Є. М. Тарнавський - І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський

людини долітає лише її голос. Цей голос рухається згори вниз, і гонитва за ним призвела б лише до його втрати. Натомість перебування внизу може спричинитися до того, що він буде почутий. Образ птаха, який поданий тут, деякі коментатори вбачають у самому образі гексаграми. У ній посередині є дві сильні риски. Вони зображують тулуб птаха. Під ними і над ними бачимо по парі слабких рисок, що іноді трактуються, як м’які, зображують м’які крила птаха. Тому для демонстрації чогось, що відходить від людини, тут використаний образ птаха, що летить. Гармонійність самого способу гексаграми, його симетрія, на думку Вань І, має вказувати на гармонійність дій людини, на її віддаленість від обох крайнощів. А це необхідно для того, щоб знайти правильний вихід із тих невеликих помилок, які можуть настати за індивідуальної діяльності окремої людини. Ця думка висловлена в тексті так: «Перерозвиток малого. Звершення. Сприятлива стійкість. Можна діяти в малому. Не можна діяти у великому. Від птаха, що летить, залишається лише голос. Не варто підійматися. Треба підійматися. Необхідно опускатися. Тоді буде велике щастя».

1

Перший момент виникнення помилки ще не є тією нагодою, коли вона може бути виправлена. Тому тут, на першому місці, тільки характеризується відхід правдивості, зникнення її в момент звершення неправильного вчинку. У тексті ж читаємо: «Слабка риска — на початку. Летить птах. І може бути нещастя».

2

Незначність помилки, яка може виникнути тут і від якої застерігає текст «Книги змін», може складатися передусім у тому, що попередній щабель (переддень мети) може бути прийнятий за останній, за саму мету. У прагненні до предків людина може спочатку зустріти свою праматір і зупинитися на цьому. Помилка буде полягати в тому, що вона може пройти повз свого пращура, може пройти повз свою мету і задовольнятися чимось, що майже заміняє об’єкт її прагнень. Але оскільки вона чогось таки досягає, то «Книга змін» каже про результат, який є загалом позитивним. Тому в тексті читаємо: «Слабка риска — на другому місці. Пройдеш повз свого прабатька і зустрінеш свою праматір. Не дійдеш до свого володаря, зустрінеш його слугу. Осуду не буде».

3

Перерозвиток є в цьому випадку рухом, що проходить повз ціль. Якщо людина проходить повз ціль, не помічаючи її, то цього разу вона не досягає її, хоча б зробила і більше, ніж потребує від неї самої її становище в житті. Так, не досягнута (тобто неусвідомлена та непомічена) мета, що стоїть позаду людини, наче пред’являє йому певний рахунок, нападає на нього ззаду. Тут, на третій позиції, саме це мається на увазі. Якщо людина буде діяти зовні, не усвідомлено і, таким чином, не досягнувши тих внутрішніх цілей, які мали бути досягнуті в минулому, якщо людина не здатна захиститися від можливого нападу з боку своєї власної совісті, то її чекає нещастя. Ось чому в тексті сказано: «Сильна риска — на третьому місці. Якщо минаючи не захиститися, то хтось ззаду нападе на тебе. Нещастя».

4

Динаміка четвертої позиції в її прагненні до п’ятої може лише посилити той рух, що проходить повз свою мету. Невпинність цього руху може бути пережита, як щось жахливе. Для того щоб цього уникнути, необхідно самому встановити собі певні заборони і не дуже напружено віддаватися діяльності. Ось чому в тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Якщо минаючи не зустрінешся, то виступ буде жахливим. Необхідні заборони. Не дій. Вічна стійкість».

5

За своїм характером п’ята позиція мала б зображати діяльність, спрямовану на користь оточення. Але тут залишаються помилки, хоча і малі. Тому діяльність, що дарує іншим, в цих умовах неможлива. Всі сили для того, щоб допомагати іншим, тут є, однак допомога не надходить. Наче щільні хмари, що приходять із західної околиці, яку автори «Книги змін» показують землею, що належить їм самим, не дають дощу. Проте, саме цій позиції може надаватися допомога силами попередньої. Якщо п’ята позиція в суспільній символіці зображує царя, то четверта зображує князя. Людина, котра займає п’яту позицію в цій ситуації (оскільки вона не виходить за межі самої себе), наче сидить у печері. Вплив попередньої позиції на цю показаний в образі пострілу, що цілить в того, хто сидить в печері, тобто в особистій замкнутості. Тому в тексті бачимо такі образи: «Слабка риска — на п’ятому місці. Щільні хмари і немає дощу. Вони з нашої західної околиці. Князь вистрелить і потрапить у того, хто в печері».

6

Мала помилка в разі її перерозвитку стає вже великою. Перерозвиток властивий горішній позиції. Тому нічого сприятливого на ній бути не може. Невдале розташування показане в образах, вже знайомих нам, тому не вимагає особливої розшифровки. В тексті ж читаємо: «Слабка рис­ка — нагорі. Не зустрінеш, а минеш. Птах в льоті віддалиться. Нещастя. Це називається лихом і бідою».

№ 63. Цзі-цзі. Вже кінець

У ході творчості, що була охарактеризована у другій частині «Книги змін», тут уже досягнутий етап, коли індивідуальність створена. У цьому сенсі процес завершений, і передостання гексаграма називається «вже кінець». Це завершення самого процесу, що показано в самій структурі гексаграми. Річ у тім, що з теорії «Книги змін» на непарних, сильних позиціях гармонійно можуть перебувати сильні риски, а на парних, слабких позиціях — слабкі. У цій гексаграмі всі риски розташовані саме таким чином. Перша, третя та п’ята позиції зайняті сильними рисками, а друга, четверта та шоста — слабкими. Здавалося б, у цьому поданий образ такого гармонійного розвитку і його результати не передбачають можливості подальшого розвитку. Все вже досягнуто. Окреме, індивідуальне вже створено. Якщо воно і розуміється як щось мале, то все ж має розвиток аж до того моменту, коли стане великим. У цьому сенсі йдеться про можливість розвитку малого. Стійкість і врівноваженість, охарактеризовані розташуванням рисок цієї гексаграми, тут сприяють всьому процесу. Але саме тут варто взяти до уваги інший закон, що існує в теорії «Книги змін» і полягає в тому, що все має тенденцію перетворюватися на свою протилежність. Кожна сильна риска має в собі закладені тенденції перетворитися в слабку, і навпаки. Тому, як побачимо нижче, остання гексаграма — повна протилежність цій. Таким чином, якщо весь попередній процес, від першого імпульсу творчості і до досягнення повної гармонії, яка показана в цій гексаграмі, є тим щастям, що стоїть на початку і згадується цим текстом, то саме це щастя призводить також до необхідності повної та кардинальної зміни, спричиняє той хаос, що стоїть наприкінці і згадується в цьому афоризмі. Щоб правильно пройти через цю ситуацію, названу в «Книзі змін» «вже кінець», необхідно вжити цілу низку застережень. Якщо попередні гексаграми поетапно розглядали складові цієї ситуації, то тут розгортається цілий ряд попереджень, необхідних для правильного переживання всієї цієї ситуації. Не потрібно, однак, розуміти рух до хаосу, згаданий тут, як щось негативне, бо, як побачимо нижче, цей хаос є чимось аморфним, слугуватиме тим матеріалом, в межах якого може розгорнутися новий цикл, що починається з творчості тощо. Беручи все це до уваги,