Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 37

Так-с, що робимо далі? Задаюся питанням, стоячи навпроти невеличкого дзеркальця у ванній кімнаті та вдивляючись в нього, намагаючись знайти якісь зміни після цієї ночі.

"Як це що робимо? Заяву пишемо на цього мерзотника!"

За що? 

"За те, що нас помали! За що ж ще?"

Ти явно не виспався, якщо верзеш таку дурню.

"Ось-ось! Це теж можна записати в список претензій!"

А нічого страшного, що ми явно не були в опозиції, коли Антон просовував свій язик мені в рота? Коли впивався жадібним поцілунком у мої вуста? І де був наш спротив, коли чоловік стягував з нас спідню білизну?

"Ну..."

То-то й воно, звинувачувати, а тим більше писати якісь заяви в поліції немає за що, він нічого такого екстраординарного не зробив.

"Ні? А як же незайманість? Яка помахала ручкою, повідомляючи, що вже більше ніколи до нас не повернеться"

Ага, прямо так само як і мій здоровий глузд, котрий вчора зробив ручкою, і тільки сьогодні причалапав назад. Коли я стала жінкою, коли вуста досі пече від наполегливих поцілунків чоловіка, а тіло ниє. Від суміші приємного і не надто болю.

Прийняти душ? Змити гріхопадіння ночі? Тим паче на диво для цього готелю чистесенькі, білесенькі рушники акуратненько лежать на комоді. Немає бажання. Зовсім. І не через лінь, чи недостачу часу, ні, просто приємний посмак в голові ще не зник, таке враження опавши пилком на моєму тілі.

"А зуби? Зуби теж чистити не будеш, так сказати, щоб чари казки не знищити?"

Ну, якщо не почистити зуби, то це вже якась клініка. Люди не винні, що я стала жінкою, і хочу надовше зберегти це у пам'яті, взагалі забивши на будь-яку гігієну. Тому розпаковую надійно запаковану щіточку, витискаю з маленького тюбика пасту та починаю активно натирати свої зубки. Поки в голові досі яскравими спалахами проносяться епізоди з бурхливої ночі. Ось ми цілуємося, забувши про все та про всіх, ось чоловік пробирається до моїх грудей, доводячи мене до сказу, а ось я вже п'ятою точкою доверху, а його шкіряний меч...

"Заходить у піхви! Де і місце мечу!"

Мій внутрішній голос точно дівчинка, адже змінюється в настрої так, як погода в березні місяці.

Цей готель від пожежі рятує якийсь стук. Я вже так загорілася від цих гарячих сцен, що навіть бензину не потрібно, сама впораюся, сама запалю.

- Добрий ранок, - стукали у вхідні двері, відкривши які, на порозі спостерігаю ту саму дівчину, яка вчора нам повідомила про єдиний вільний номер, і як нам шалено пощастило. Не збрехала. Як мінімум, одна задоволена персона вже покинула цей "щасливий" номер. - Час виселятися? Я швиденько.

- Ні, все гаразд, залишайтеся стільки, скільки вам потрібно. Ваш номер оплачений ще на одну добу.

Ну, бачиш, ти, внутрішній засранець, я елітна дама давньої професії! Номер на добу оплатили, зацінив?

- Я хотіла поцікавитися, чи Ви вже прокинулися, і чи можна подати Вам сніданок в номер.

"Та ти шо! Не знаю як я, а от мужчинка зацінив, що ти незаймана, он навіть на сніданок в !номер! розкошелився. Знімаю перед вами бриль, секс богиня!"

- Ем... Так, я прокинулася, - гаразд, якщо оплачено, то чому цим не скористатися? Тим паче я настільки заспала, що, виявляється, вже друга година дня, "добрим ранком" вже і не пахне, а я вчора тільки юшки поїла.

"Ти точно шалена щасливиця! Як то кажуть і рибки з'їла і на ... присіла. Магьош!"

- Супер, тоді я зараз дам відмах і Вам привезуть сніданок. Що бажаєте - каву? Чай? Сік?

- Сік, - побережу бідне серце, яке й так гуркоче як божевільне і явно не очікує підстави у вигляді ударної дози кофеїну.

- Який бажаєте? Апельсиновий, яблучний, виноградний, мультифруктовий?

Мене точно нікуди не перевезли, поки я без задніх ніг дрихнула? Бо те, що я бачила вчора, той сервіс, який надавали нам якихось годин дванадцять тому, зовсім немає нічого спільного з тим, що твориться наразі. Небо та земля. При чому засинала я на землі, прокинулася в небі.

"Це ти про відчуття після ночі, еге?"

- Апельсиновий, дякую.

- Як Ваша нога? 

Я вже сподівалася, що допит завершено, що у мене буде час осмислити що тут, чорт забирай, відбувається, як дівчина продовжує тараторити.

- Все гаразд, - я про ту ногу і взагалі забула. Що я її підвернула. І що вона стала спонсором минулої ночі й всього того, що з тієї ночі витікало. Таке враження, ніби нога була приводом. Як то "зайти фільм подивитися разом", чи "показати альбом".

- Можливо, викликати лікаря? Або замовити Вам таксі після сніданку, котре доправить Вас до медичного закладу?

- Дуже Вам дякую, але не потрібно, з ногою і справді все гаразд, - цікаво, скільки "кашлянув" Антон цій працівниці готелю, що вона готова самостійно огляд моєї кінцівки провести? Там мають бути чималі кошти, щоб сталося таке неймовірне перевтілення.

- Як я вже раніше Вам сказала - номер заброньовано ще на одну добу. Але якщо Ви забажаєте кудись поїхати, чи то в лікарню, чи то додому, чи будь-куди, куди Ваша душа забажає, то повідомте мене. Я виклику машинку і Вас доправлять куди завгодно.

- І зовсім безкоштовно? - Нахабнію, але з іншої сторони думаю і про найближче майбутнє, адже мої речі залишилися в таборі. Включаючи з грошима. В кишені може бути хіба якийсь дріб'язок, котрого навіть не вистачить на половину дороги до місця дислокації нашої групи.

- Так, не переймайтеся, все оплачено, - і судячи з посмішки дівчини, то щиро оплачено. З запасом.

- А ким? Ким все оплачено? - Що ж, претендент один-єдиний, та я досі не можу усвідомити, навіщо йому це потрібно. Нащо витрачатися на дівчину, котру знаєш менше доби. Навіть якщо вже з нею переспав. Зазвичай, чоловіки керуються залізною логікою. І якщо добився цілі, то сенс зайвий раз на цю ціль витрачатися?

- Вашим молодим чоловіком, - працівниця готелю так здивовано на мене поглядає, ніби я поставила зовсім тупе питання, яке навіть дошкільняти б не задали у своєму то юному віці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍