Дмитро Анатолійович Жуков - Небо над Іраном ясне

говорив, що ви повинні подорожувати на ослах?! Ми говоримо, що з таким становищем треба кінчати, і поки Мохаммед Реза і династія Пахлаві залишаться при владі, ми не уявляємо собі, яким чином наша країна може користуватися благами будь-якої свободи або незалежності.

        Ця людина - маріонетка, нав'язана нам імперіалістами. Таке його "служіння" країні! Він сам казав про "своє служіння батьківщині"! І він має рацію, але "служіння" доручено йому Америкою! Америка зобов'язала його не давати розвиватися країні духовно і користуватися своїми багатствами і ресурсами. Багатство країни йде в Америку. Коли ми говоримо про ісламське правління, ми маємо на увазі створення уряду соціальної справедливості. Ми стверджуємо, що у нас повинен бути правитель, що не грабує нахабно мусульманську скарбницю і не грішить тим, що запускає лапи в цю скарбницю. Це одне з наших твердих переконань. Це резонний доказ, прийнятний для будь-кого, в якій би частині світу його не наводили.

        Сьогодні народ нашої країни повстав через те, що ця людина зрадила нас. Він присвоїв наше багатство, вивіз його і накупив собі всюди палаців і вілл, не забувши родичів і прісних та залишивши нас голодними. Але тепер голодні об'єдналися і не хочуть бачити цю людину при владі, і як же тепер ти (шах) виправдаєшся? Такі наші докази - це все, що ми хочемо сказати. Додам, що тутешня преса може писати по своєму розумінню. Нехай пише, що іслам - реакційна сила, якщо завгодно, але нехай преса і цей чоловічок дадуть мені докази, хай всі газети світу, об'єднавшись, пояснять, чому у нас забирають нафту, мідь і все інше, чого ми потребуємо? Чому розкрадають наше багатство? Ми, слабкі, відсталі люди, не хочемо, щоб нас обкрадали! Ви самі стверджували, що ми відстала нація - можливо це й так, але ми не хочемо бути відсталими, бачить Бог! Ви, грабіжники, передові, а ми, обкрадені, відсталі! Ви обкрадає народ, бо ми досягли воріт цивілізації! Мабуть, інші ще не досягли тієї пори, коли ви можете дарувати їм свободу! Цей нікчема стверджує, що народ ще не готовий до свободи! Ще пора не прийшла! Що б це означало?! Як сталося, що народ ще не досяг тієї пори, коли йому можна дарувати свободу?! Чи не тому, що він виступає проти твоїх неподобств? Чи не це причина позбавлення народу свободи? Чи слід народу помовчати, щоб хтось вирішив, що ця пора настала?! Чи він повинен нічого не говорити, як би його не били, як би його не гнобили, поки, нарешті, не прийде пора, що дозволяє дарувати йому свободу?!

        Сьогодні наша країна піднімається зі зброєю в руках, і в такому повстанні ми повинні взяти участь всі. Інакше кажучи, всі іранці, починаючи з мене, простого таліба, і до вас, студентів або торговців, ділових людей - всі ми повинні підтримувати своїх співвітчизників з тим, щоб домогтися успіху, оскільки розсудливість вимагає участі в такій справі. Іранський народ вимагає здійснення найбільш нагальних прав людини. Сказати: "Я хочу бути вільним, я хочу свободи слова, я хочу бути незалежним, я хочу встати на обидві ноги" - значить вимагати основних прав людини, і це саме те, до чого ми закликаємо. І це аргумент, який буде прийнятий усіма, де б його не проголошували.

        Всі ми повинні боротися за цю справу. Нам слід допомагати нашим братам усіма можливими шляхами, тому що вони жертвують своїми життями. Ми повинні всіма силами допомагати тим, хто воює на полях битв, якщо так можна висловитися. Ми повинні робити все, що можемо: писати, говорити, протестувати, влаштовувати демонстрації та інше.

        Нехай всеблагий і всемогутній Господь дарує вам успіх. Я молюся, щоб ви були в цій боротьбі з тими, кого ведуть в правильному напрямку. Я молюся, щоб ви були з тими, хто бореться проти продажності. Я молюся за ваш успіх у цій боротьбі. Всемогутній Господь на вашому боці. Мета полягає в тому, щоб мусульманські нації були сильними, потужними, процвітаючими. Хай допоможе вам Господь досягти цієї мети.

ПРОМОВА ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ

        Виголошена 14 жовтня 1978 року в Нофль-ле-Шато (Франція) перед групою студентів-іранців, які проживали в Парижі, в зв'язку з здійсненим шахом побоїщем на сороковий день мученицької загибелі убитих 8 вересня.

        В ім’я Бога, милостивого, милосердного… Мені тільки що повідомили, що шах вирішив влаштувати масове кровопролиття під час страйку, запланованого на післязавтра, - дії, яку мусульмани збираються зробити в пам'ять про загиблих. Я говорив і повторюю, що ця людина стала психічно нездоровою. Зараз він явно зійшов з розуму і, доживаючи останні дні свого життя, хоче помститися народу Ірану. Він уже зробив всі можливі злочини, але тепер, коли народ повстав і вимагає його відходу, він відчув, що йому дійсно доведеться піти, він в божевіллі своєму хоче перед своїм відходом перебити людей. Якось він сказав: "Якщо мені доведеться піти, я спершу зрівняю Іран з землею. Так, перед відходом я зрівняю Іран з землею". І тепер він явно має намір виконати свою погрозу. Я дізнався про це сьогодні, тобто подзвонили з Ірану і сказали, що шах готовий перебити масу людей. Ми здивовані, що нам робити з цим режимом. Пригноблений народ Ірану не знає, що вдіяти з правителем, який зійшов з розуму і страждає від свого божевілля. Що ми повинні зробити? Я турбуюся про завтрашній день, я боюся, що повідомлення, яке ми отримали, виявиться вірним, і людей будуть розстрілювати, чавити танками, знищувати артилерійським вогнем. Я побоююся загибелі людей і настання останньої фази перед його (шаха) втечею. Адже він збирається перед цим нікого не залишити живим. Ось з якою твариною нам доводиться мати справу і нам дійсно треба молити Бога про допомогу. Ми повинні просити Господа про благополучний результат цієї справи (передбачуваних демонстрацій протесту), тому що, якщо станеться кровопролиття, воно може мати для Ірану катастрофічні наслідки. Хоча його втеча компенсує будь-яке нещастя, проте навіщо нам давати йому можливість здійснити такий злочин? Немає потреби говорити, що за всім цим стоять американські кулемети і гармати, так як в іншому випадку народ Ірану ніколи не дозволив би йому так розперезатися. Американська зброя і справді напоготові, як і американські радники. Однак йому (шахові) приходить кінець, і немає ніякого сумніву в його неминучій втечі.

        Мені хочеться сказати вам дещо ще, панове, торкнутися теми нашої завтрашньої зустрічі, але перш за все нагадую - я чекаю на студентів, будь-яких іранців, які проживають за кордоном. Всякий з них повинен відчувати себе тут як вдома.