Кетрін Сі - Наші розбиті серця , Кетрін Сі

Близько восьмої ранку на телефон прийшло повідомлення і я відразу прокинулася з надією, що воно від Ейдена. Та це писала Ельвіра. Вона попросила приїхати сьогодні до поліцейського відділку і дати показання про вчорашній вечір. Я написала, що приїду і дівчина написала мені точний час та адресу. 

Спати я не хотіла, тож накинувши на себе халат я пішла до кухні, щоб зробити каву та сніданок. 

Мама вже була на кухні і стояла біля плити. За все життя я лише раз бачила таке, бо зазвичай готувала наша хатня робітниця. Тепер вже двічі я бачила маму, яка щось готує. 

– Добрий ранок, – Заглядаю через її плече, щоб побачити, що саме вона готує.

– Добрий ранок! Будешь їсти? 

– Це солодкі тости? 

– Так, я пам'ятаю ти любила їх… хотіла трохи порадувати тебе. – Я бачу, як вона хвилюється. – Ти ж ще любиш їх? 

– Так, дуже! 

Не те щоб «дуже» та мама так старається порадувати мене, що я не можу сказати, що давно вже не снідаю чимось солодким. 

– Тоді я покладу тобі, поки вони ще гарячі! 

Було так дивно снідати у батьківському будинку, а тим паче разом з мамою. 

Після сніданку я зібралася і виїхала до поліцейського відділку. Я хотіла написати Ейдену, що я в порядку і зараз поїду допомогти Ельвірі, та стримала себе. Він не пише, отже йому не цікаво, як я, і де я. 

До відділку я приїхала вчасно й відразу зайшла всередину, де мене вже чекала Брітні. Вона відвела мене до слідчого, я швидко розповіла все, що бачила того вечора і вийшла з кімнати допиту. 

– Перевірте ще раз! – Що відбувається? – Хейзел Флорес… Вона має бути тут! 

Це Ейден. Бачу Брітні та Ельвіру, що стоять у кутку і ледве стримують сміх, в той час Ейден свариться з черговим. 

– Що відбувається? – Підходжу до нього. 

– Хейзел! – Опиняюся в його обіймах. – Мені так шкода.. Я такий ідіот! Вибач мені.. вибач.. будь ласка. 

Ейден буквально готовий розчавити мене у своїх обіймах. 

– Ти можеш пояснити, що відбувається? 

– Я більше ніколи не буду робити висновки перш, ніж вислухаю тебе! Генрі мені все розповів… Вибач мені! 

– Ти такий придурок! Я всю ніч чекала, що ти напишеш мені, а ти…

Обіймаю чоловіка у відповідь. Я дуже сильно кохаю його, щоб не пробачити. І тільки ми помирилися, як прийшла мама Ейдена.