Ведана - Димок і "Биті Горобці", Ведана

Розділ сорок перший, кідгнапер

— Підйом, час вставати, сонце встало, нас чекає завдання.

Рено скуйовдила мені волосся. Я сів і сонно потягнувся. Промені світла били в очі.

Через кілька хвилин ми ішли по вулиці до воріт з міста. Мені було трохи лячнувато, ловити мутанта з хистом, це не баран накашляв, хоча, зі мною зараз винищувач, тож, все не так погано. Рено узяла мене за руку.

Цікаво, якщо усе таки почнеться війна, як відреагують мутанти? Чи не доведеться евакуювати всіх до Семи Міст? Гільдія не приймає жодної позиції в війні, це зазначено в кодексі, отже, мисливці зможуть приймати участь за обидві сторони, багато хто відволічеться від полювань, і що тоді? Правильно, мутанти рвонуть у населені пункти!

Ситуація жахлива. І нікому не під силу щось змінити, люди увесь час скубуться за території, гроші, славу, навіть коли усьому населенню загрожує небезпека. Без шансів, просто без шансів, єдиний спосіб зупинити війну, це усунути тих, хто захоче її почати. А як же ти їх знайдеш? Жах якийсь. Вірогідно, що Перські смикатимуть за ниточки, це довгий і прадавній рід, вони відділились і рвались до влади ще з часів бункера, це усе пояснювалося тим, що вони так сильно бажали отримати інструкцію. Тепер, коли Рено отримала магію, то хоч щось зробити зможе, щонайменше, не дати їм зробити танк. Адже по суті, саме вона тепер єдина перепона до отримання перськими танка. Еххх.. куди котиться цей світ. Я мимовільно позаздрив тій дівчині, брат забрав її у одне з найвідлюдькуватіших сіл у Семи Містах, село артефакторів, там живуть люди з магічним хистом, які віддали життя для створення магічної зброї. Там не буде війни.

— Міічіро, все гаразд?

— А? Так так, все гаразд. Задумався просто.

— Щось особисте?

— Ні, думає, що буде далі? Мене лякає невідворотність війни.

— Це лякає всіх, у кого є голова на плечах — Рено опустила голову.

Я тяжко зітхнув.

— Може, є хтось, хто здатний це змінити?

— Можливо. Можливо ці люди десь під носом, і навряд чи це ми, але я не збираюсь сидіти і дивитись, як Перські шепочуть на вухо командиру "Курявних Кальмарів" про необхідність бойових дій. І справа не лише в особистих рахунках з Беллою, мені пощастило бути в числі тих людей, у кого відкриті очі. Я була там на їх перемовинах як прибічник Тариса, і чудово знаю, що і як, хоча мені і на думку не спадало, що Белла почне діяти таким ходом. Я про, вбивства... І ти і Томота, ви до сих пір в небезпеці, мітки немає, але Белла досі на волі.

Оце так відкровення...

— Мені здавалося, що у вас з Беллою кепські відносини, то як вона дозволила Вам бути присутньою на перемовинах?

— Тарис усе зрозумів ще коли нам було років дванадцять, я почала при Беллі грати дурепу, яка не може провести навіть найбанальніші і найочевидніші зв'язки міх подіями. І це спрацювало.

Ого у них там були інтриги! Це виходить, Перським на стільки була потрібна інструкція, що вони готові були видати доньку заміж за сироту? Я повторив запитання в голос.

— Усе не зовсім так, рід Тариса теж чистокровний, з центральноєвропейського бункера, просто на їх рахунку немає таких гучних дійств, як у Перських. Але репутацію роду би не похитнув кровний зв'язок з останнім Швацтегом.

Ммммм, ясно. Я з розумінням кивнув. Минуло кілька хвилин ми майже дістались воріт. Стражників щось не влаштовувало у посвіченні Рено, вони в лоб не вірили, що жінка у двадцять три не може стати винищувачем, що їх не переперла навіть пряма демонстрація магії. До мене підійшов чоловік і присів поряд навпочіпки.

— Малий, ти бачив коли не буть живого дракса? Хочеш побачити?

— Ні ти сліпий чи шо? Ти думаєш, у мене мізків як у ракушки? Ти з незнайомими не говори краще, і не намагайся їх стибзити, бо може трапитись так, що з тебе такий кубик рубик зроблять, що жоден хірург не збере.

Чоловік зблід на лиці і розчинився в натовпі. Скільки їх таких недолугих було і на що мене тільки не манили, кожного разу, коли мене привозили в місто мінімум один намагався мене викрасти, одиного з притулку так і не стало, пішов таки за кимось і більше не прийшов.

Ще один стражник здивовано вирячився на мене.

— Це ще шо таке?

Я зробив невинний вираз обличчя.

— Я все чув, не придурюйся малий, що ти таке?! — стражник поп'ятився.

Дурик забобонний, вони вірять у нечисту силу і вважають, що я її породження. Давно таких не бачив.

Стражник на воротах, після того, як Рено у нього на очах спалила в руках кілька зламаних коліс від повозок, які в надлишку валялись навколо воріт, нарешті перестав докопуватись до наших пропусків, він звичайно хотів щось сказати і про мого посвідчення, але Рено вже вривався терпець, тому нас нарешті пропустили.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍