Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля - Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Будинок Юрія знаходився за містом, у престижному житловому комплексі. Але коли вони увійшли досередини, Інна помітила той легкий безлад, який свідчить, що у цій домівці живе самотній чоловік. Їй було приємно думати про те, що він живе тут сам, хоча вона й відчувала деяку провину за те, що радіє його родинним проблемам. Адже донька Юри точно не винна ні в чому, і мабуть, страждає без батька так само, як до цього страждав Олег…
Кіра сиділа на дивані в гостьовій кімнаті, загорнута в плед, з чашкою гарячого чаю. Олег був поруч, мовчки тримав її за руку. Вона втомилась, але в очах не було сну. Чекала, що скажуть дорослі, коли прийдуть зі своєї “наради”. Олег був трохи сердитий, що їх відсторонили від розмови, вони ж уже не діти… Але разом з тим він і розумів причину батькового рішення — хтозна, які новини приніс Костя, раптом вони стривожать Кіру, їй і так дісталося в цій історії більше за всіх…
Юрій зачинив за собою двері до кабінету. Інна стояла біля вікна — її нерви були натягнуті, як струна. За столом уже сидів Костя. Його вигляд був звично спокійним, так, немов він знаходився на якомусь світському рауті.
— Ну? — запитав Юрій, сідаючи навпроти.
Костя потер щелепу. Помовчав.
— Я говорив із хлопцями з Мотелю. Не з верхівки, звісно, ті з нами справ не мають. Але ті, хто крутиться біля справ, чули своє.
— Що вони сказали? — Інна перехрестила руки.
— Переділ іде. Уже не перший рік. Хтось тягне Петра Павленка вгору — і не з наших. Не з місцевих. Він різко пішов угору: нові зв’язки, гроші, впевненість у кожному кроці.
— Не місцеві? — Юрій примружився.
— Точно. Його ніхто не бере за горло, але всім дали зрозуміти — не чіпати. Працювати з ним можна. Але не нав’язуватись. Наче хтось за нього поручився з дуже високого місця…
Юрій подивився на стіл. Він виглядав розчарованим.
— І це все?
Костя хмикнув.
— Мої співрозмовники — не той рівень, щоби знати імена. Їм кажуть, вони слухають. Але одне я знаю: Павленко не просто захотів бізнес брата своєї жінки. Йому дали сигнал, що можна. Що є «дах». І він узяв — і бізнес, і дівчину під замок, аби ніхто не задавав питань.
Інна підійшла ближче, зупинилася за спиною колишнього чоловіка:
— Якщо в нього така підтримка, то він не зупиниться. Навіть коли дівчина під нашим дахом.
Костя зітхнув.
— Можливо, саме тому зупинитися не зможе. Отримує такі вказівки, мусить відпрацьовувати…
Тиша повисла важка. Шум нічного вітру за вікном здавався неспокійним.
— Що далі? — спитала Інна. — Поліція? Преса?
— Ми спочатку дізнаємося, хто стоїть за ним, — відповів Юрій. — Поліція працює на своїх. Преса — на чужих. А поки — Кіра залишається тут. Сюди він не сунеться без дозволу згори. Це йому не вигідно.
— А якщо отримає дозвіл? — тихо спитав Костя.
Юрій підвівся, знову подивився у вікно, де в пітьмі мерехтіли фари припаркованої машини.
— Тоді це вже буде інша історія. Але спершу — дізнаємось, хто його рухає. І навіщо їм дівчина…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
