Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 32

Час плинув дуже швидко і Агата не зчулася, як вже весна вступила у свої права. Погода в Лондоні як у всій Великоблитанії була досить мінлива о будь-якій порі року, але весною опади стають не такими частими, дні довшають і сонце потроху починає зігрівати повітря. А ще в весняний період на деревах і газонах розпускаються квіти, що робить прогулянки парками особливо приємними. 

В ці вихідні Агата з Данею і Оскаром зібрались вибратись на пікнік у Гайд-парку. Це було бажанням Дані, але ніхто не став заперечувати. Агата приготувала з собою їжу і плед, а Оскар був водієм і відповідальним за розваги. Даня дуже радів таким митям, ще й погода цього разу не підвела. Хоча в них завжди були на поготові парасольки, адже ніколи не можливо було на сто відсотків передбачити, що не буде дощу. 

Оскар вчив Данилка грати у бадмінтон, а Патрік разом з Агатою сиділи на пледі і грали в “Дві правди і брехня”. 

- Все, я пас! - зі сміхом відповіла Агата після чергового завдання. 

- Як скажеш, серденько. - Патрік підвівся і підійшов до Оскара з Данею. 

Дівчина схопила телефон, щоб сфотографувати друзів і сина, але помітила декілька непрочитаних повідомлень від Стаса.

“Привіт. Як у вас справи?”

“Я скучив”

Від останнього повідомлення у Агати з’явились сироти на шкірі, а у животі запухотіли збуджені метелики. З того часу як Стас поїхав, він досить часто почав їй писати, майже щоденно. Іноді як сьогодні питав про справи, іноді писав як стомився, що сумує, що хоче скоріше бути поряд. Агата боялась відповідати на такі повідомлення. Зазвичай обмежувалась односкладовими відповідями. Тому і зараз вирішила написати про те, як вони проводять день із сином. Правду про те, що вона теж шалено сумує за ним залишила при собі.

“Привіт. А ми на пікніку у Гайд-парку з Оскаром і Патріком” - відправила, а потім зробила фото сина з рокеткою і теж відправила. Чоловік відразу прочитав і поставив вподобайку на фото, а потім з’явились крапочки, що свідчили про те, що він щось пише.

“Передавай Дані вітання і друзям теж. А де ж твоє фото?”

Агата трохи розгубилась і навіть зашарілась, що помітив Оскар і припідняв брову від подиву. Тоді трохи вгамувавши такі свої бурхливі емоції, дівчина випросталась і, навівши на себе камеру, посміхнулась. Вона натисла відправити і хотіла вже покласти телефон до кишені, коли прийшла відповідь.

“Така гарна. Моя кохана дівчинка” 

Її серце калтало так, що здавалось готове вистрибнути з грудної клітини. Це вперше він її так назвав з моменту їх воз’єднання. Ще жодного разу він не сказав, що кохає і вона теж. Тому ці слова стали для неї несподіванкою. Вона декілька хвилин ще дивилась на сторінку з повідомленнями в месенджері, а потім запхала телефон у кишеню і встала з пледу, щоб піти до сина.

 

***

Він зателефонував пізно ввечері, певно тільки-но повернувся з офісу. Агата вже збіралась спати, але на відеодзвінок відповіла. 

- Привіт, - промовив чоловік з легкою посмішкою на віснаженому обліччі. Він розкинувся на дивані, сорочка була майже повністю розстібнута, волосся у безладі. Не чоловік, а ходяча спокуса. Але судячи з темних кіл під очима, він знов працює понаднормово. 

- Привіт, - відповіла Агата, дивлячись куди завгодно, аби тільки не на його оголені груди. - Стомився?

- Є трохи. - відповів з напівусмішкою. - Що зараз на тобі? - його голос став більш хрипким.

- Ті це серйозно? Ну ні!

- Так, - промовляє він тоном, з якого так і ллється хіть. - Невже ти жодного разу цього не робила? Не торкалась себе, уявляючи, що це роблю я?

- Це інше. - відводить очі Агата, а її щоки заливає фарба.

- Це майже те саме, тільки я буду бачити тебе, а ти будеш чути мій голос.

- Ти - божевільний.

- Так. Я божеволію без тебе. Я хотів би бути зараз поруч. Я б тоді…

- Припини, будь ласка.

- Боягузка! Готовий заприсягтися, що твої трусики вже мокрі, тому що я…

- Надобраніч, Стасе! - вона скинула виклик і впала на ліжко, накривши обличчя подушкою. 

***

 

Стас прокинувся о четвертій ранку, тому що йому треба було о дванадцятій бути в суді у Києві на черговому розгляді справи. Це вже було не перше засідання, та справа була складна. Постійно зʼявлялись то нові докази, то свідки. У Вітренко склалось враження, що його клієнта навмистно підставляють. 

 

Засідання пройшло досить вдало і клієнта мали випустити під заставу до чергового розгляду. Стас був задоволений, що його стратегія захисту працювала. Перед дорогою назад до Одеси він подзвонив Агаті. Йому хотілось почути її голос. А коли вже їхав через місто, побачив рекламний банер ювелірної компанії і скерував авто до найближчого ювелірного салону. Вітренко сподівався, що освідчення підштовхне Агату до позитивного рішення щодо його пропозиції. Між засіданнями був час і він планував злітати до сімʼї у Лондон.

 

Стас хотів встигнути приїхати додому до темноти, тому більше ніде не затримувався і після купівлі каблучки, одразу поїхав. Він вже був на околицях Одеси, коли вирішив купити кави на заправці, і помітив, що в нього не працює гальмівна система. “Бляха! Це лайно!” - вилаявся хлопець, згадуючи варіанти, як загальмувати з найменшими втратами. Він на скільки міг скинув швидкість, але на цій ділянці шляху не було нічого, щоб могло допомогти. Він був вже в межах міста, тому натис на ручне гальмо. Авто занесло, він вдарився головою об кермо і далі темрява.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍