Аліна Миколаївна Болото - Вдова узурпатора

повітря наповнило легені, і біль пішов, розчинився у спокої. Дощ несамовито тарабанив по ґанку, відлітаючи бризками на витягнуті руки корейця. Наскрізь промоклий Барбос піднявся на ґанок, протиснувся між трупами й тихенько поставив біля моїх ніг розмоклі кімнатні пантофлі. «Король помер. Хай живе король!»

Чи бачив я коли-небудь стару хазяйку будинку? Не пам’ятаю. Ніколи не мав звички розглядати бабів, які сидять біля крамниць. Та й чи сиділа вона там? Звідки вона взялася і що робила в маленькому будиночку по вулиці Рудакова? А що звичайно роблять відьми? Говорять, чаклун не має спокою, поки не передасть комусь свою силу… Але при чому тут я?!

Я випадково підняв очі вгору й виявив, що пляма на стелі збільшилася. Барбос тривожно заскиглив. Так, не вистачало ще, щоб обвалилася штукатурка! Я висушив пляму поглядом, трохи послабив мотузку на руках і приготувався чекати ранку.

Оглавление Вдова узурпатора Пачка маргарину Притулок   Вечір і ніч   Ранок   День і вечір   Ніч Відкриття Америки Хазяїн