Олена Гриб - Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб

«Та як я посмів замахнутися на одного з найшанованіших містян?! Мені навіки не позбутися цієї ганьби! Якщо я й далі дошкулятиму поважним торговцям, мене зненавидить усе місто! Я не можу так жити! Негайно відкликати нишпорок! Відкрити порт! Прибрати наглядачів! Я повинен дбати про благополуччя Шазіліра, а не губити його власними руками! Мене скинуть, якщо я не буду обачним і поступливим!» – гаркнув чоловічий голос прямо в її голові.

Міка спіткнулася на рівному місці і сліпо змахнула руками, повертаючи собі рівновагу. Рукав Даріана був дуже доречним – жорстка тканина не ковзала під пальцями і стала надійною опорою

– Прошу вибачення. Отже, наступного тижня… перепрошую?..

Міка замовкла. Її супутникові було начхати як на вчорашній, так і на завтрашній день. Його обличчя, зовсім нещодавно таке здивоване і допитливе, виглядало порожнім і відстороненим.

Той самий вираз, із яким Нелюд жив у її кошмарах.

Байдужість. Відчуженість. Цілковите ігнорування оточення.