Артур Сіренко - Холодне Сонце, Артур Сіренко

    
               «Од гори до гори 
                 Еліптичний лине крик…»
                                        (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Я потрапив під дощ
І то під рясний – 
Той, що падає в прірву з Неба,
В безодню Землі, яму тверді.
Тоді,
Коли холодне «вчора»
Танцювало заморське танго
Журавлем чубатим,
Золотим листям горіховим
З тінями Одіссея. 
Тоді. 
Цю осінь звати Каллісто,
Вітер Аркад говіркою 
Вівчарів всетуману
Перед хаосом папороті,
Додонським оракулом
Віщує прозорість
Вітру Борея – нездари полів. 
Жриця кабірів стежою камінною
Веде мою тінь – за обрій, 
Туди, де не мрій, не сни і не сподівайся,
А тільки читай таємницю,
Незнані слова – писані чорним по жовтому
Письмом копача Кадма. 
Шурхіт листя священного дубу 
(Не облетів, не втратив багряні помисли)
Дерева Девкаліона
(Кидай каміння, кидай…)
Вітер осінній гуде
В залізному дзвоні. 
Вітер мудрості.