Біблія - Біблія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
9 І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
34 Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: крдїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41 Чести від людей не приймаю.
42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
Вiд Iвана 6
1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
7 Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біблія», після закриття браузера.