Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

І потім, вже перед моїм відходом, як завершальна дія, покликана зміцнити мою впевненість у собі, вони піднімають свої руки і посилають дозу позитивної енергії в мій розум, щоб я взяв її із собою у дорогу".

Один аспект таких зустрічей з Радою (першою та останньою), який спочатку здався мені досить дивним, полягав у тому, що не всі члени однієї і тієї ж духовної групи в обов'язковому порядку поставали перед тією самою Радою. Якийсь час я вважав, що тут завжди має бути взаємозв'язок, тому що всі члени однієї духовної групи мають одного й того самого Гіда. Я був не правий. В уявленнях моїх Суб'єктів навіть старші Гіди мисляться на кілька щаблів нижче за рівень розвитку всемогутніх істот, які проводять ці Ради. Вони подібні до Старійших, про яких говорила Тіс у Розділі 11, але там у них були особливі обов'язки щодо оцінки минулого життя душі. Якщо Гід може вважатися в якомусь сенсі особистим повіреним, можна сказати, наперсником душі, то у відносинах із Старійшими немає такого роду близькості. Згодом я зміг оцінити, що влада Старійших, на відміну від Гідів, поширюється на душі багатьох груп.

Зрозуміло, кожен у духовній групі поважає особливо конфіденційну природу цих засідань Ради. Усі вони розглядають їхню індивідуальну Раду Старійших як божественну. Старійші оточені яскравим світлом, і все середовище там пронизане аурою божественності. Один Суб'єкт описав це так: "Коли ми постаємо перед цими вищими істотами, які перебувають у такому високому духовному царстві, це узаконює, підтверджує наші почуття щодо джерела творіння".

Розділ 15

Нове народження

Ми вже бачили, що процес прийняття душею рішення увійти у нове життя в певний час і в певному місці на Землі є впорядкованою послідовністю духовного планування. Коли я підводжу свідомість душі моїх Суб'єктів ближче до моменту залишення духовного світу, більшість із них поринають у тихі роздуми, тоді як деякі обмінюються із друзями добродушними зауваженнями та жартами. Характер реакції на те, що чекає їх попереду, залежить більше від індивідуальних особливостей душі, ніж від тривалості часу перебування у духовному світі після останнього втілення.

Нове народження — це серйозний, глибокий досвід. Душі, що готуються до втілення на Землі, подібні до загартованих у боях ветеранам, які збираються з духом перед черговою битвою. Це остання можливість для душ насолодитися повним знанням того, ким вони є, перш ніж вони приймуть нове тіло. У моєму останньому випадку, представлена ​​жінка, яка пропонує нам чіткий опис свого останнього переходу із духовного світу на Землю.

Випадок 29

Д-р Н.: Чи прийшов час Вашого народження у новому житті?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: Що зараз найбільше займає Ваш розум у зв'язку із поверненням на Землю?

СУБ'ЄКТ: Можливість жити у ХХ столітті. Це хвилюючий час численних змін.

Д-р Н.: І Ви вже заздалегідь бачили це життя, або, принаймні, окремі його фрагменти?

СУБ'ЄКТ: Так... я проходила через це... (Суб'єкт здається трохи розгубленим)

Д-р Н.: Чи можете ви розповісти ще щось, пов'язане з наступним втіленням?

СУБ'ЄКТ: Я востаннє розмовляю з Поумером (Гід Суб'єкта) про всі альтернативи моєї програми (життя).

Д-р Н.: Чи може ця розмова з Поумером вважатися останнім напуттям?

СУБ'ЄКТ: Думаю, що так.

Д-р Н.: Чи зможете Ви тоді розповісти мені про ці додаткові плани на випадок непередбачених обставин у наступному житті?

СУБ'ЄКТ: (каже глухим і слабким голосом) Я... гадаю, вони вже є...

Д-р Н.: Як пройшов Ваш Розпізнавальний Клас? Я вважаю, що ця фаза вашої підготовки завершена?

СУБ'ЄКТ: (все ще розгублено) Так-так... Я зустрілася з усіма іншими (учасниками) моєї програми.

Д-р Н.: Ви запам'ятали розпізнавальні знаки, необхідні для зустрічі із потрібними душами?

СУБ'ЄКТ: (нервовий сміх) А... сигнали... мої домовленості з людьми... так, усе гаразд.

Д-р Н.: Не аналізуючи та не оцінюючи критично свої враження, розкажіть мені, що Ви зараз відчуваєте?

СУБ'ЄКТ: Я... я просто... збираюся із силами для... великого стрибка у нове життя... є побоювання... також я відчуваю хвилювання і збудження...

Д-р Н.: Ви трохи боїтеся або, можливо, роздумуєте, чи варто Вам взагалі вирушати на Землю?

СУБ'ЄКТ: (пауза і потім трохи веселіше) Трохи... стурбована... залишаючи мій дім тут... тим, що там попереду... але й щаслива такій можливості, що представилася.

Д-р Н.: Отже, у Вас є змішані почуття у зв'язку із залишенням духовного світу?

СУБ'ЄКТ: Більшість із нас відчувають їх, коли настає такий момент. Перед деякими життями я знову переглядаю все... але Поумер знає, коли я можу вибитися з графіка — ви не можете тут нічого приховати.

Д-р Н.: Добре, давайте уявімо, що Ви ось-ось приймете нове життя. На рахунок "три" Ви вже прийняли остаточне рішення повернутися у призначений час, і ось Ви на останній стадії залишення духовного світу. Один, два, три! Опишіть мені, що зараз відбувається.

СУБ'ЄКТ: Я прощаюся з усіма. Це може виявитися... важкою справою... (різко відкидає свою голову назад). Так чи інакше, вони всі бажають мені всього доброго і я віддаляюся від них... на самоті. Без особливого поспіху... Поумер дозволяє мені зібратися з думками. Коли я повністю готова, він з'являється поряд, щоб супроводжувати мене... підбадьорити... заспокоїти... і він знає, коли я готова вирушити.

Д-р Н.: Я відчуваю, що Ви зараз оптимістичніші щодо перспективи нового народження.

СУБ'ЄКТ: Так, це період натхнення та надій... нове тіло... шлях попереду...

Зараз я готую цього Суб'єкта до залишення духовного світу перед його нинішнім життям. Я роблю це так само ретельно, як і під час першого введення її у духовний світ під час звичайної вікової регресії. Почавши із зміцнення захисного енергетичного щита, що вже був навколо цього Суб'єкта, я використовую додаткові прийоми, щоб її душа перебувала у правильній рівновазі із розумом дитини, з якою вона має з'єднатися на Землі.

Д-р Н.: Добре, Ви і Поумер зараз разом і збираєтеся здійснити Ваш вихід із духовного світу. Я хочу, щоби Ви занурилися глибоко в себе і пояснювали свої наступні дії, наче все відбувається в уповільненому темпі. Давайте!

СУБ'ЄКТ: (пауза) Ми... починаємо рухатися... з більшою швидкістю. Потім я усвідомлюю, що Поумер... віддаляється від мене... і я залишаюсь одна.

Д-р Н.: Що Ви бачите та відчуваєте?

СУБ'ЄКТ: О, я...

Д-р Н.: Залишайтеся із цим! Ви одна і рухаєтеся швидше. Що потім?

СУБ'ЄКТ: (тихим голосом) ...Все далі... рухаюся під кутом... через м'яку, наче подушки, білизну... рухаюся геть...

Д-р Н.: Залишайтеся із цим! Продовжуйте рухатися та повідомляйте мені про все.

СУБ'ЄКТ: О, я... проходжу через... складки шовковистої тканини... гладкої... я на смузі... на дорозі... швидше і швидше...

Д-р Н.: Продовжуйте рухатися!

СУБ'ЄКТ: Все розпливається... я ковзаю вниз... вниз у довгу, темну трубу... відчуття порожнечі... темрява... потім... тепло!

Д-р Н.: Де Ви зараз?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Я розумію, що всередині моєї матері.

Д-р Н.: Хто ви?

СУБ'ЄКТ: (Хихикає) Я — у дитині, я — дитина.

Ефект порожньої труби, або тунелю, що описується моїми суб'єктами, не має відношення до дітородного каналу матері. Він подібний до ефекту проходження душі через тунель після фізичної смерті — можливо, за тим самим маршрутом. Читач може здивуватися, чому я так старанно готую душу до акту входження у тіло, тоді як я вже неодноразово поміщав своїх Суб'єктів у велику кількість минулих життів протягом сеансу. Тому є дві причини. По-перше, входження у минулі життя не включає процес народження. Я допомагаю моїм пацієнтам потрапити із духовного світу у те чи інше життя вже дорослими. По-друге, коли я повертаю Суб'єктів у їхнє нинішнє тіло і пропоную їм згадати досвід народження, я хочу усунути чи попередити найменші незручності, які можуть виникнути у деяких людей після їх пробудження.

Перш ніж продовжити діалог із цим Суб'єктом, я повинен дати читачам трохи додаткової інформації про душі та немовлят. Усі мої Суб'єкти розповідають, що перехід їхньої душі із духовного світу до розуму немовляти відбувається порівняно швидше, ніж повернення назад у духовний світ. Чому так відбувається? Після фізичної смерті наша душа здійснює поетапний перехід через тунель часу і проходить крізь браму духовного світу. Ми вже бачили, що це відбувається повільніше, ніж наше повернення на Землю, щоб душа, яка щойно звільнилася від тіла, могла акліматизуватися. Повертаючись із духовного світу, ми як всезнаюча душа здатні швидше ментально пристосуватися до нашого нового оточення, коли входимо у тіло дитини, ніж наприкінці життя, коли залишаємо своє тіло. Крім того, нам дається додатковий час для адаптації, поки ми перебуваємо в утробі матері.

Те, що ми маємо додатковий час усередині нашої матері, не означає, що ми повністю підготовлені до шоку народження: до сліпучих ламп лікарні, різкого вдиху і того, як спочатку обходяться із нашим фізичним тілом. Мої Суб'єкти кажуть, що якщо порівнювати момент народження із моментом смерті, то фізичний шок від народження набагато сильніший.

У якийсь момент, що передує народженню, душа стикається і повніше з'єднується із чутливим, мозком дитини, що розвивається. Коли душа вирішує увійти у дитину, ясно, що сама дитина не має свободи вибору щодо того, прийняти або відкинути цю душу. На момент першого входження для душі починається відлік часу. Залежно від нахилів даної душі, з'єднання може статися будь-коли в період вагітності матері — іноді раніше, іноді пізніше. Мені зустрічалися випадки, коли душі затягували своє прибуття до останньої хвилини під час пологів, але це виняток із правил. Я виявив, що навіть ті душі, які рано долучилися до дитини, можуть довго блукати поза материнською утробою у період її вагітності.

Але коли народження вже сталося, душа і тіло остаточно зливаються для співпраці. Безсмертна душа стає центром сприйняття для людського его, що розвивається. Душа приносить духовну силу, яка є спадщиною свідомості, яка не має меж. Хоча, як я сказав, душі можуть виявитися дещо скутими через травму під час народження, вони ніколи не бувають повністю замкнутими у пастці тіла.