Олександр Гребьонкін - Диво - квіти, Олександр Гребьонкін

Вітер ніс клапті хмар, наче пелюстки пізніх троянд на могилу старого моряка.

***

Того ж дня на місце бою – до старого форту Бернгрев прибула поліція. Було знайдено вісім убитих бандитів і розбитий човен. Ще один мертвий - чоловік з напівзакритим обличчям був знайдений усередині форту (іншому, який напав на Фабіана і був приголомшений Харитою, мабуть вдалося втекти). Ймовірно, були й поранені, але нападники забрали їх із собою. Злочинці прихопили й човен Фабіана. Потім його знайшли кинутим у очеретах острова д'Авелес.

По даній справі було заарештовано кількох людей.

 Ватек був відправлений за ґрати, як один із організаторів нападу на форт. Більше того, він сам зізнався у своїх злочинних намірах, фанатично стверджуючи, що його біс поплутав. Він дуже сильно нагадував людину, що збожеволіла.

 Рекастера не знайшли. Але, за чутками, він отримав смертельне поранення. Де закінчив свої дні цей злочинець – невідомо.

Подружжя Ферролей взяли під свій захист Абрагам Флетчер та Гедеон Вансульт – достатньо впливові особи в Лімасі. Поліцейський комісар не міг припустити, що старий і дівчина могли чинити серйозний опір цілій зграї запеклих головорізів.

Фабіан, який повернувся додому на острів, був затриманий. Але він заперечував свою участь у бою. Доказів проти нього не було, і він був відпущений на свободу.

Найдивовижніше, що всі як один заарештовані бандити зізналися у своєму нападі на форт, ніхто не заперечував своєї провини!

І всі описували дивну картину, своєрідне бачення якогось привида, що сприймалося спочатку, як місцева байка. При настанні світанкової зорі ворота форту, під які вони готувалися підкласти потужну вибухівку, раптом повільно відчинилися.

І з'явилася примарна постать! Це був лицар на сірому в яблуках коні.

 Стрункий, з невеликою гострою бородою та густими бровами, він сяяв латами на міцному тілі. Тихо ступали копита гігантського коня. Позаду лицаря в білому костюмі сидів зброєносець, але багато хто роздивився в ньому прекрасну даму.

Її обличчя, здавалося, виражало досаду та втому. Вона сказала щось лицарю, і він попрямував прямо на бандитів, які завмерли від переляку.

Чи був цей вершник людиною во плоті або тільки видінням, масовою галюцинацією, з'ясувати так і не вдалося.