Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

    - Я вагітна. Тобі не здається це дивним.

    - Ні.

    - Так ти знав.

    - Так, я здогадавсь коли «мишулок» тебе не з’їв, відповідно зробив висновок ти така як я. – Я посміхнувсь своєю найприємнішою посмішкою.

    - Міг би мене попередити.

    - Подумалось що здогадаєшся сама.

    -  Я здогадувалась, зі мною щось не так, виросла я в дитячому будинку, м’яко кажучи з поганими традиціями. Сильніші знущались над слабшими, старші знущались над молодшими. Дівчата втрачали цнотливість в дуже ранньому віці, здебільшого це відбувалось насильницьким шляхом. Наглядачі і самі були не проти взяти участь в оргіях з малолітками. Однак були і чесні та порядні люди. Я зіткнулась з насиллям ще в дванадцять років. Старший хлопець затягнув мене в комірчину та спробував, скоїти насилля. Не знаю як але я його вдарила кулаком, при чому зламала щелепу і відповідно вилетіло частина зубів. Відтоді старші хлопці боялись до мене  підходити. Кінчилось тим що я взяла під свій захист багато молодих дівчат. Ще відбулась спроба мене провчити, закінчилось все дуже погано для кривдників. Після того вчитель фізкультури тихенько мене попередив не виставляти свою силу напоказ.  

    - Так ти зі мною?

    - Так. Тільки не подумай, що я вся покірна і з усім згодна.

    - Я взагалі ні про що зараз не думаю, - випалив я, укладаючи її у свої обійми.

Звільнившись від обіймів Жанна розповіла про обстановку, що панувала в імперії. Розпорядником Етаї призначили корпорацію «ANAJIIT CISTEMZ». Головне поліцейське управління, призначене відповідальним за підтримання порядку на планеті. Шахтарі підняли бунт і виступили за повернення колишнього керівництва.

Бунти придушили, у шахтарів відібрали усі права. Тепер корпорація готується до тотального освоєння покладів милуту. У разі розвитку подій у тому темпі що зараз, через тридцять років на планеті буде пустеля.

    - Ми маємо повернутися в імперію і розчавити головний її оплот, Суд.

    - Ні, ми не тиснутимемо на Суд, ми відлітаємо на війну. - Брови дівчини піднялися вгору.

    - Як на війну, де ти знайшов війну, зараз імперія ні з ким не воює.

    - Імперія не воює, але найближчі союзники таніони зазнали нападу астайя.

    - До чого тут ми, таніони не дуже надійні союзники. Нехай вони самі знаються на своїх ворогах.

    - Вороги таніонів це наші вороги, мої друзі ховаються у них. Інакше вони були б давно на уранових копальнях. Це питання вирішено. Ти можеш зі мною не летіти. Принаймні в тебе до ранку є час подумати. Я сів у друге крісло і поклав руки  на півсферу. Вмить корабель ожив, над сферою  виникла карта навколишньої галактики.

   - Координати почувся у мене в голові голос ШІ. - Я набрав координати сектора таніонів. -Завдання знову почувся голос.

    - Ми йдемо на війну.

    - Прийнято. - Спалахнули додаткові монітори показуючи стан озброєння та готовність до бою. Різні графіки та зображення. Спочатку у розмаїтті неможливо було розібратися, але згодом картина мозком схоплювалася вся одночасно, і командир став єдиним цілим із кораблем. Технології роботів припускали повне поєднання свідомості людини і корабля як найефективніше. Швидкодія комп'ютера, помножена на передбачення та почуття небезпеки людини, робили корабель непереможним. Пілотські крісла огорнулися компенсуючим полем, і робот, стартував.

    - Вийшовши з території астероїдів швидкість, зросла, і космічний вбивця вийшов на полювання. Два крейсери імперії засікли вихід робота і кинулися навздогін, але робот за короткий час розвинув швидкість, що перевищує швидкість крейсерів, і ті тільки задовольнялися відправкою повідомлення про зникнення робота. Але ця новина сполошила керівництво космічним флотом.

    Тим часом компенсуюча хмара розвіялася, і ми мали тридцять годин побути разом, чим ми й скористалися. Жанна перевершила саму себе, вичавивши в постілі з мене всі сили.

    -  Я тобі покажу, як брехати.

    - Що тут у тебе, -  положив на живіт долоню. В короткі часи відпочинку від любовних утіх.

    - Я ще не можу звикнути. Маленький троїд, продовження древньої раси.

    - У тебе залишилося дві години. - Я лежав і обіймав дівчину. Як не хотілося, щоб вона відлітала.

    – Я вирішила, залишаюся з тобою.

    - Але є можливість не повернутися.

    - Все може бути, але якщо ти не заперечуєш, я з тобою залишусь. - Я не просто не заперечував, я був на сьомому небі від щастя.

    - Тоді за роботу треба, щоби ти навчилася керувати кораблем. - Ми взялися до роботи. Непомітно минула ще одна доба польоту.

    – Увага нас зустрічає ударний флот таніонів. - На екрані поступово виникало безліч різнокольорових точок. Таніони мали сильний флот.

    - Айя погаси швидкість, вони нас супроводжуватимуть. - Робот погасив швидкість, і вся армада рушила назустріч невідомості.

    -  Флагман просить вийти на зв'язок.

    - Зв'язок дозволяю, я зробив кілька рухів над сферою, - все-таки ручне управління мені подобалося більше.

     На екрані з'явилася розписана голова головнокомандувача.

    - Мене звуть Хо. Імператор доручив флоту супроводжувати вас і надавати допомогу та підтримку.

    - Дякую імператору та дружньому таніонському народу. І якщо ви не заперечуєте…, - ми обговорили поведінку флоту під час бойових дій, щоб уникнути випадкових втрат серед кораблів союзників.

    - До зв'язку головнокомандувач Хо,  перемога буде за нами. – Зв'язок відключився.

Робот і ескадра щомиті поїдали мільярди кілометрів нескінченності. На екранах виринали і зникали сонячні системи. І лише мала частина з них була вивчена та тією чи іншою мірою використовувалася. Жанна сиділа в пілотському кріслі і заворожено дивилася на картину нескінченного космосу, що змінюється. І піщинками, що летять через вічність та простір, були наші кораблі.