Марк Геддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

пролунає мелодійний звук. І в різні склянки можна налити різну кількість води, і вони будуть видавати різні ноти, оскільки мають те, що називають, «резонансну частоту», і на них можна зіграти мелодію «Три сліпі миші». І в багатьох людей є вдома тонкі склянки, але вони не знають, що так можна робити.

У рекламі було написано:

Малайзія — справжня Азія!

Вас збуджують запахи й видовища, і ви розумієте, що опинилися в країні контрастів. Вас ваблять традиції, природа й національна еклектика. Ваші спогади повняться днями, які проведено в містах і заповідниках, і довгими приємними годинами, проведеними на пляжі. Ціна від £575 на одного.

Дзвоніть нам за номером: 01306 747000, зверніться в турфірму або побачте цілий світ на сайті www.kuoni.co.uk.

Погляньте на світ по-новому.

І там були ще 3 дуже маленькі фотографії, на яких було зображено палац, пляж і палац.

А ось який вигляд мали орангутанги:

227

Я не розплющував очей й узагалі не дивився на свій годинник. Потяги приходили та відходили зі станції ритмічно, наче музика чи барабанний бій.

І це було схоже на те, коли я рахую чи примовляю: «Ліворуч, праворуч, ліворуч, праворуч, ліворуч, праворуч…», як мене навчила робити Шивон, щоби заспокоїтися. І я подумки промовляв: «Потяг прийшов. Потяг зупинився. Потяг пішов. Тиша. Потяг прийшов. Потяг зупинився. Потяг пішов…», наче потяги існували лише в моїй уяві. Зазвичай я не уявляю собі речей, які не відбуваються, оскільки це брехня, і мені стає страшно, але це було краще, ніж дивитися, як потяги прибувають та їдуть зі станції, оскільки від цього мені ставало ще страшніше.

Тож я не розплющував очей і не дивився на свій годинник. Я наче перебував в темній кімнаті з завішеними шторами, у якій нічого не було видно, — так само, як коли я прокидаюся вночі, і єдиний звук, що я чую, насправді звучить тільки в моїй уяві. Але так було краще, оскільки тоді маленька станція не існувала поза межами моєї уяви, а я був у своєму ліжку й у безпеці.

А потім тиша між потягами, які приходили й відходили, почала ставати дедалі довшою й довшою. І я чув, що коли немає потяга, то на маленькій станції перебуває менше людей, тож я розплющив очі, подивився на годинник і побачив, що була 8:07 вечора.

Я просидів на лаві приблизно 5 годин, але було зовсім не схоже, що минуло приблизно 5 годин, за винятком того, що в мене боліли сідниці, а ще мені хотілося їсти й пити.

А потім я зрозумів, що Тобі пропав, оскільки його не було в моїй кишені, а я не хотів, аби він пропав, оскільки ми не знаходилися вдома в Батька чи Матері і на маленькій станції його було б нікому годувати, тож він би помер або його би переїхав потяг.

Тоді я подивився на стелю й побачив видовжену чорну коробку з позначками.

Ось що там було написано:

1 Гарроу-енд-ВIлдстоун 2 хв

3 КвIнз-парк 7 хв

А тоді нижній рядок прокрутився й зник, а на його місці з’явився інший надпис, ось такий:

1 Гарроу-енд-ВIлдстоун 1 хв

2 ВIлсден-джанкшн 4 хв

А потім він знову змінився, і тепер там було написано

1 Гарроу-енд-ВIлдстоун

**ОБЕРЕЖНО ПОТЯГ ПРИБУВАЄ

Потім я почув той звук, наче хтось бився на мечах, і ревіння, із яким потяг приходив на станцію, і я зрозумів, що десь стоїть великий комп’ютер, який знає, де є всі потяги, і посилає інформацію до чорних коробок на маленьких станціях, аби в них відображалося, коли приходять потяги, і від цього мені полегшало, оскільки все відбувалося згідно з упорядкованим розкладом.

Потім на станцію прийшов потяг і зупинився, у нього зайшли 5 людей, ще одна людина прибігла на маленьку станцію й також зайшла, з потяга вийшло 7 людей, після чого двері автоматично зачинилися й потяг рушив. А коли приїхав наступний потяг, то мені вже було не так страшно, оскільки я побачив надпис:

ТАБЛО 43: ПОТЯГ ПРИБУВАЄ

— і знав, що має статися.

Потім я вирішив, що треба шукати Тобі, оскільки на маленькій станції було лише 3 людини. Тож я підвівся й поглянув в обидва кінці маленької станції, а також зазирнув у проходи, які вели в тунелі, але Тобі ніде не було. Я подивився вниз, у чорну яму, де пролягали рейки.

Я побачив двох мишей, і вони були чорні, бо вимазалися брудом. І мені це сподобалося, оскільки мені подобаються миші й щури. Але серед них Тобі не було, і я став шукати далі.

Потім я побачив Тобі, і він також був у чорній ямі, де