Джеймс Хедлі Чейз - Весь світ у кишені

тоді підійшов до Джинні. Він сів біля її ніг і тремтливими руками запалив цигарку.

Дівчина поклала долоню йому на плече.

— Яка страшна смерть, — сказав юнак, вкриваючи її долоню своєю. — Я не міг нічим допомогти. Він помер, коли я бився з цим щуром, але у мене все одно не було жодного шансу доставити його до лікарні вчасно.

— Не говори про це, Алексе.

— І поховали ми його, як собаку. Він був хорошою людиною, Джинні. Я мав його послухатися. Джипо не хотів братися за цю справу. І намагався вмовити відступитися й мене. Я мусив прислухатися до нього.

— Так.

— Він казав, що з цієї справи не вийде нічого доброго. І мав слушність. Забираймося звідси, Джинні. Ти і я. Щойно стемніє, йдемо звідси.

— Так, — мовила Джинні. — Це я у всьому винна. Ніколи не пробачу собі, що розпочала це все. Коли ти пішов ховати його, я сиділа тут і думала. Тепер розумію, якою жахливою я була і наскільки помилялася. Навіть якщо ми зараз відчинимо панцерник, я не торкнуся до цих грошей. Якою ж дурною я була!

— Тобто ти хочеш сказати, що поїдеш зі мною? — перепитав Кітсон, не дивлячись на неї. — Ми можемо розпочати нове життя, Джинні. Ти вийдеш за мене заміж?

— Якщо ти цього хочеш, — відповіла вона. — Але насправді ти не віриш, що нам вдасться вийти сухими з води, правда ж? Рано чи пізно вони знайдуть нас.

Юнак загасив цигарку й викинув її.

— Нам може пощастити. Принаймні спробувати варто. Візьмемо «б'юік» і поїдемо до кордону з Мексикою. У них же немає наших описів... Щойно дістанемося до Мексики...

Раптом Блек закричав:

— Агов, Кітсоне! Іди сюди! Чим ти там взагалі займаєшся? Іди сюди й допоможи мені!

Кітсон і Джинні перезирнулися. Алекс підвівся й підійшов до броньовика.

— Умієш працювати з автогеном? — запитав Блек. Його обличчя було напруженим, а очі — дикими.

— Ні.

— Ну, тоді саме час почати вчитися. Треба ж якось пропалити дірку в цій бісовій коробці! Давай, допоможи мені з балонами.

— Ні, — спокійно відказав юнак.

Ед зиркнув на нього.

— Що ти маєш на увазі? Нам же треба відчинити цей панцерник, хіба ні?

— Мені — ні, — відказав Алекс. — З мене годі. Я взагалі не мав братися за цю справу. Відчиняй його сам. Усі гроші твої, якщо зможеш до них дістатися. А я йду.

Ед повільно і глибоко вдихнув.

— Послухай, гівнюку. Сам я не впораюся! Допоможи мені з балонами й припини базікати!

— Щойно стемніє, — повідомив Кітсон, — ми з Джинні поїдемо. Вирішуй сам, що тобі робити, але ми їдемо геть.

— Он воно що, — гарикнув Блек. — Ви двоє... Хто б подумав. Отже, тобі це вдалося, селючку. І ти відмовляєшся від мільйона доларів. Божевільний!

— Ми вчинимо саме так, — спокійно мовив юнак.

— Тоді вам доведеться довгенько йти, — з глумом зауважив Блек.

— Ми забираємо «б'юік».

— То от що ви надумали? «Б'юік» потрібен мені, але я ще не готовий їхати, — він ударив по боці броньовика. — Спершу я відкрию цей чортів сейф, хай навіть то буде останньою справою в моєму житті! Ні ти, боягузлива мавпо, ні твоя шльондра не зупините мене! Якщо хочете піти, то забирайтеся, але ви підете на своїх двох. Машини ви не заберете!

Краєм ока Блек побачив, що Джинні зненацька підвелася й почала рухатися до них. Він збагнув, що опинився в ситуації, коли двоє проти одного, до того ж у Джинні, мабуть, був пістолет.

Кітсон спокійно продовжив своє:

— Ми їдемо сьогодні ввечері, і їдемо машиною. Можеш дістатися з нами до автостради, але далі дбай про себе сам. Чини, як вважаєш за потрібне.

Блек завагався, а тоді поглянув на Джинні, яка тепер стояла нерухомо, сховавши праву руку. Якщо він зараз вчинить правильно, ця парочка вб'є його, подумав Ед.

Знизавши плечима, він сказав Кітсону:

— Ну гаразд, якщо ти так наполягаєш. Але до темряви ми попрацюємо над панцерником. А це ще дванадцять годин. І нам може пощастити. Ти ж не сидітимеш весь цей час без діла, правда? Давай, допоможи мені з балонами!

Здивований такою раптовою поступкою, Кітсон завагався.

— Гаразд. Але це нічого тобі не дасть. Ти не пропалиш в ньому дірки, навіть якщо працюватимеш двадцять років.

— Побачимо, — Блек зиркнув на Джинні. Вона досі стежила за ним, але вже розслабилася. — Ти забагато базікаєш, селюче. Іди сюди й допоможи мені.

Коли Кітсон проминав Блека, йдучи до фургона, Ед витягнув свій пістолет і тицьнув його Алексу під ребра.

— Кинь зброю! — закричав він до Джинні. — Інакше я продірявлю твого хлопця!

Джинні відкинула пістолет, якого тримала у руці. Зброя гепнулася в траву.

Блек позадкував, тримаючи на прицілі обох.

— Відійди від нього, — гарикнув він.

Джинні підійшла до Кітсона.

Блек обійшов їх, підняв пістолет Джинні й кинув його в озеро.

— А тепер ви, двоє, слухайте мене, — сказав Ед. — Ми відчинимо броньовик. Не тіште себе надією, що я не впораюся з вами обома. Ніхто й кроку не ступить звідси, доки ми не відкриємо панцерника і не витягнемо грошей. Якщо їх не хочете ви, то я ще й як хочу, і заберу все, — він махнув пістолетом на Кітсона. — Іди й витягни балони.

Знизавши плечима, Алекс підійшов до фургона. Блек рушив слідом за ним.

— Я не зможу зробити це самостійно, — сказав юнак. — Їх ставили ми з Джипо. І я знаю, скільки вони важать. Візьмись краще за інший кінець.

Блек вищирився й сховав пістолет у кобуру.

— Тільки давай без всіляких коників, селючку, — сказав він. — Я можу будь-якої миті порішити тебе.

Алекс простягнув руку й витягнув балон із кронштейна.

Блек поклав свій край на плече. Чоловіки повільно позадкували з фургона.

Коли Кітсон вийшов із трейлера, то раптом відпустив свій кінець балона. Несподіваний поштовх при падінні балона вивів Блека з рівноваги.

Зненацька юнак стрибнув уперед. Правим кулаком він зацідив Блекові у шию, від чого Ед розпластався.

Лаючись, Блек потягнувся до пістолета, але тринадцять стоунів[12] Кітсонових м'язів і кісток міцно його придавили. Кілька секунд чоловіки билися, наче звірі, а тоді Блек заїхав коліном Кітсонові в