Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

Коли ми пішли від інших душ, я поговорив із цією людиною про його споріднену душу Мелінду. Я дізнався, що ці дві душі почуваються найкраще в ролі чоловіка та дружини, хоча іноді вони вирішують мати інші стосунки у своїх спільних життях. Обидві ці душі хотіли переконатись, що вони встановлять контакт на Землі у своєму нинішньому житті. Я вирішив довести цю тему до кінця.

Д-р Н.: Коли Ви та Мелінда прийшли на Землю і були маленькими, чи далеко ви жили один від одного?

СУБ'ЄКТ: Ні, я жив у Айові, а вона — у Каліфорнії... (роздумуючи) У Айові я знав Клер.

Д-р Н.: Ви відчували романтичне почуття щодо Клер?

СУБ'ЄКТ: Так, я мало не одружився з нею. Все йшло до того — і це було б помилкою. Клер і я не підходили один одному, але звикли спілкуватися у вищій школі, де ми разом навчалися.

Д-р Н.: І все ж таки Ви поїхали із свого рідного міста до Каліфорнії?

СУБ'ЄКТ: Так... Клер не хотіла, щоб я їхав, але мої батьки хотіли переїхати з нашої ферми кудись на Захід. Мені подобалося в Айові, і мені було нелегко їхати і покидати Клер, яка ще не закінчила навчання у вищій школі.

Д-р Н.: Чи був якийсь вказівний знак, щось на кшталт "прапорця", який допоміг Вам прийняти рішення і переїхати разом з Вашими батьками?

СУБ'ЄКТ: (зітхає) Моя сестра — ось хто махав "червоним прапорцем" мені. Вона переконала мене, що я матиму більше можливостей у місті, куди мої батьки планували переїхати.

Д-р П.: Чи бачите Ви свою сестру у духовному світі?

СУБ'ЄКТ: Так, вона із моєї духовної групи.

Д-р Н.: Чи є Клер однією з Ваших споріднених душ?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Швидше за подругу... ми просто друзі...

Д-р Н.: Вам важко було залишати Клер?

СУБ'ЄКТ: О, так... їй ще більше. У нас був сексуальний потяг один до одного у вищій школі. У цьому пристрасному захопленні не було справжнього ментального зв'язку... так важко на Землі зрозуміти, що вам слід робити по відношенню до інших людей... секс — це велика пастка... ми б набридли один одному.

Д-р Н.: Чи є різниця у Вашому фізичному потягу до Клер та до Мелінди?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Коли Мелінда і я зустрілися на танцях, мене дуже привабило її тіло... і я думаю, що їй теж подобалося, як я виглядав... Але ми ще щось відчували крім цього, щось більше...

Д-р Н: Я хочу правильно зрозуміти. Ви і Мелінда вибрали у духовному світі свої тіла, чоловіче та жіноче, спеціально, щоб привабити одне одного, коли опинитеся на Землі?

СУБ'ЄКТ: (Киваючи головою) До певної міри... ми притягнулися один до одного на Землі тому, що у кожного в голові була пам'ять про те, як ми, мабуть, маємо виглядати.

Д-р Н.: Коли мали відбутися танці — що відбувалося у Вас в голові?

СУБ'ЄКТ: Зараз я можу все це зрозуміти. Наш наставник допомагав Мелінді і мені тієї ночі. Мені раптово спало на думку піти на танці. Я їх терпіти не можу, бо я незграбний. Я ще нікого не знав у місті і почував себе безглуздо, але мене направили туди.

Д-р Н.: Чи складали ви з Меліндою сцену танцю під час духовного підготовчого класу?

СУБ'ЄКТ: Так, ми склали тоді, і коли я побачив її на танцях — знак спрацював. Я поводився так, як мені було зовсім не властиво... Я відвів її від чоловіка, з яким вона танцювала. Коли я вперше доторкнувся до неї, мені здалося, що мої ноги стали немов гумові.

Д-р Н.: І що ще Ви та Мелінда відчували на той момент?

СУБ'ЄКТ: Ми ніби опинилися в іншому світі... було таке знайоме почуття... таке фантастичне почуття під час танцю... Ані найменшого сумніву, що починається щось важливе... Знак згори... значення нашої зустрічі... наші серця билися... це було чарівно.

Д-р Н.: Тоді чому раніше Ваше життя мало ускладнитися появою Клер?

СУБ'ЄКТ: Щоб у мене була спокуса залишитися на фермі... одне з хибних випробувань, яке необхідно було для того, щоб пройти через... іншого роду життя. Після мого від'їзду Клер зустріла потрібну їй людину.

Д-р Н.: Якби Ви разом із Клер прийняли це менше випробування і пропустили "прапорець" Вашої сестри, чи стало б Ваше життя суцільним нещастям для Вас?

СУБ'ЄКТ: Ні, просто було б не дуже добре. Існує, один головний напрямок життя, який ми вибираємо заздалегідь, але завжди є альтернативи, і через них ми також навчаємось.

Д-р Н.: Чи робите Ви у своєму житті помилки і чи приймаєте помилкові випробування, пропускаючи "прапорці" на шляху — щодо зміни роботи, переїзду в інше місто або зустрічі з кимось важливим для Вас, тому що деталі, які Ви бачили в Місці Вибору Життя або в Розпізнавальному Класі, слабо закарбувалися у Вас в пам'яті?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Знаки присутні. Але іноді я відмовляюся від того, що... мені б хотілося. Буває так, що я змінюю у своєму житті напрямок через те, що занадто багато думаю і аналізую. Або, навпаки, нічого не роблю з тих самих причин.

Д-р Н.: Ви можете робити щось, що не було заплановано в духовному світі?

СУБ'ЄКТ: Так, це (заплановане) також може не спрацювати... але ми маємо право пропускати "червоні прапорці".

Д-р Н.: Ну, я отримав задоволення від нашої бесіди про Місце Розпізнавання і я хотів би дізнатися, чи надає цей духовний клас Вам ще якесь сприяння у Вашому фізичному житті?

СУБ'ЄКТ: (відсторонено) Так, іноді, коли я відчуваю розгубленість у житті і не знаю, в якому напрямку рухатися далі, я просто... уявляю собі, куди б я міг піти, порівняно з тим, де я вже був, і... приходить розуміння того, що мені слід робити.

Допомагати своїм пацієнтам дізнаватися людей, яким призначено зіграти важливу роль у їхньому житті це найбільш хвилюючий аспект моєї практики. Я вважаю, що ті, хто приходять до мене на прийом з проблемами взаємин, не випадково з'являються в моєму офісі у певний момент свого життя. Чи я дію всупереч задуму духовного Пізнавального Класу моїх пацієнтів, допомагаючи їм згадати ключові знаки? Не думаю, що це так, — з двох основних причин. Те, що їм ще не слід знати, можливо, не буде розкрито у стані гіпнозу, і з іншого боку, порядна кількість моїх пацієнтів бажають лише підтвердження того, що вони вже відчувають у своєму житті.

Я знаю про розпізнавальні знаки із свого особистого досвіду, тому що мені, на щастя, було дано три особливі знаки, які мали допомогти мені знайти свою дружину. Ще будучи підлітком, я якось гортав журнал "Look" і побачив різдвяну рекламу наручного годинника марки Гамільтон, який демонструвала прекрасна темноволоса жінка, одягнена у біле. У супровідному тексті був напис: "Для Пеггі", тому що вона (модель) отримала цей годинник як подарунок від уявного чоловіка. Дивне почуття охопило мене тоді, і я назавжди запам'ятав це ім'я та обличчя. Коли мені виповнилося двадцять один, я отримав на день народження у подарунок від улюбленої тітки годинник того ж бренду.

Одного суботнього дня, через кілька років — я тоді навчався в аспірантурі у Феніксі — я займався пранням у пральні. Раптом у моєму розумі активізувався перший "важіль пам'яті" у вигляді послання: "Настав час зустріти жінку у білому". Я спробував відмахнутися від цього, але обличчя з реклами, що раптово спливло у моїй пам'яті, витіснило всі інші думки. Я зупинився, подивився на свій годинник бренду Гамільтон і почув команду: "Йди зараз". Я почав думати про те, хто міг би носити біле, і потім, немов одержимий, відправився до найбільшої лікарні у місті і запитав у чергової про медсестру з таким ім'ям і з такою зовнішністю. Мені сказали, що така медсестра є і вона якраз закінчує свою зміну. Побачивши її, я був вражений подібністю до образу у моєму розумі. Наша зустріч була незручною і викликала в обох зніяковіння, але потім ми сіли у вестибюлі і безупинно проговорили чотири години як старі друзі, які довгий час не бачили один одного, так і було, насправді. Тільки після того, як ми одружилися, я розповів своїй дружині про причину, через яку я прийшов до неї в лікарню, і про знаки, які мені було дано, щоб знайти її. Я не хотів, щоб вона вважала мене божевільним. І тільки після весілля я дізнався, що в день своєї першої зустрічі зі мною вона повідомила своїм здивованим друзям: "Я щойно зустріла людину, за яку вийду заміж".

Щодо багатозначних зустрічей, я б порадив не інтерпретувати надто інтелектуально події, що відбуваються. Деякі наші найкращі рішення приходять завдяки тому, що ми називаємо інстинктом, інтуїцією. Дотримуйтесь свого чуття. Коли щось особливе має наступити у житті, воно зазвичай настає.

Одна з останніх необхідних умов перед входженням у нове тіло для багатьох душ — це друга зустріч із Радою Старійших. Хоча деякі мої Суб'єкти бачать Раду лише один раз між життями, більшість бачить їх одразу після смерті та безпосередньо перед новим народженням. Духовний світ це середовище, проявлене відповідно до певного завдання, і Старійші хочуть підкреслити значення завдань душі у її наступному житті. Одні мої пацієнти розповідають, що після цієї зустрічі вони повертаються у свою духовну групу, щоб попрощатися, а інші — одразу йдуть, щоб втілитися. Один мій Суб'єкт описував зустріч так: "Мій Гід Мегра супроводила мене в м'який білий простір, який був схожий на обгороджене місце, заповнене хмарами. Я, як завжди, побачив свою Раду — трьох істот, що мене чекали. Той, хто у центрі, здається, має більшу командну енергію. Овальні обличчя, високі вилиці, відсутність волосся та інші дрібні деталі зовнішності, вони здаються мені безстатевими — або, швидше, вони ніби переходять з чоловічої сутності у жіночу і назад. Я відчуваю спокій. Атмосфера формальна, але достатньо дружня. Кожен по черзі дуже м'яко запитує мене. Найстарші знають усе про всі мої життя, але вони нічого мені не нав'язують. Вони хочуть, щоб я зробив свій внесок в оцінку моїх мотивацій і рішучості працювати у новому тілі. Я впевнений, що вони брали участь у процесі вибору тіл, що пропонувалися мені для майбутнього життя: я відчуваю, що вони є майстерними стратегами у виборі життя. Рада хоче, щоб я оцінив переваги мого контракту. Вони підкреслюють важливість моєї стійкості, завзятості та прихильності до своїх цінностей у важких умовах життя. Я часто дуже легко піддаюся гніву, і вони нагадують мені про це, переглядаючи мої минулі дії та реакції щодо подій та людей. Старійші та Мегра надихають і заохочують мене більше довіряти собі у важких ситуаціях та не пускати справи на самоплив.