Ренделі Фрейкс - Термінатор
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жінка простягла руку й погладила собаку. Велика німецька вівчарка з гладенькою лискучою шерстю завмерла на сидінні, не зводячи настороженого погляду з дороги, що стелилася попереду. Собака повернув голову, але тільки на коротку мить. Нехай лише чужий спробує доторкнутися до пса — йому буде непереливки, якщо не втрутиться хазяйка. Такий собака, видресирований виключно як сторожовий, коштував недешево. На купівлю револьвера, джипа з відкидним верхом та вівчарки пішла та скромна сума, яка була на банківському рахунку Сари, і страховка, отримана після смерті матері. Сара просувалася щораз далі на південь. Вона ладна була перетнути весь континент від краю до краю, лише б відшукати надійний куточок, де можна пережити катастрофу. Вона виростить свого сина у безпечному місці, захистить від фатальних випадковостей, які завчасно можуть позбавити людство його Спасителя. Усе її життя зосередилося на ньому. У ньому полягала одна-єдина надія людства.
Сара запаслася продуктами днів на п’ять, залила повен бак пального і придбала англо-іспанський словник. Поки вона має все, що необхідно, ну а потім зметикує, як прогодувати себе й дитину. Сара нічого не боялася — протягом тих жахливих трьох днів вона дізналася багато чого про себе саму. Зрозуміла, що природа нагородила її колосальною стійкістю та витривалістю, про що вона раніше навіть не здогадувалася. Ось чому міс Коннор не зламалася під ударами долі. У цьому раунді перемога була за нею, хоча й виявилася нелегкою. Якщо інші Термінатори будуть послані здійснити те, чого не зробив перший, вона вистоїть і захистить свою дитину від електронних перевертнів. Відчайдушна, хвороблива любов, яку вона відчувала до ще не народженої дитини, загострила підозрілість жінки. Відтепер вона нікому не довірятиме. Термінатором може виявитися будь-хто, адже Небесна Мережа винайде найхитріші способи прорватися крізь товщу часу та знищити Сару.
Відчуття безперестанної тривоги передалося їй від Кайла Різа, який з’явився зі зруйнованого світу, де тривала виснажлива війна з роботами-вбивцями та людьми-дегенератами, що стали на бік машин. Кайл розповідав, що пам’ятає цю війну ще з пелюшок. Він почав воювати у ранній юності. Люди зможуть протриматися в майбутньому, яке він називав словом «Уфен», тільки якщо чинитимуть опір.
Сара уявляла собі велетенські бойові машини, які трощили рештки тих, хто згорів у вбивчих променях. Та жменька, якій пощастило вижити, об’єдналася під проводом Джона Коннора. Так виник перший загін опору. Ішов час, і люди робили вдалі спроби відвоювати в електронних окупантів свою землю. Проте після перших скромних успіхів їм довелось відступати — мозок Системи ядерного наведення сформулював нову ідею. Намагаючись раз і назавжди захистити себе від затятих повстанців, Система створила першу технічну зброю перекидання в часі Зараз електронний вбивця, подолавши часовий плин, міг вирушити в минуле, відшукати в ньому Сару Коннор і одним ударом покінчити з нею та її дитиною. Джонові вдалося протистояти Небесній Мережі й, оволодівши новою технічною зброєю, послати навздогін Термінаторові свою людину й захистити Сару. Це завдання було рівнозначним самогубству, але Кайл Різ добровільно зголосився його виконати. Зовсім ще юний боєць, не вагаючись, зробив крок до зяючої безодні вічності, тому що кохав Сару.
Вона й не думала, що здатна викликати таке сильне почуття. Звичайна собі дівчина. Кароока, з каштановим волоссям. Симпатична, але таких багато. А Кайл був ладен обожнювати її. Може, це захоплення викликала не дівчина на ім’я Сара Коннор, а майбутня матір Джона Коннора, яка виносить свою дитину і збереже її в ім’я людства? Невблаганний потік часу підхопив Кайла і переніс у світ, що п’янив буянням життя. У світ чудовий, барвистий, ще не обпалений полум’ям війни. Таким він і уявляв собі колишнє життя, коли в дитинстві слухав розповіді дідів. Кайл випередив Термінатора, урятував Сару і покохав її. У щирість і силу його почуття Сара повірила тієї єдиної сліпучої миті, коли вони стискали одне одного в обіймах, зливаючись душами й тілами. Їхнє кохання не помре, тому що вони дали життя Джонові. Він прийде у світ, змужніє й одного дня знову пошле свого батька в минуле, щоб захистити Сару. Вони зустрінуться ще раз, покохають одне одного, і все повернеться на круги своя… Воістину, час — це чудовисько, що пожирає власного хвоста!..
Машину занесло на повороті, і щось випало з-за щитка на коліна Сари. Кольоровий знімок, зроблений «поляроїдом». На заправці за кілька миль звідси її клацнув хлопчисько-мексиканець і намагався вициганити п’ять доларів. Вона зглянулася на розбишаку й дала йому чотири, а знімок засунула за щиток. Жінка, що дивилась на неї з фотокартки, здавалася старшою за міс Коннор. На юному, без жодної зморшки обличчі, яке вагітність позначила печаттю умиротворення, вимальовувалися очі — стомлені, мудрі. Не дивно: у Сари лишалася незагоєною рана спогадів, а майбутнє віщувало нові страждання. Вона знала про це, і м’який сум загадкової усмішки додавав їй років. Тієї миті, коли хлопчисько клацнув фотоапаратом, вона думала про Кайла. Сара ще не знала — настане час, і вона довідається, що саме цю фотокартку показав Кайлові сам Джон Коннор. Доля звела їх тоді в одному окопі, в небі над ними шугали винищувачі Системи. Син підросте, і Сара подарує йому свою фотокартку, а Джон у далекому майбутньому передасть її Кайлові. Саме тоді Кайл Різ і закохається в цю незбагненну, таємничу усмішку Мони Лізи й одного разу, побачивши Сару, перейметься питанням: що приховує ця сумна й замріяна усмішка? Різ так і не дізнається, що дівчина на знімку сумує за ним. Коло замкнеться. Утім, як відомо, воно не має ані початку, ані кінця. Тепер Сара не дозволяла собі думати про Кайла. Їй доводилося стежити за дорогою, над якою згустилися важкі хмари. Треба десь перечекати грозу, влаштуватися на ночівлю.
Пішов дощ. Теплі струмені хльоскали обличчя, очі починали сльозитися. Сара поквапилася підняти полотняний верх джипа, а коли знову влаштувалася за кермом, сльози все ще стояли в очах. Вона машинально змахнула їх. Авто звернуло на дорогу, що вела в гори.
Лос-Анджелес, Каліфорнія, 11 липня 2029 року, середа,
9. 01 ранку
Зійшов місяць, але світліше від цього не стало. Небо затягувало щільною імлою вугільно-чорних радіоактивних хмар. На поверхні застигла довга — на десятки миль — черга іржавих автомобілів. Своєрідна скульптурна група — результат фантазії божевільного скульптора — яка могла б називатися «Останній затор в історії людства». Будівлі, що колись височіли обабіч автостради, були зруйновані невідомою силою, немов піщані будиночки. І лише тужливе завивання вітру, яке ніби оплакувало десятки мільйонів загублених душ, порушувало мертву тишу. Легенька віхола
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Термінатор», після закриття браузера.