Кетрін Огневич - Між нами контракт, Кетрін Огневич
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Його слова лише розлютили мене ще більше, і я схопила перше, що потрапило під руку, і кинула в нього. Цей козел, звісно ж, ледь зміг ухилитися від баночки з шампунем, яка летіла в нього, і почав сипати прокльонами. Я одразу ж попрямувала до нього, і штовхнула з усієї сили, від чого той похитнувся і приземлився на дупу просто в коридорі.
— Ще раз скажете щось подібне, і наступного разу я точно щось відріжу вам! — з цими словами я зачинилася у ванній, і про всяк випадок поставила до дверей невеличкий пуф, який стояв біля комода з дзеркалом. Звичайно, надовго він його не затримає, але так я виграю собі трохи часу.
Через кілька хвилин почулися крики. Мабуть, Влад сперечався з батьком. Утім, той сам напросився. Я ні за що в житті не дозволю йому наблизитися до себе. Ще невідомо, що в цього придурка на думці... Незабаром почувся тихий стукіт, і я одразу занепокоїлася.
— Лисенятко, це я... — Зітхнувши від полегшення, я попленталася до дверей і, відсунувши пуф убік, відчинила двері. На губах Влада сяяла усмішка, коли він одразу ж притягнув мене у свої обійми.
— Він пішов?
— Так. Чорт, ти просто незрівнянна, Лисенятко! Ти повалила мого старого на дупу! Я б був не проти побачити це ще раз.
— Ну, вже ні. Наступного разу, коли сунеться сюди, я точно не відповідаю за себе, Владе! Клянуся, цей придурок мене вже починає дратувати! Я знаю, що він твій батько, але, чорт забирай, я нізащо не дозволю йому наблизитися до мене! — Влад одразу ж змінився в обличчі.
— Що він сказав тобі?
— Щось про мій вогник, і про те, що в ліжку я, напевно, як тигриця, що, звісно ж, неправда... — Влад тихо загарчав, від чого я здригнулася.
— Чорт, якби я чув, що він тобі говорив, я б усе-таки врізав йому!
— Ну, я зробила це замість тебе, — усміхнулася я, дивлячись на нього, і він нахилився, і поцілував мене в носик.
— Боже, я говорив, як обожнюю тебе?
— Ні, не говорив...
— Я просто до біса обожнюю тебе, Лисенятко! — Він почав залишати поцілунки на кожній ділянці мого обличчя, що лише ще більше розсмішило мене. — До речі, ти так і не відповіла на моє запитання. Ти будеш...
— Так! Інакше я просто не зможу нормально спати. Я вже занадто сильно звикла до того, що прокидаюся поруч із тобою.
— Як і я, Лисенятко. Як і я...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між нами контракт, Кетрін Огневич», після закриття браузера.
