лише вільні. Іноді колишні затримуються. У вигляді Душ, безумовно. Знов новини з оточення.  Все зникло. Але це до батька, його справи. Я лише викликалася перевірити “Коло”.  Навіть, не знала, що вийти не можливо? Думки не мала. Перший раз пастку для духів побачила. Не бачу жаху. Чого лякатися то? Ну поспілкувалися з іншими. Трохи нудно, але що з нами станеться? Я думав, що мова йде про багато років. Перебір. Пастка закрилася кілька місяців тому. Дехто там довше були, но це з-за води. Вона там кльова, кайф. Не мали бажання тікати. Ніжилися. Лише ми, та цей хлопець, Берендей, вихід шукали. А як же Поклик? Хтось повинен був його почути. Так і що? Випаровувалися, якщо час настав. З ним не пошуткуєш. Звідки ідея про Змія? Із Солов’єм точно все? Так. Нам з Навкою це коштувало здоров’я. Там з твоїм батьком познайомилися. Напрасно його сварила. Він, майже, одразу про мене повідомив.

Мою докору вона, безумовно, зрозуміла. Але … діти не люблять просити пробачення у батьків. Духи не виключення. 

Що там було? Чисто. Довелося правити печатки, але вони виявилися цілими. Слідів проникнення у наш світ не виявили. Крім Змія таку пастку ніхто не мав змоги придумати. Можливо він на когось чекав. Мабуть, тебе? Ні. Людина повинна бути. Духу не пройти. Супровід може бути будь-яким. Я у місті шукала чаклунів. Про Мольфара ж гадки не мала. Шукала? Ти у місті раніше хоть була? А як же. Там прикольно. Нудьга лише. Коли натовп збирається та всі кричать — можна, навіть, кайфанути. Купалася в ейфорії. А щодо чаклунів? У мене на них чуйка. На жаль, не працює на відстані. Вирішила у місті буде краще. Без паранормальних до Змія не можна підходити. Так. Зараз детальніше: хто такий Змій та навіщо йому чаклуни? Взагалі не потрібні. На жаль, без магії у лігво не пройти. А чекати на його вихід занадто небезпечно. Вирішить, що його час настав та почне куролісити. Він — Дух чи плоть має? Так не бачив його ніхто, з тих, хто ще живе. За оповіданнями — Дух, але плотніше за нас. Люді для Змія виявилися проблемою. Паранормальні. Вони легко його знаходять та відправляють назад, у лігво. Лише їх лякається. Він ворог для чаклунів? Що вони не поділили? Не зовсім ворог. Йому потрібна сіра маса. Так натовпом краще керувати. Він, навіть, морок використовує, але волхви легко його знаходять. Та висміюють істоту. Лише калік на битву посилали. Щоб люді не лякалися надалі. Чаклуни піклувалися про сучасників та одноплемінників. Для них знання на першому місті, а для Змія навпаки. Тут конфлікт. Звідки він? Змій? Завжди тут існував. Ще до приходу життя. Облич він змінює, безумовно. Підлаштовується під випромінювання планети, а вони жива, як відомо. Його перший вигляд, мабуть, він сам не пам’ятає. Навіщо йти до нього? Я ж казала. Якщо він прокинувся, то буде шукати волхвів чи інших чаклунів. Вони його лякають досі. Краще у лігві його відвідати. Він заспокоїться та знов засне. А світу шкоди не буде. Тобто впевненості в його існуванні немає. Лише здогадки? Вони засновані на досвіді. Завжди його вихід приносив війни, інші катаклізми. Навіщо живе тіло? Треба печатки накласти? Він волхвів лякається. Та й не пройти Духам без допомоги живих. Не розумію про печатки. Там необхідний ритуал чаклунський. Маємо проблему. Я чаклувати не вмію. Ти про відьму казав. Чи не бажаєш її кликати? Треба спитати для початку. Вона міська відьма, жриця Першоматері. Зачекай, мабуть, конфлікт саме від неї йде, від Першоматері? Все може бути. Маємо лише казки та легенди. Що у них правда ніхто не знає. Не зрозумів зі Змієм. Хто він. Якщо для нього вигідно оглушення мас, мабуть, він й створив Інквізицію? Багато питань. Він її контролює чи як? Створив та пустив на самоплив. Він, безумовно, могутня Сутність, але не треба перебільшувати. Не має він змоги контролювати Інквізицію. Це, навіть, Наставникам не під силу. А чекати на наслідки — це його. Час для нього не лимитирований. Тому й виходить з перевіркою. Завжди. Тобто нам необхідно примусити його дивитися на світ нашими очима. Так! Хай спить і надалі.