Дейв Еггерс - Сфера

й величезна кількість глядачів «ВидоЗміни» бачила, як вона це робить. Її самосвідомість зростала, збільшувалося виразне відчуття влади — тут, на своєму робочому місці. Вирішила піти до вбиральні, хлюпнути в обличчя трохи холодної води і розім’яти ноги, і саме там задзижчав її телефон. Номер абонента прихований.

— Слухаю?

— Це я. Кальден.

— Куди ти пропав?

— Тепер складно. Всюди камери.

— Ти не шпигун?

— Ти ж знаєш, що не шпигун.

— А Енні думає, що шпигун.

— Хочу з тобою побачитися.

— Я в туалеті.

— Знаю.

— Знаєш?

— «СфероПошук», «ВидоЗміна»… Тебе нескладно знайти.

— А ти де?

— Іду. Будь там.

— Ні-ні.

— Мені треба з тобою побачитися. Стій там.

— Ні. Побачимося пізніше. У «Новому Королівстві» тусня. Фольк-ніч із відкритим мікрофоном. Безпечне місце, хоч і людне.

— Ні. Туди не піду.

— Ти не можеш сюди прийти.

— Можу, зараз буду.

І роз’єднався.

Мей подивилась у сумочку. Презерватив є — і залишилася. Зайшла у дальню кабінку і чекала. Хоч знала, що це нерозважливо. Неправильно з багатьох причин. Не зможе розповісти Енні. Вона б схвалила будь-які статеві контакти, лише не тут, не в туалеті на роботі. Така її необачність може зашкодити Енні. Мей дивилася на годинник. Минуло дві хвилини, а вона й досі стояла в туалетній кабінці, чекаючи на чоловіка, якого заледве знала і який, схоже, тільки й хоче її трахати у максимально дивній обстановці. Але чого вона стоїть? Бо їй цього хочеться. Хочеться, щоб він виграв її в туалетній кабінці, хочеться, щоб її трахнули в туалеті на роботі і щоб знали про це лише вони двоє. Чому ж так запала на цю блискучу цяцьку? Почула, як відчинилися двері, а потім клацнув замок. Навіть не знала, що там є замок. Почула звук сягнистих Кальденових кроків. Вони завмерли біля кабінок, щось дивно заскрипіло, заскреготів сталевий засув. Вгорі промайнула тінь, Мей задерла голову і побачила, як вона ковзнула високою стінкою і згори спускається до неї. Відчула спиною, що Кальден опустився позаду неї у кабінку. Плечі обдало теплом його тіла, на потилиці — гарячий віддих.

— Що ти витворяєш? — запитала вона.

Його губи розтулилися біля її мочки, язик пірнув у вухо. Вона судомно вдихнула повітря і прихилилася до Кальдена. Його руки охопили її живіт, ковзнули талією, швидко опустилися до стегон, міцно стиснули. Вона підштовхнула їх усередину і вгору, в її голові тривала битва, і, зрештою, розум дав на все це право. Їй двадцять чотири, і якщо вона не зробить це зараз, то саме це не зробить уже ніколи. Веління молодості.

— Мей, — прошепотів він, — годі думати.

— Добре.

— Заплющ очі. Уявляй, що я з тобою роблю.

Його вуста торкалися шиї, цілували, пощипували, а руки поралися зі спідницею і трусами. Стягнув усе це, кинув на підлогу, а тоді притиснув її до себе і враз заповнив ущент.

— Мей, — сказав, коли вона натиснула себе на нього; Кальден тримав її за стегна і увійшов так глибко, що відчула його розбухлу плоть аж під серцем. — Мей, — повторив, і вона вперлася руками у стіни з обох боків, немовби хотіла втримати якнайдалі від них обох решту світу.

Вона кінчила, судомно вдихнувши повітря, і він теж кінчив, мовчки здригаючись. Одразу обоє розсміялися, тихо, розуміючи, що вони вчинили дещо необачне, таке, що загрожуватиме їхній кар’єрі, і їм треба йти. Він обернув її до себе і поцілував у губи, його розплющені очі дивилися захоплено і баламутно.

— Бувай, — сказав він, і вона тільки помахала рукою, відчуваючи, як постать позаду неї піднеслася, вилізла, а тоді перевалилася через стінку.

Й оскільки він забарився біля дверей, відмикаючи замок, а може, тому що подумала, вже ніколи його не побачить, Мей швидко намацала телефон, підійняла над стінкою кабінки і сфотографувала, не знаючи, чи хоча б щось із того вийде. Коли подивилася на знімок — лишень права рука, від ліктя до кінчиків пальців, решту його тіла вже не було видно.

Навіщо брехати Енні? Запитувала себе Мей, але не знала відповіді, хоча добре знала, що все одно брехатиме. Очунявши в туалеті, повернулася за стіл, опанувала себе і написала повідомлення Енні, яка саме летіла кудись у Європу чи й була вже в літаку над Європою. «Знову із сивим», — написала вона. Згадавши цей факт, Мей обов’язково порине в брехню, дрібну і велику, тож, поки надсилала повідомлення і чекала на неминучу відповідь Енні, розмірковувала, як багато приховувати правди і навіщо.

Нарешті надійшла відповідь: «Розколюйся про все і негайно. Я в Лондоні з якимись парламентськими лакеями. Один уже в моноклі. Розвій мене трохи».

Думаючи, як багато розповідати Енні, Мей дражнила її деталями: «В туалеті».

Мей одразу відповіла:

«Зі старпером? У туалеті? Міняли підгузок?» — «Ні. В кабінці. І він СИЛА».

Голос позаду Мей назвав її ім’я. Обернулася і побачила Джину з широчезною нервовою усмішкою.

— Маєш хвильку?

Мей сіпнулася було розвернути монітор, де спілкувалася з Енні, але Джина вже все побачила.

— З Енні спілкуєшся? — мовила вона. — Не можете одна без одної?

Мей кивнула, повернула монітор, і обличчя Джини зблякло.

— Тобі зручно послухати зараз про Показник Ефективності і Чистий Роздріб?

Мей геть забула, що Джина мала показати їй новий рівень.

— Атож, — відповіла Мей.

— Енні тобі вже пояснювала, що воно таке? — запитала Джина, її обличчя мало якийсь крихкий вигляд.

— Ні, — відповіла Мей, — не пояснювала.

— Нічого не казала про Показник Ефективності?

— Ні.

— І про Чистий Роздріб?

— Ні.

Джинене обличчя проясніло.

— О. Добре. Так. То почнемо вже зараз? — її очі прощупували обличчя Мей, ніби шукали найменшу ознаку сумніву — вагому причину цілковито занепасти духом.

— Чудово, — мовила Мей, і Джина знову проясніла.

— Добре. Почнемо з Показника Ефективності. Хоча тут і так усе ясно: «Сфера» не існувала б, не зростала і не змог-ла навіть наблизитися до того, чим вона є, якби не реальні бурхливі продажі та реальна торгівля. Ми — як ворота для всієї світової інформації, але фінансово нас підтримують рекламодавці, які сподіваються вийти через нас на величезну аудиторію клієнтів, ясно?

Джина всміхнулася, на мить на її обличчі нібито не залишилося нічого, крім великих білих зубів. Мей намагалася зосередитися, але думала про Енні на парламентській зустрічі, яка, безсумнівно, думала про неї та Кальдена. А вже згадавши про Кальдена, Мей думала лише про нього, згадувала руки на своїй талії, що легенько натягують її на себе, очі в неї заплющені, і в уяві все відчутно вияскравлюється…

Джина торохтіла далі:

— А те, як викликати, як стимулювати продажі, називається Показником Ефективності. Ти можеш «цвіркнути», можеш написати свій комент, поставити свою оцінку, ви-окремити будь-який продукт, але чи знаєш, як перевести все це у конкретні дії? Адже домогтися дії можна тільки рівнем довіри до себе — це найголовніше, так?

Джина вже сиділа поруч із Мей, пальці на клавіатурі.