Ведана - Димок і "Биті Горобці", Ведана

Розділ сороковий, просто ідилія!

Ми сиділи на краю мосту і дивились униз на лід, що сковав воду ріки. Зірки кидали відблиски на воду, навіть вночі перехожі ходили вулицями, місто жило нічним життям, сонце тут шквірило навіть взимку, тому люди виходили вночі. Рено глибше насунула каптур мені на лоб. Я поклав голову їй на плече.

— Завтра вже на завдання. Перевізники жаліються на мутанта з хистом, який затягує людей в руїни замку. Справа не має бути дуже складною. Тільки от, як нам Томоту вичепити?

Я поглянув у натовп. Останній учасник горобців досі не дав про себе знати.

— Але я думаю, з нею все гаразд, ми говорили там, у лікарні, тому вона вкурсі всього.

Сьогодні був дуже насичений день. З ранку до вечора пошук інформації, екіпіювання, тренування, Рено хотіла визначити, наскільки постраждали її і мої вміння за час перебування у лікарні. У мене все було трагічно, а Рено через отримання магії стала лише сильнішою. Знаєте це відчуття, коли хочете підняти чашку, думаючи, що вона повна, а вона виявляється порожньою, але сили було вже прикладено забагато, так вона виглядає так, наче ловить це почуття увесь час. Узагалі їй вдалося розсікти навпіл згори до низу колоду товщиною в обхват. Після цього дійства ми чогось лишились удвох на тренувальній арені. Рено запевнила, що за час шляху я відновлю уміння володіння мечем, але щось я сумніваюсь

Поряд на перило вилізла парочка і почали палко цілуватись, але нам було абсолютно все одно. Гомін і шум наче відійшли на другий план, ми спокійно собі сиділи осторонь і ні на кого не звертали уваги. Просто щирий момент радості, ідилія, щастя бути з, не побоюся сказати, близькою людиною.

Я заплющив очі. Було трохи холодно, але не те щоб дуже.

— Не засинай, це погана ідея.

Рено струснула мене за плече.

— Для мене нічні гуляння нонсенс — я позіхнув — до нас в місто по ночах іноді мутанти заявлялись, тому, вставали і лягали завжди з сонцем, в доми ні до кого не залазили.

— Ну виходить ми жили в різних світах. В твоєму віці я нормально висипалась лише один день на тиждень, це було гідною ціною за зайву годину свободи. Але ти усе одно кожної ночі прокидаєшся.

— Увесь час бачу бій з драксом. Але кінець там зазвичай трагічний.

— Стільки часу, це справді проблема. У тебе кола під очима з'явились, я думала, це через хворобу, а воно он як...

— Через хворобу, тільки психологічну. Шизію.

— То ти тепер Шизя? Ну гаразд, пішли в номер, у нас завтра довга дорога.

Ми пішли вулицею до гостинниці. 

— Я почуваюсь якимось паразитом чесне слово.

— І не треба підтягувати сюди почуття провини, ми у відповіді за тих кого прийняли в групу, ти ще не можеш сам себе забезпечити, а назад в притулок тебе не візьмуть.

Маленькі вулички освітлені ліхтарями не пустували. Люди спішили по своїх справах, хтось продава, хтось купляв, наче день а не ніч, чесне слово! Я вертів головою на всі боки, так, я вже три дні тут, а все одно не можу звикнути до цих високих будівель і ліхтарів. Тут не було сильного вітру, пухнасті сніжинки кружляли у повітрі, але усе таки натовп трохи на мене тис, було неприємно і хотілося опинитись десь наодинці, але сильного дискомфорту не було.

Ми дійшли до будівлі і піднялись на потрібний поверх. У маленькій кімнаті було тепло, і темно. Я зняв комбінезон, ліг на матраці і накрився з головою. З одного боку хотілося спати, а з іншого не хочеться знову бачити той самий сон.

 

***

 

— Аааааааааааа!

Видавши пронизливий скрик я сів на матраці. У мене тремтіли руки, я важко дихав, а по спині стікав холодний піт.

— Що таке?! — Рено теж сіла.

Жінка перевела погляд на мене.

— Сон?

Я кивнув, можна було і не питати.

Рено сіла поряд і міцно мене обійняла. Я притиснувся до неї уткнувшись їй у плече. Мене досі трясло.

— Сьогодні узагалі кепсько? — спитала Рено.

Не відповідаючи я притиснувся до неї щільніше. 

— Я поняття не маю, як це відбувається, але думаю, що ти не почуваєшся в безпеці, тому отримуєш увесь час ці жахіття у снах. Коли ми тільки знайшли Томоту, в неї була та ж сама проблема, вона увесь час прокидалась вночі, кричала про жахи і невідворотність долі. Тарис тоді щоночі тримав руку у неї на плечі, не одразу, але це допомогло. Отже, спробуємо схожим методом.

Рено лягла поряд, усе ще притискаючи мене до себе. Я вмостився у неї під боком і заплющив очі.

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍