Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 36

Я ж ніби не налаштовувала вчора будильник, тоді якого милого він волає як різаний? В такому річищі думаю, навіть не відкриваючи очей.

Гаразд, працюємо по старій, накатаній схемі - рукою намацую металевого півника та натискаю на зменшення гучності, що має його втихомирити на найближчі п'ять хвилин, і цього часу мені має вистачити, щоб нарешті розкрити повіки. 

Чому так тяжко? Чому все тіло болить? Таке враження, ніби я пару місяців не ходила в тренажерний зал, нарешті до нього дібралася і здуру зробила все, і чортову дюжину разів, щоб не мало було. Щоб за всі прогули. Щоб привести себе в форму за один Божий день.

Так швидко минуло п'яти хвилин? Скоріше навіть хвилиночок, бо я відчуваю це так, ніби максимум двадцять секунд тому відмикала будильник, просячи його помилувати мої нерви.

Повторяю процедуру, і перевертаюся на другий бік, можливо, так буде легше? Надії так швидко не розліталися на маленькі шматочки, як це трапилося сьогодні. А що як мене вчора побили? Ногами, руками, залізною трубою?

"Ага, щодо останнього ти вгадала" - сонно тягне внутрішній голос, котрий на рівні зі мною не бажає відліплювати голову від подушки. - "Тільки от не залізною трубою, а такою шкіряною. І били по одному місцю..."

- Твою ж! 

Колись натрапляли в межах інтернету на один цікавий експеримент, де варто з положення лежачи, або сидячи, виплигнути так, щоб приземлитися на обидві ноги та не навернутися? Таким чином визначається, чи ти молодий, чи вже віка на осінь повернули.

Спробуйте, я от провернула цей икспиринс і може мене вітати - ще молода лань. Плигуча.

"Ти чого тут скачеш? Мізки після сексу відбило? Так він ніби не бив тебе тією шкіряною палицею по макітрі. Хіба тільки..."

Власника шкіряної палиці немає ні в ліжку, ні загалом в цьому номері, тож я можу дещо розслабитися, присівши назад. Туди, де ще вчора мене головою вниз, дупою доверху...

"Карали. І карали так, ніби вперше."

Взагалі то це правда, це було вперше та...

Але де він? Куди зник?

"Чари закінчилися. Казка перетворилася в диню, принц у звичайного, середньостатистичного покидька, який скористався дівчиною, і звалив, поки вона не перебазувалася в попелюшку"

Заткнися вже та йди ще поспи, якщо не хочеш перетворитися в боксерську грушу!

Ще й цей чортовий телефон не змовкає! Якщо внутрішній голос послухався моєї "дружньої" поради, то от цей шматок пластику хоче полетіти за вікно. 

- Слухаю, - та, виявилося, що це не будильник потребував моєї уваги, а подруга, яка вже вкотре наярювала, попри мій стійкий ігнор.

- Гей, ти чого? Ти чому не відповідаєш? Знову на мене образилася?

- Ні, щось термінове? - Голова, на відміну від тіла, працює дуже добре. Я б навіть сказала, що куди краще середньостатистичного ранку. Ніби я вивчила якісь нові методики, чи пройшла нові курси, тому світ стає для мене куди зрозумілішим. Яснішим. 

"Так ти й пройшла, чому ж ніби? Методику, як позбавитися невинності з малознайомим мужиком, на ранок вже відчуваючи себе в тілі жіночки древньої професії, з якою провели ніч, подякували та...

- Ні, просто ти ні на повідомлення не відповідаєш, ні слухавку не береш, тому...

- Вибач, Оль, я зараз зайнята. Передзвоню пізніше. Бувай.

Потриндіти ми й пізніше можемо, за цим не заржавіє, а от чергова колюча фразочка він внутрішнього... Змушує моє серце вкотре потужно початися битися. Розвалювати грудну клітку відбійним молотком.

Роззираюся по сторонах, сподіваючись, що Антон не залишив гроші, не сприйняв мене за проститутку, за роботу якої потрібно віддячити.

"Жлоб. Ніч з незайманими коштує як мінімум вдвічі дорожче, а цей... На дурняк все отримав. Ти ще та пані помічниця. За "дякую" працюєш. До речі, його ми теж не дочекалися"

Чому ж, думаю, дочекалися, бо що ще може бути в цьому клаптику папері на комоді біля ліжка? Вчора його тут не було, ось це я точно пам'ятаю.

"О, це вже хоч щось! Сто відсотків там "це була найкраща ніч у моєму житті". Або ось так, послухай, заціни - "ти неймовірна дівчинка, і мені шалено пощастило, що я тебе зустрів, і провів цей незабутній час разом. Сподіваюся, ми ще колись перестрінемося та повторимо"."

Повторимо? Серйозно?

"А тобі типу не сподобалося? Не отримала кайфарики?"

Спати! Вкладаю нахабу, а сама розгортаю цей папірець.

Ага, практично "найкраща ніч", майже "неймовірна дівчинка", і ось-ось "ми ще колись перестрінемося"

Насправді все ж куди приземленіше, і я відчуваю себе зараз так, начебто мене справді використали, і кинули, поки я не почала розмови за якісь відносини. За побачення.

"Я тільки на секунду. Одна ремарочка і я далі в постіль біжу. Хіба інтим не має слідувати після побачень? Все-все, я помчав."

Має, так і має бути. В нормальних людей. Я ж до цих явно не відношуся, читаючи цей лист від мого чоловіка на одну ніч.

"Ніякого спиртного в тому чаї не було. Я не остання мерзота, щоб споювати дівчат та таким чином дібратися до їхнього тіла. Як доказ - залишаю тобі ці чашки. Можеш понюхати та переконатися, що я не збоченець."

Де тут між фразами читати? Де про "неймовірну дівчинку" та "класний час проведений разом"? Дайте підказку, бо я не досвідчена, вперше прокидаюся насамоті після бурхливо проведеної ночі з чоловіком.

"Реально нічого не доливав?"

Тут явно не до сну. Ні мені, ні моєму постійному другу, тому навіть не дивуюся черговому питанню з його боку, заданому з широко вибалушеними очима. Краще будь-якого енергетика цей мужик, заводить так, що про "спати" і мови йти не може.

"Ну! Що там?"

Підганяє мене, а я... Є ймовірність, що Антон сходив за новими горнятами, забруднив їх та підмінив, і в них вночі не було і краплі спиртного. Але... Сумніваюся, дуже сильно сумніваюся, що він займався такою дурнею, а це значить, що...

"Ого..."

Ага...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍