Агата Крісті - Тринадцять загадкових випадків

Місіс Доллі кивнула головою, швидко пригадавши перший із невдалих шлюбів Джейн — із Клодом Ейвербері, актором.

— Він одружився з нею; і я змогла сказати йому, що з того буде. Клод нічого не знає, але вона закрутила роман із сером Джозефом Самоном: вона проводить уїк-енди з ним у бунгало, про яке я вам розповідала. Я хотіла вивести її на чисту воду, я хотіла, щоб усі знали, яка вона жінка. А якби сталося пограбування, то все випливло б назовні.

— Джейн! — видихнула місіс Бентрі. — То це ви влаштували всю ту історію, про яку нам розповіли?

Джейн кивнула головою.

— Саме тому я й обрала «Сміта». У цій виставі я ношу вбрання покоївки, якщо ви пам’ятаєте. Тож я звикла до нього й маю в ньому цілком природний вигляд. І коли мене привели до поліційного відділка, то мені було дуже легко сказати, що я репетирувала свою роль зі своїм дублером у готелі. Насправді ж, звичайно, ми обидві були в бунгало. Мені треба було лише відчинити двері й принести коктейлі, а Нета намагалася бути мною. Він, звичайно ж, більше ніколи не мав із нею зустрітися, тож ми не боялися, що він потім упізнає її. А я вмію показати себе зовсім іншою, коли на мені вбрання покоївки; а крім того, чоловіки не звикли дивитися на покоївок як на людей. Ми планували витягти його потім на дорогу, прихопити з собою скриньку з коштовностями, зателефонувати до поліції й повернутися до готелю. Мені не хотілося примушувати бідолашного молодика страждати, але сер Генрі не вважав, що з ним сталося щось жахливе, хіба не так? А про неї після цього напишуть у газетах, і все стане відомо — і Клод побачить, чого вона насправді варта.

Місіс Бентрі опустилася на стілець і застогнала.

— Ох, яка ж я дурна! Розвісила вуха й довірливо слухаю, як Джейн Гел’єр, безсоромна брехуха, розповідає нам про те, що сама ж таки накоїла!

— Я добра актриса, — сказала Джейн самовдоволено. — Я завжди нею була, хоч би що там казали люди. Я ж не виказала себе жодним словом, чи не так?

— Міс Марпл мала цілковиту слушність, — прошепотіла місіс Бентрі. — Особистий інтерес. Атож, суто особистий інтерес. Джейн, моя добра дитино, невже ви не розумієте, що крадіжка — це крадіжка й вас могли посадити до в’язниці?

— Але ж ніхто з вас не здогадався, — сказала Джейн. — Крім міс Марпл. — Стривожений вираз знову повернувся на її обличчя. — Доллі, ви справді думаєте, що таких, як вона, багато?

— Правду кажучи, я так не думаю, — заспокоїла її місіс Бентрі.

Джейн зітхнула знову.

— А все ж таки ліпше було б не ризикувати. І звісно, я тепер буду у владі Нети — це очевидна правда. Вона може завдати мені великих прикрощів або шантажувати мене, або щось таке. Вона допомогла мені обміркувати всі деталі й пообіцяла завжди бути відданою мені, та коли маєш справу з жінками, то ніколи не знаєш. Ні, я думаю, міс Марпл мала слушність. Мені не варто йти на такий ризик.

— Але ж, моя люба, ви на нього пішли.

— Ой ні. — І Джейн широко розплющила свої сині очі. — Хіба ви не зрозуміли? Нічого з цього ще не трапилось! Я, як то кажуть, репетирувала виставу для провінціалів.

— Я не розумію вашого театрального жаргону, — із гідністю сказала місіс Бентрі. — Ви хочете сказати, що це майбутній проект, а не вже здійснений задум?

— Я мала намір здійснити його цієї осені, у вересні. А тепер не знаю, що й робити.

— А Джейн Марпл усе розгадала — справді розгадала істину й нічого нам не сказала, — обурилася місіс Бентрі.

— Я думаю, саме тому вона й сказала про те, що ми, жінки, повинні єднатися між собою. Вона не хотіла виказати мене перед чоловіками. Це було дуже порядно з її боку. Я нічого не маю проти, що ви все знаєте, Доллі.

— Але викиньте цю думку з голови, Джейн. Я вас благаю.

— Мабуть, доведеться, — прошепотіла міс Гел’єр. — Адже можуть знайтися й інші міс Марпл.

Розділ тринадцятий

УТОПЛЕНА

I

Сер Генрі Клітерінґ, відставний комісар Скотленд-Ярду, гостював у своїх друзів Бентрі в їхньому домі неподалік від невеличкого села Сент-Мері-Мід.

Одного суботнього ранку, ідучи на сніданок, призначений заради гостя на досить пізній час — чверть на одинадцяту, — сер Генрі майже зіткнувся з господинею дому, місіс Бентрі, у дверях кімнати, де подавали сніданок. Вона вибігла звідти, вочевидь перебуваючи в стані великого збудження. Настрій у неї був явно кепський.

Полковник Бентрі сидів за столом із більш червоним, аніж зазвичай, обличчям.

— Доброго ранку, Клітерінґу, — сказав він. — Сідайте снідати.

Сер Генрі приєднався до нього. Коли він сів перед тарілкою з нирками та беконом, господар дому зазначив:

— Доллі дещо рознервувалася сьогодні вранці.

— Е… е… мені теж так здалося, — промовив гість стриманим голосом.

Він був трохи здивований. Господиня дому мала лагідну вдачу, що рідко піддавалася змінам настрою чи збудженню. Наскільки було відомо серові Генрі, майже всі її інтереси були зосереджені на одному — садівництві.

— Атож, — сказав полковник Бентрі. — Новини, що їх ми одержали цього ранку, засмутили її. Ідеться про дівчину з нашого села — дочку Емота, — Емота, що тримає шинок «Синій вепр».

— Так, так, знаю.

— Ну от, — продовжив полковник Бентрі з виглядом людини, котра віддається напруженим роздумам. — Дівчина потрапила в халепу. Звичайна історія. У нас виникла на цю тему суперечка з Доллі. Я вчинив дурницю. Жінки ніколи не розуміють аргументів здорового глузду. Доллі була цілком на боці дівчини — ви знаєте жіночу логіку: чоловіки — брутальні тварюки і таке інше. Але не все так просто, а надто в наші дні. Дівчата знають, на що вони йдуть. Хлопець, котрий зваблює дівчину, не обов’язково негідник. П’ятдесят на п’ятдесят, що це не так. Той Сендфорд мені навіть подобається. Який там із нього Дон Жуан — просто молодий бевзь, і не більше!

— То це він винний у тому, що дівчина вскочила в халепу?

— Схоже, що так. Звичайно, особисто я нічого не знаю, — обережно провадив полковник. — То все плітки й базікання. Ви ж знаєте, які в нас тут звичаї! Тож можна сказати, що я нічого не знаю. І я не такий, як Доллі, щоб відразу робити висновки й розкидатися звинуваченнями направо й наліво. Нехай йому чорт, людина повинна нести відповідальність за те, що вона каже. Тим більше, що буде розслідування й усе таке.

— Розслідування?