Роберт Шеклі - Остання збірка

— Нічого небезпечного.

— То що ж сталося с цією планетою? Фернграум ніяково поглянув на Грегора.

— Ви про неї, мабуть, чули, в офіційному каталозі її індекс RJC-V. Але усі називають її Привид V.

Грегор звів брови. Привид — дивне прізвисько для планети, але йому доводилося чути й дивніші. Зрештою, треба ж якось називати нові світи. Адже в межах досяжності зорельотів перебувають тисячі зірок з планетними системами, переважна більшість яких населені чи придатні для колонізації. І сила-силенна людей з цивілізованого сектора космосу хочуть колонізувати ці світи. Релігійні секти, політичні меншини, філософські групи і, нарешті, просто піонери так і прагнуть розпочати нове життя.

— Не пригадую, щоб я чув про таку, — сказав Грегор.

Фернграум зніяковіло заворушився на своєму стільці.

— Варто було послухатися дружини. Але ж ні -схотілося погратися у великого оператора. Я заплатив за Привид V вдесятеро більше, ніж звичайно, і тепер ношуся з ним мов дурень з писаною торбою.

— То що з нею трапилося? — запитав Грегор.

— Схоже, там живуть привиди! — у відчаї промовив Фернграум.

Виявляється, він зробив радіолокаційне обстеження планети й одразу ж здав її в оренду фермерам з Діжона VI. Перша група з восьми добровольців висадилася на планеті й через добу почала надсилати повідомлення про демонів, упирів, динозаврів та іншу ворожу погань.

Коли прибув рятувальний корабель, усі восьмеро були мертві. Протокол судово-медичного розтину засвідчив, що рвані й різані рани та синці на трупах могли бути заподіяні ким завгодно, навіть демонами, упирями, чи динозаврами, якщо такі існують у природі.

За недбалість під час очищення планети Фернграума оштрафували.

Фермери розірвали договір оренди, але він примудрився впарити планету сонцепоклонникам з Опалу II.

Вони виявилися обачнішими: відправили необхідне спорядження, але супроводжувати його доручили лише трьом чоловікам, які одночасно мали розвідати обстановку. Ці троє розбили табір, розпакували речі й оголосили Привид V справжнім раєм. Вони передали по радіо запрошення всім вилітати, як раптом почувся дикий крик, і радіо змовкло.

На Привид V вилетів патрульний корабель. Його екіпаж поховав три покалічених трупи й рівно через п'ять хвилин залишив планету.

— Це мене доконало, — зізнався Фернграум. — Тепер ніхто не хоче мати з нею справу ні за які гроші. Екіпажі зорельотів навідріз відмовляються робити там посадку, а я й досі не знаю, що там трапилось.

Він глибоко зітхнув і поглянув на Григора.

— Ви можете непогано заробити, якщо візьметесь за цю справу.

Грегор і Арнолд вибачилися і вийшли у хол. Арнолд тріумфально вигукнув:

— Маємо роботу!

— Авжеж, — сказав Грегор, — але яку роботу...

— Таку, як хотіли, складну, — зауважив Арнолд. -Якщо впораємося, вважай, закріпилися у бізнесі, не кажучи вже про те, що нам належатимуть добрячі відрахування від прибутку.

— Ти, мабуть, забув, — сказав Грегор, — що на цю планету доведеться летіти мені. А ти сидітимеш тут і опрацьовуватимеш мої дані.

— Ми так і домовлялися, — нагадав йому Арнолд. — Я -відділ досліджень, а ти вирішуєш проблеми. Не забув?

Грегор не забув. Так повелося з самого дитинства: він лізе в пекло, а Арнолд сидить вдома й пояснює, чому йому треба туди лізти.

— Це мені не подобається, — сказав він.

— Ти ж не віриш у привидів.

— Звісно, ні.

— Ну й гаразд, а з усім іншим ми впораємося. Хто не ризикує, той не п'є шампанського.

Грегор знизав плечима. Компаньйони повернулися до Фернграума.

Півгодини вони уточнювали умови договору: велика частка у прибутках від експлуатації планети — на випадок успіху; пункт про неустойку — на випадок невдачі.

Грегор провів Фернграума до дверей.

— До речі, сер, — запитав він, — чому ви звернулися саме до нас?

— Бо решта відмовилися, — відповів Фернграум, надзвичайно задоволений собою. — Усього найкращого.

За три дні Грегор уже був на борту старого хисткого космічного рудовоза, який прямував до Привида V. Увесь вільний час він вивчав звіти про дві невдалі спроби колонізації дивної планети та перечитував повідомлення про різні надприродні явища.

Це йому не допомагало. На Привиді V не було виявлено жодних ознак перебування тварин. А доказів існування надприродних тварин узагалі не було знайдено в усій Галактиці.

Усе це Грегор докладно обміркував, потім перевірив свою зброю. Тим часом зореліт по спіралі наближався до Привида V. На його борту перебував арсенал, достатній для того, аби розпочати невелику війну і перемогти в ній. Якщо буде з ким воювати...

За наказом капітана корабель завис на висоті близько кілометра над привабливою зеленою поверхнею планети — опуститись нижче він навідріз відмовився. Грегор на парашутах скинув усе своє обладнання на те місце, де були розташовані два попередні табори, після чого потис руку капітанові й вистрибнув з парашутом сам.

Щасливо приземлившись, він поглянув угору. Рудовоз мчав у космос з такою швидкістю, немов його переслідували всі фурії пекла.

Грегор залишився сам на сам з Привидом V.

Перевіривши цілість свого обладнання, він надіслав Арнолдові радіограму про благополучне прибуття. Потім, із бластером напоготові, обійшов табір сонцепоклонників.

Ті облаштували базу біля підніжжя гори, неподалік від невеликого прозорого кришталево чистого озера. Збірні будиночки були в ідеальному стані.

Жодна буря не могла їх пошкодити, тому що на Привиді V був чудовий рівний клімат. Але виглядали будиночки доволі самотньо.

Один із них Грегор обстежив особливо старанно. У шухлядах була акуратно розкладена білизна, на стінах висіли картини, одне вікно навіть затуляла штора. У кутку кімнати стояла відчинена скриня з іграшками, чекаючи на прибуття дітей разом з основною групою переселенців.

На підлозі лежали водяний пістолет, дзиґа і пакет зі скляними кульками.

Вечоріло, Грегор перетягнув усе своє спорядження в уподобаний будиночок й почав готуватися до ночівлі. Він увімкнув систему попередження і відрегулював її так, щоб навіть тарган не міг проскочити, не викликавши сигналу тривоги. Для контролю зовнішнього простору увімкнув радарну установку. Розпакувавши свій арсенал, поклав під рукою дві важкі рушниці, а бластер почепив на пояс. Після цього, заспокоєний, Грегор, не кваплячись, повечеряв.

Тим часом надворі запала ніч. Теплу й сонну місцевість оповила темрява. Легкий вітерець брижив поверхню озера й шелестів у високій траві.

Усе довкола дихало спокоєм.

Грегор дійшов висновку, що, ймовірно, переселенці мали істеричний тип психіки. Схоже, впавши у безпричинну паніку, вони самі перебили один одного.

Востаннє перевіривши систему охорони, Грегор скинув одяг на стілець, вимкнув світло й