Волтер Айзексон - Стів Джобс

я», — казав він, ніби ніде нічого, сонному слухачеві, абсолютно не думаючи про те, котра зараз година. Що цікаво — я вчиняв так само, коли працював у Pepsi. Стів рвав на шматки текст презентації, з яким мав виступати наступного ранку, розкидаючи слайди по кімнаті. І я поступав так, коли намагався зробити публічні промови важливим інструментом у менеджменті в свої перші дні в Pepsi. Будучи молодим керівником, я завжди нетерпляче ставився до того, щоби завдання було виконано, і часто вважав, що міг би зробити це краще самотужки. І Стів також. Інколи мені здавалося, що спостерігаю за тим, як Стів грає мою роль у кіно. Ці схожості викликали якесь моторошне відчуття — і стояли за тим дивовижним симбіозом, який у нас розвинувся.

Це був самообман — і пряма дорога до катастрофи. Джобс рано почав це відчувати.

— Ми по-різному дивилися на світ, по-різному сприймали людей, у нас були різні цінності, — пригадував він. — Я почав усвідомлювати це через декілька місяців після того, як він приїхав. Він не міг швидко збагнути багатьох речей, а люди, яких він хотів підвищити в посаді, були, як правило, мужлаями.

Проте Джобс знав, що він може маніпулювати Скаллі, підтримуючи його віру в їхню надзвичайну подібність. І чим більше він маніпулював Скаллі, тим більше починав його зневажати. Розсудливі спостерігачі із колективу проекту Macintosh — як от Джоана Гофман — скоро усвідомили, що відбувається, і знали, що це додасть розриву вибуховості.

— Стів давав можливість Скаллі відчути себе винятковим, — розповіла вона. — Скаллі ще ніколи не почувався таким. Скаллі втратив голову, тому що Стів приписував йому цілий букет рис, яких у того навіть не було. Коли те, що Скаллі не відповідав цьому портретові, стало очевидним, Стівовий ефект викривлення реальності створив вибухонебезпечну ситуацію.

Пристрасть почала охолоджуватися з боку Скаллі так само. Однією з його слабкостей при намаганні керувати компанією, яка не працювала злагоджено, було бажання догоджати іншим людям, — і то була одна з багатьох рис, яких не мав Джобс. Скаллі був увічливою людиною; через це сахався Джобсової брутальності щодо їхніх колег.

— Ми приходили до будинку, в якому працювала команда Macintosh, об одинадцятій вечора, — згадував він, — і хтось приносив йому код, щоби показати. Інколи він навіть не дивився на той код. Він просто брав його і жбурляв ним назад у тих людей. Я запитував: «Як ти міг відхилити його, не перевіривши?». А він відповідав: «Я знаю, що вони можуть зробити краще».

Скаллі намагався повчати його: «Ти маєш навчитися тримати дещо в собі», — казав він йому. Джобс погоджувався, але просіювати емоції через сито було не в його характері.

Джон почав уважати, що непостійність Стіва та його неперед-бачуване ставлення до людей були закорінені в його психології та, ймовірно, відображали легку біполярність. У нього були серйозні перепади настрою, інколи він був у екстазі, а в інші моменти впадав у депресію. Час від часу він зненацька вдавався до брутальних тирад, і Скаллі заспокоював його.

— Двадцять хвилин по тому мені хтось телефонував і просив прийти, бо Стів знову здавав позиції, — розповідав він.

Перша їхня суттєва суперечка стосувалася ціни на Macintosh. Він задумувався як комп’ютер вартістю в тисячу доларів, але зміни, які вносив до проекту Джобс, підвищили ціну наскільки, що компанія вже планувала продавати його за 1995 доларів. Проте, коли Джобс разом зі Скаллі почали думати над серйозними розкруткою й маркетинговим проштовхуванням продукту, Скаллі вирішив, що потрібно збільшити ціну ще на п’ятсот доларів. Він уважав, що витрати на маркетинг належали до тієї ж категорії, що всі решта витрат на виробництво, й мали бути враховані в ціні. Джобс виступав радикально проти.

— Це зруйнує всі наші принципи, — сказав він. — Я хочу, щоби це стало революцією, а не спробою вичавити прибуток.

Скаллі сказав, що в нього був простий вибір: ціна в 1995 доларів або маркетинговий бюджет для активного просування, але ніяк не одне й інше.

— Вам це не сподобається, — сказав Джобс Герцфельду й іншим інженерам, — але Скаллі наполягає, щоби ми підняли ціну на Macintosh до 2496 замість 1995 доларів.

Інженери справді були нажахані. Герцфельд наголосив, що вони розробляли Macintosh для таких людей, як вони самі, тож завищення ціни стало би «зрадою» того, за що вони боролися. Джобс пообіцяв їм: «Не хвилюйтеся, я не дозволю йому впровадити це!». Та Скаллі зрештою переміг. Навіть двадцять п’ять років по тому Джобс спалахував, коли пригадував те рішення:

— То — головна причина, чому продажі Macintosh сповільнилися, a Microsoft зайняв домінуючу нішу на ринку.

Таке розв’язання дало Стіву відчуття, що він утрачає контроль над своїм продуктом і компанією, а це було небезпечно — неначе показувати тигрові, що його загнали в кут.

РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ

ЗАПУСК

Стрибок в історію

Реклама «1984»

Реклама «1984»

Майстер потребує доставки

Епогеєм конференції з продажу, яка проходила в жовтні 1983 року на Гаваях, стала постановка у стилі популярної на той час телепрограми «Гра в побачення». Джобс виконував роль ведучого, а іншими трьома учасниками, яких він переконав прибути  на Гаваї, були Білл Ґейтс та ще два очільники компаній-розробників програмного забезпечення — Мітч Капор і Фред Гіббонс. Пролунала музична заставка, і всі троє зайняли свої місця. Гейтс виглядав наче старшокласник, зірвав бурхливі оплески присутніх сімсот п’ятдесяти продавців Apple після таких своїх слів: «В 1984 році половину своїх прибутків Microsoft планує отримати з програмного забезпечення для Macintosh». Чисто поголений Стівен Джобс виглядав свіжо й бадьоро, після слів Ґейтса він на всі зуби усміхнувся й запитав того, чи немає часом передумов для того, щоби операційна система Macintosh стала одним із нових стандартів у комп’ютерній індустрії. Ось якою була відповідь:

— Щоби створити новий стандарт, потрібно зробити не лише щось інше, треба, щоби воно було дійсно чимось новим і полонило людську уяву. І з усіх комп’ютерів, що я бачив, Macintosh єдиний відповідає цим вимогам.

Коли Ґейтс промовляв ті слова, Microsoft уже перетворювався із партнера, яким він був на початках для Macintosh, на конкурента. Компанія продовжувала робити деякі програми для Apple, зокрема Microsoft Word, але раптово велику частку своїх прибутків Microsoft почав отримувати від операційної системи, розробленої для персональних комп’ютерів IBM. Роком раніше було продано 279 тисяч Apple II та 240 тисяч комп’ютерів IBM і їхніх клонів. Але у 1983-му ситуація кардинально змінилася: 420 тисяч Apple II супроти 1,3 мільйона IBM і його супутників. Як Apple III, так і Lisa були тепер за бортом.