Марк Сідоній Фалкс - Звільни свого внутрішнього римлянина

скільки ще царів і цариць пройшло повз нас полоненими у наших тріумфальних процесіях? У цьому мінливому світі готуйтеся до того, що все, що може з вами статися, неодмінно станеться. У потрібну хвилину така готовність дасть вам силу вистояти.

Нам не дано знати, скільки років боги дозволять нам ходити по цій землі. Навіть зараз, коли ви це читаєте, ваше життя наближається до кінця. Тому живіть теперішнім, ловіть кожну мить і дійте прямо зараз, аби зробити своє життя кращим. Дух саморозвитку, що спрямовується з волі богів, є коренем будь-якого справжнього успіху. Жодна людина не в змозі досягти успіху самотужки, але надмірна допомога інших людей послаблює її власний дух, бо тоді їй нічого не треба робити самій. Надлишок сторонньої допомоги перетворює вас на безпорадного. Характер людини виковується тисячами непомітних впливових факторів — родини, життєвого досвіду, книжок, друзів, сусідів і ворогів. Але хай би яким великим був їхній вплив, цілком зрозуміло, що ви самі маєте бути активним творцем свого щастя та успіху.

Керуйтеся повчаннями цієї книжки, тоді й ви зможете досягнути найкращого, що здатен дати Рим: стати шанованою людиною, яка має вдосталь вільного часу і чималий прибуток від великих маєтностей. У вас буде велике господарство, багато слухняних дітей і рабів. Ви дізнаєтесь, як розвинути в собі здорові звички, виховати гарні манери та невимушеність, навіть якщо не купаєтеся в розкоші. Витривале та мужнє серце приверне до вас прихильність богів. Ви почнете надихати своїх послідовників чесністю, шляхетністю і непохитною твердістю. А найголовніше — ви будете готовими пожертвувати всім заради блага Рима.

⁕ ⁕ Коментар ⁕ ⁕

Заключна частина повчань Фалкса базується на цілій низці філософських творів. У ній, перш за все, відбився стоїцизм Сенеки, чию смерть описує Фалкс (відповідно до викладу Тацита в його «Анналах», 15; див. також трактат Сенеки «Про спокій душі» і «Листи», 70). Римські аристократи в період імперії полюбляли порозмірковувати на ці теми; особливо відомий цим імператор Марк Аврелій, який написав приблизно в такому ж дусі збірку своїх праць «Роздуми». Ця прагматична філософія, можливо, почасти відбиває душевну стійкість, яку традиційно приписують римлянам і яка була запозичена в греків. Стоїцизм, підвалини якого заклав грецький філософ Зенон, багато в чому являв собою спосіб життя в єднанні з природою, коли важливо те, як ви робите, а не те, що ви стверджуєте чи заперечуєте. Популярність стоїцизму з проповідуваними ним пасивним і відстороненим прийняттям усього, що посилає фатум, можливо, була спричинена втратою вищими колами римського суспільства впливу в державі після того, як реальна влада перейшла до імператорів. Та й дійсно, що ще їм залишалося за Нерона з його химерами?

Діон Кассій в «Історії Рима» (60.16) розповідає про Аррію, хоробру дружину Цецини Пета. Опис похорону представників вищих класів взято із «Загальної історії» Полібія (6.53). Анекдоти можна знайти в єдиній, що збереглася до нашого часу, стародавній збірці анекдотів «Любитель посміятися» («Філогелос»). Дещо задирливий чорний гумор, можливо, був єдиним захистом римлян перед високою смертністю і раптовою втратою близьких. У «Сатириконі» Петронія описано надмірно прикрашену гробницю римського скоробагатька Трималхіона, котрий твердо вирішив виблискувати навіть після власного поховання. Написи на більш скромних надгробках можна знайти в збірці «Латинські епіграфічні вірші» (наприклад, 143, 225, 856 і 1495).

Значення, що його Фалкс надає доблесті та правильній смерті, нагадує нам рядки Горація: «Dulce et decorum est pro patria mori» — «Смерть за батьківщину є честю й насолодою» («Оди» 3.2). Перша світова війна багато зробила, щоб покласти край цьому безмежному героїчному ентузіазму. Зауваження про те, що треба особисте вимірювати відповідно до суспільного, також суперечить сучасній зосередженості на особистій свободі та самовдосконаленні. Але нам не завадить повчитися тієї непохитності, з якою Фалкс протистоїть негараздам. У світі, де, за даними ООН, понад мільярд людей живуть на один долар на день, а 2,7 мільярда — менш ніж на два долара, є сенс нагадувати собі, що західний індивідуалізм являє собою розкіш, яку більшість до цього часу навряд чи може собі дозволити.

Література для додаткового читання

Сучасну літературу з саморозвитку започаткував чоловік із промовистим прізвищем — Семюел Смайлз[58], чия книжка «Допоможи собі сам: з ілюстраціями характеру та поведінки» стала бестселером вікторіанської доби. Феноменальний успіх цього твору у читачів частково пояснюється тим, що одвічна народна мудрість уже не задовольняла потреби тогочасного суспільства, що дуже стрімко змінювалося під впливом індустріалізації. Окрім того, люди часто опинялися відірваними від традиційних джерел життєвих повчань, оскільки масово переїжджали на постійне проживання із сіл до міста. І насамкінець, повсякчас зростаюче значення особистості, а не спільноти, вимагало, щоб кожна людина «знайшла себе» та виробила певні принципи самоідентифікації. Відтоді розвиток і процвітання індустрії саморозвитку ніколи не припинявся. Книжка Дейла Карнеґі «Як завойовувати друзів і впливати на людей», видана 1936 року, розійшлася п’ятнадцятимільйонним накладом, а продаж книжки Наполеона Гілла «Думай і багатій», виданої наступного року, сягнув неймовірних сімдесяти мільйонів примірників. До інших важливих здобутків цього жанру належать загальновідомі «Сила позитивного мислення» (1952) [8], «Сім звичок високоефективної людини» (1989) [9], «Хто взяв мій сир?» (1998) [10] і «Таємниця» (2011) [11]. Серед книжок, у фокусі уваги яких перебуває психічне та статеве здоров’я людини, варто відзначити «Зціли себе сам» (1984) [12] та «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» (1992) [13]. А в 1940–1950-х роках з’явилася тонка сатира на жанр саморозвитку, найяскравішими зразками якої є книжки Стівена Поттера «Мистецтво перемагати в грі» та «Наука зверхності». Трохи пізніше вийшов із друку «Щоденник Бріджит Джонс» Гелен Філдінг.

Саморозвиток, можливо, і є сучасним винаходом, але і він мав своїх попередників у стародавньому світі. Часто опубліковані під маркою філософії, античні тексти у більшості своїй сприяли підвищенню рівня добробуту індивіда, допомагаючи людям краще жити та легше долати труднощі й біди, що неминуче траплялися на їхньому шляху. Такі книжки здебільшого писалися заможними авторами для заможних читачів, які могли дозволити собі недешеве задоволення бездіяльного самоспоглядання. У коментарях можна знайти посилання на найважливіші твори античних авторів, передовсім Цицерона та Сенеки, а також Овідія, котрий надав чимало порад стосовно поліпшення інтимного життя. Більш масова мудрість суто практичного характеру міститься в стародавніх байках і приказках, що їх у своїй книжці «Народна мораль у ранній Римській імперії» аналізує Тереза Морган [14].

Якісні англійські переклади першоджерел можна знайти у серії «Loeb Classical Library» або у збірках, що їх назви буде наведено нижче, зокрема:

Льюїс Н., Рейнголд М. «Римська цивілізація» [15];