Вільям Шекспір - Збірка творів

на устах;

Рум’яне яблуко, хоч в серцевині

Воно й гниле. О, цей огидний фальш!

Чому ти чарівний такий на вигляд?

ШЕЙЛОК

Три тисячі дукатів — кругла сума!

Три місяці. На рік — збагнути треба —

Які тут можна взять відсотки?

АНТОНІО

Отже,

Скажіть, чи можете зарадить нам?

ШЕЙЛОК

Синьйор Антоніо, траплялось часто,

Що ви в Ріальто з мене глузували —

З моїх відсотків і з мого багатства;

Я все терпів і знизував плечима:

Терпіть — така вже доля всіх євреїв.

Не раз мене ви обзивали псом,

Невірою й плювали на каптан

Святковий мій єврейський — все за те,

Що користуюсь я із власних грошей.

А нині я потрібен вам, вельможні?

Ну що ж! Тепер до мене ви йдете

І кажете: «Нам треба грошей, Шейлок!»

Ви просите у мене грошей! Ви,

Що тільки в бороду мені плювали

І копняками гнали, ніби пса,

Од вашого порога. А сьогодні

Вам треба грошей! Що ж сказати вам?

Чи не сказати часом: «О синьйоре,

Хіба ж собака може мати гроші?

Де ж чувано, щоб шолудивий пес

Позичить зміг три тисячі дукатів»?

Чи я, повинен, низько уклонившись,

Затамувати подих і сказать

Несміливо, немов той раб покірний:

«О найшановніший синьйор! На мене

Ви середи минулої плювали,

А в інший день дали ви стусана

І часто псом огидним називали;

І ось тепер за ласки ваші всі

Я вам позичу певну суму грошей?»

АНТОНІО

Ладен я лаяти тебе й тепер,

І плюнути на тебе, й пхнуть ногою.

Якщо не відмовляєш нам у грошах,

Ну, то й давай, та тільки не як друзям

(Чи чувано, щоб друг коли платив

Відсотки другу за метал нікчемний?), —

Як ворогові грошей ти позич;

Якщо у строк не зможе він віддати,

Щоб міг ти править з нього без жалю

Відсотки.

ШЕЙЛОК

Ти диви, як ви скипіли!

Здобути хтів би вашу я любов

І дружбу щиру; ту ганьбу забути,

Що ви мене так часто плямували.

Допомогти вам хочу у біді,

Не вимагаючи за це відсотків;

А ви, проте, і вислухать мене

Не маєте бажання. Зичу вам

Добра.

БАССАНІО

І справді ти добра бажаєш.

ШЕЙЛОК

Я довести це хочу. Ось ходімо

Усі до нотаря, й дасте підписку

На зобов’язанні, ну, так, для жарту,

Допишемо, що як не вдасться вам

Сплатити в певний день і в місці певнім

Мені ту суму, згадану в розписці,

То як відшкодування зможу я

У вас на тілі взяти м’яса фунт —

І то в якому тільки схочу місці.

АНТОНІО

Гаразд, я підпишу і всім скажу,

Що жид ласкавий вельми!

БАССАНІО

Я не згоден!

Такого зобов’язання ніколи

Тобі я не дозволю підписати;

Ладен скоріш зостатися в нужді!

АНТОНІО

Не бійся! Терміну додержу я.

Ще за два місяці — до строку місяць —

Утроє більше я дістати маю

За борг отой.

ШЕЙЛОК

О, Аврааме-батьку!

Які ж ці християни! Їх жорстокість

Навчає їх підозрювати всіх.

Ну посудіть самі: якщо вже він

У строк мені свого не сплатить боргу,

Який же зиск мені? Фунт м’яса лиш?

Таж людське м’ясо варт багато менше,

Аніж бараняче або козине.

Я помагаю з тим, щоб заслужити

Його прихильність. Згодиться Антоньйо,

Тоді — гаразд! Не схоче — то прощайте!

І кривдою за ласку не платіть.

АНТОНІО

Так, Шейлоку, папір я підпишу.

ШЕЙЛОК

Ідіть до нотаря, а незабаром

І я прийду. Ви розкажіть йому,

Як цей контракт кумедний краще скласти,

А я дукатів назбирать піду

І гляну, як там в мене у господі:

Чи все гаразд? Адже глядить її

Слуга мій непутящий. Повернусь

Я вмить.

АНТОНІО

Іди мерщій, шляхетний жиде!

Шейлок виходить.

Ще вихриститься він: бач, став сердечний.

БАССАНІО

Шахрай страшний тоді, коли він ґречний.

АНТОНІО

Ходімо, друже! Не турбуйсь! Нівроку —

Прибудуть кораблі мої до строку.

Виходять.

Дія друга

Сцена 1

Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари. Входять принц Марокканський та його почет, Порція, Нерісса та інші її слуги.

ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ

Не зневажай мене за чорну шкіру,

Адже ліврея чорна ця — з вини

Мого найближчого сусіда — сонця,

В чиїм промінні я зростав. Нехай

За всіх людей, що їх родила північ

У тих країнах, де прозору кригу

І Феба жар не може розтопити,

Один з найкращих з’явиться сюди.

З любові хай до тебе — я і він

Розріжемо собі ми власне тіло —

Побачиш, в кого червоніша кров!

Повір мені, мого обличчя, панно,

Боялись і відважні, а проте —

Коханням присягаюся своїм —

В країні рідній на моє лице

Дивилася з любов’ю не одна

Красуня. Чорний колір свій міняти

Не хочу я, хіба лише тоді,

Коли б мені украсти пощастило

Твої чуття, ласкава королево!

ПОРЦІЯ

У виборі я маю керуватись

Не тільки радою очей дівочих.

В руках у лотереї мій талан,

І вибирати я не маю права.

Якби лиш воля батькова суворо

Мені віддать себе не наказала,

Тому, хто сам собі мене здобуде,

Обравши влучно скриньку, запевняю,

Мій славний принце, для моїх очей

Ви б не здавалися від тих чорнішим,

Кого я тут раніше зустрічала.

ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ

Спасибі і на тім. Тепер же я

Прошу вас провести мене до скриньок:

Побачимо, що доля скаже нам.

Я шаблею цією присягаюсь,

Що Софі ранила на смерть, і принца

Убила перського, і здобула

Три славні перемоги Сулейману!

Я поглядом щонайгрізніші очі

Здолав би вмить і серце найпалкіше

З усіх на світі подолать готовий;

І ведмежат від матерніх грудей

Геть відірвати, глузувати навіть

Із лева, що ричить, голодний, лютий.

Лише б тебе здобуть. Але тим часом,

Як Геркулес і Ліхас грають в кості,

Щоб вирішить, хто дужчий з них обох, —

Враз може трапитись таке нещастя,

Що слабшого рука влучніше кине

Ті кості, й вийде так, що паж нікчемний

Алкіда подолає! Так і я:

Керований фортуною сліпою,

Утратить можу все, чим інший хтось,

Достойний менш, ніж я, заволодіє,

А я помру від горя!

ПОРЦІЯ

Ви повинні

Скоритися умові! Чи відмовтесь

Від вибору назавжди, чи, раніш

Ніж починати, присягніться тут,

Що ви ніколи з жодною з дівчат

Не будете про шлюб вести розмови.

Подумайте раніш.

ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ

Я йду на все —

Ведіть, я хочу спробувати щастя!

ПОРЦІЯ

Спочатку в храм, а потім, по обіді,

Попробуєте щастя.

ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ

Хай і так!

Фанфари.

Доле приязна, веди за руку

У вічний рай