Олександра Метафор - Втрачене серце духа, Олександра Метафор

— Тому на мені всі стрілки і сходяться, — насупилася дівчина, — усі ці справи я дала тобі.

Вона трохи помовчала, складаючи факти, як пазли в голові.

— Діда я переправляла особисто, — задумливо промовила дівчина, а потім немов щось уловила на такій частоті звуку, яка не була доступна простим смертним, — хтось іде! Асю, я знайду докази, тільки далі вір у мене. Ніколи не припиняй!

У її зелених очах плескалася впевненість і жага помсти. Ой, не заздрю тому, хто наважився напасти на мене і викрасти духа в самої Хранительки. Вона точила ніж праведної помсти, і жертва даремно благатиме про милосердя.

— Ганні, — раптом подав голос Кай, наближаючись до нас із-за тіні дерева, — є ще дещо, що я хотів би дізнатися. Це… стосується мого життя.

Відчувши себе зайвою, я ніяково кашлянула й відійшла. Морозні мурашки далі гуляли по шкірі, тільки цього разу холод забрів мені в саму душу.