Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Тiло™ 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Тiло™" автора Вікторія Леонідівна Гранецька. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 80
Перейти на сторінку:
потім їх усіх до одного пов’язали. Наступного дня клініка отримала багато сильних чоловічих тіл. Серед них виявився й такий собі Алехандро Рамос — чоловік Ванесси Маріані. Юрій ходив, наче у воду опущений. Підсвідомо йому вчувалася в цьому й частка власної провини — бо всіх упіймали, а він встиг утекти.

Саме новоприбулих й виставили для голосування глядачам телешоу «Ти — найпотворніший», що нарешті мали обрати донорське тіло для покаліченого Лукаса Варани. І звершилося — шляхом тривалих дебатів та повторних голосувань було визначено «переможця». Донором індіанця виявився Алехандро Рамос.

Публіка була в захваті. Краще скластися не могло. Ось воно — «молоде, сповнене сил і надзвичайно вродливе чоловіче тіло» для їхнього Лукаса!

Ванессу Маріані скував жах. За якихось півгодини вона вже сиділа в кабінеті головного лікаря й пропонувала клініці всі свої статки в обмін на життя пуерторіканця. Юрій лише розвів руками. За угодою з телеканалом, клініка більше не мала права розпоряджатися тілом обраного глядачами донора — навіть якщо за нього запропонують більшу суму. Хоча знав, до «вибору глядачів» насправді неабияк доклала руку Анжеліка Феллон. І не стільки їй був потрібний той Алехандро, скільки кортіло відібрати у приниженої суперниці останнє кохання. Однак на цьому осяйна телезірка не зупинилася. Незабаром між корпорацією «ТІЛО™» та її телеканалом була підписана ще одна угода — весілля Лукаса й Анжеліки мало відбутися на території клініки. Спочатку керівництво корпорації навідріз відмовилося влаштовувати подібний цирк, але щойно телеканал запропонував йому бонус у вигляді гучної рекламної кампанії під ефектним слоганом «Корпорація «ТІЛО™» поєднує серця», знехотя погодилось.

Тоді Ванесса все зрозуміла. Вона відкликала свою заявку на тіло Ештон Ван Хелл і покинула клініку. Стара акторка вирішила зберегти вагітність. І менш за все їй хотілося бачити, як із її чоловіка робитимуть іншу людину.

Пересадка мала відбутися, щойно Алехандро оклигає від травм, отриманих у бійцівському клубі. Зважаючи на новітні досягнення медицини, це була справа лічених днів. Потому знудженим від чекання телеглядачам обіцяли неабияку виставу. Однак Юрій всіляко відтягував довгоочікувану мить, щоразу вигадуючи нові медичні перестороги, аби не віддавати їм пуерторіканця. Аж доки одного ранку той сам не здогадався, в чому справа, — дарма що всі довкола вважали його недалеким.

— Це ти викликав копів до бійцівського клубу, — сказав, щойно Юрій переступив поріг його палати.

На якусь хвилину лікар застиг:

— А був якийсь інший спосіб вирвати тебе з лап Маршалла? — поцікавився ніби між іншим, узявшись вимірювати пацієнту артеріальний тиск.

— Навіщо ти допомагаєш? — насторожено спитав Алехандро.

Юрій знову розгубився. Його нечасто ловили на добрих справах.

— Бо ти винен мені купу грошей, — невимушено відказав наступної миті. — У клубі я поставив на тебе кругленьку суму, а ти, довбень, програв. Щойно будеш у формі — вийдеш на ринг і відпрацюєш.

— Індіанець тобі відпрацює.

— Індіанцеві твоє тіло й задарма не треба. Він хоче моє. Та й Анжеліка Феллон тобою не марить. Тільки нагодою відібрати тебе у Ванесси.

Коли ж Юрій повідомив йому про вагітність дружини, пуерторіканець зрадів, як дитина. Лікар здивовано зиркнув на нього.

— Не тішся. Навряд чи ти їх колись побачиш.

Алехандро замислився. Із того дня вони вже разом щосили прикидалися, підігравали один одному, коли мова заходила про стан здоров’я пуерторіканця. Лікар казав йому, на що жалітися, за який бік триматися і як правдоподібно йойкати, аби найдосвідченіший консиліум професорів не міг визначити у ньому симулянта. Найважливіше зараз було виграти час. А там, Юрій був певен, вони щось придумають.

Але придумали не вони, а Лукас. Останнього вечора перед трансплантацією хлопець зібрав свої скромні пожитки і просто пішов із клініки. Так тихо і непомітно зробити це міг лише індіанець. Здійнявся переполох. Раніше клініці уже доводилося мати справу з утікачами — часом утікали донори, а от із пацієнтами такого ще не траплялося. Однак підняти поліцію на пошуки Лукаса Юрій не встиг, його випередила Анжеліка Феллон. Звісно, малого швидко розшукали (для цього варто було лише завітати до найближчої індіанської резервації) й повернули назад. Покинута наречена нахилилася до хлопця й злісно просичала:

— Надумав утекти від мене? Нічого не вийде! Усе одно ми одружимося!

Однак трансплантацію і весілля довелося відкласти, бо вкотре сталося несподіване. Знову почали гинути жінки. А всі ниточки, за які вхопилося слідство, вели до клініки Юрія. Цього разу таємничий убивця знахабнів украй і за одну ніч закатував до смерті одразу чотирьох його колишніх пацієнток. І не лишив сліду. Щоправда, в своєму багажнику жодної з них Юрій чомусь не побачив. Але про химерні, майже надприродні убивства вже пліткувало все місто. Думали на дивакуватого, завжди похмурого очільника клініки «ТІЛО™». Особливо думали після того, як до преси з поліцейського департаменту начебто випадково просочилися дані, що вбивця-маніяк — шульга.

До клініки знову приїздив окружний прокурор Джек Донован, цього разу з ордером на обшук, проте нічого не знайшов і забрався з території.

Утім, сумніви були посіяні. Співробітники та пацієнти клініки підозріливо озиралися на Юрія, незграбно відскакували вбік, як помічали, що він іде коридором, ховалися, де тільки бачили, аби випадково не трапитися йому на шляху… Хтозна, як довго це мало тривати і як швидко за ним прийдуть із ордером на арешт?

Але цього разу Юрій достеменно знав, що він не вбивця. Надвечір прокрався до апартаментів Ештон. Вона теж ніби на мить зупинилася, застигла, не в змозі ні привітати його, ані прогнати світ за очі.

Юрій упав їй до ніг, опустив голову на її коліна.

— Я б нізащо… Це не я. Мені важливо, аби ти знала, що це не я.

Ештон провела рукою по його волоссю:

— Я знаю. Тієї ночі ти був зі мною, пам’ятаєш? Звісно, ми не можемо нікому про це розповісти.

Він невесело посміхнувся.

— А це й не доказ. Я міг убити їх потому, як ти заснула.

— Не міг, — заперечила вона. — Ти проспав і не встиг втекти звідсіля, забув? А потім увесь ранок ховався в моїй шафі від покоївки…

Юрій знову всміхнувся, пригадавши той ранок.

— А як же бути з рештою убитих жінок? — усмішка враз випарувалася з його обличчя. — Де я вештався, коли їх порішили? Я просто відчуваю, що не робив цього, а довести не можу… Але ти однаково віриш мені?

— Вірю, — дівчина перевела подих. — Бо убивця пише. Він хоче щось сказати. Тутешні криміналісти ніколи не прочитають його послання, адже пише він… українською. Пише тобі. Тож ти маєш здогадатися, хто він такий.

Юрій здивовано підвів голову. Ештон

1 ... 54 55 56 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тiло™», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тiло™"