Томас Мор - Утопія; Місто Сонця

Місто охороняється вдень і вночі вартою, розставленою біля чотирьох брам і на зовнішніх укріпленнях сьомого пояса, на бастіонах, вежах і внутрішніх валах. Вдень вартують жінки, вночі — чоловіки. Це запроваджено з тією метою, щоб люди не захиріли від бездіяльності й завжди були напоготові в разі непередбачених подій. Озброєних вартових розводять під барабан і музику, коли сонце стоїть на вечірнім прузі.

Солярії залюбки полюють, вважаючи, що полювання — це прообраз війни; з нагоди свят влаштовуються на деяких майданах піші та кінні ігри; потім люди насолоджуються музикою тощо. Охоче прощають своїм ворогам провини й образи, а після перемоги роблять їм добро. Якщо постановили зруйнувати мури ворожого міста чи стратити декого з ворогів, то роблять це звичайно в день перемоги над ворогом. А далі до ворогів ставляться з незмінною доброзичливістю, бо мета війни, на їхню думку, полягає не в тому, щоб вигубити ворога дощенту, а щоб його морально вдосконалити. Коли між двома соляріями виникне сварка внаслідок образи чи з якоїсь іншої причини (а сперечаються вони між собою майже виключно у справах честі), то правитель і підпорядкований йому начальник карають винного тайкома, якщо образа була фізична й заподіяна у пориві гніву; у випадку словесної образи рішення відкладається до війни, бо гнів, як вони кажуть, слід вивергати на ворога. Хто в бою відзначиться більшою хоробрістю, за тим визнають правоту, а його противнику доводиться миритися з таким рішенням. Кара встановлюється згідно з засадами справедливості. Дуелі в них заборонені[253]. Хто твердить, що правда на його боці, повинен довести це на війні, яку веде держава, а не в поєдинку.

Чернець

Це дуже мудре правило. Інакше серед них могли б виникнути різні угруповання, що завдали б шкоди країні, призводячи до міжусобної війни, а це, в свою чергу, викликало б появу тирана, як це було в Римі й Афінах. Тепер розкажи, коли твоя ласка, що звичайно роблять солярії, якими вони займаються справами?

Генуезець

Про види праці

Ти вже, мабуть, чув, що всі вони повинні бути вмілими воїнами, обробляти землю, вирощувати худобу. Кожний громадянин зобов’язаний оволодіти цими заняттями, котрі, на їхній погляд, є найпочеснішими. Що більшою кількістю ремесел і мистецтв хтось володіє, то більшу йому виявляють повагу. Так у них уже заведено, що братися до якогось діла дозволяють тому, в кого помітять більші до нього здібності. Найважчі ремесла, як ковальство, мурування тощо, користуються особливою пошаною. Ніхто не цурається їх, тим паче, що нахил до них виявляється від народження. При такому розподілі праці кожний має змогу присвятити себе ділу, яке не тільки не шкодить його здоров’ю, а, навпаки, зміцнює його. Легшими ремеслами займаються жінки. Всі повинні вміти плавати; з цією метою споруджено басейни за містом і в самому місті поблизу водограїв. Торгівля в соляріїв слабо розвинена, хоч вони знають ціну грошей і карбують монету для утримання послів та людей, яких виряджають вивчати чужі землі. З різних країн світу прибувають в їхнє місто торговці для закупівлі надлишків усілякого добра; солярії, однак, не хочуть продавати їх за гроші, а віддають в обмін на товари, яких у них немає, часом навіть купують їх. Діти соляріїв страшенно сміються, коли бачать, яку силу-силенну товарів купці віддають за якісь нікчемні гроші. Але старим людям не до сміху, бо вони бояться, що раби і чужоземці можуть зіпсувати звичаї їхнього суспільства. Тим-то займаються торгівлею неподалік від міських воріт, а військовополонених або продають, або призначають для копання ровів чи для інших важких робіт поза межами міста.

Про охорону полів

Для охорони полів солярії повсякчасно висилають чотири загони воїнів разом з трудівниками. Виходять вони з чотирьох брам, звідки бруковані дороги ведуть до самого моря. Дороги ці споруджено для зручнішого перевезення товарів і в’їзду чужоземних гостей.

Про гостинність

До чужоземців вони ставляться особливо ввічливо й щедро. Протягом трьох днів їх утримують на державний кошт. Насамперед миють їм ноги, далі показують місто і пояснюють принципи його устрою, запрошують у Раду і на громадські трапези. Для обслуговування й охорони гостей виділяються окремі люди. Тих, які виявили бажання стати громадянами Міста Сонця, поселяють за містом на місячний іспитовий термін. Потім ще один місяць вони живуть у самому місті. Нарешті після відповідної ухвали їм надають право громадянства, для чого треба пройти ще певні обряди, скласти присягу тощо.

Про хліборобство

Особливо цінується тут хліборобство. Жодна п’ядь землі не залишається необробленою. Зважають при цьому на вітри і прихильні зірки. Залишивши в місті жменьку людей, солярії виходять озброєні на поля, щоб орати, сіяти, підгортати, полоти, жати хліб, збирати городину та виноград. Працювати вони ідуть із сурмами, бубнами, прапорами[254]. За кілька годин гуртом встигають упорати ту чи іншу роботу. Для перевезення вантажів у них є обладнані вітрилами вози, які можуть рухатись навіть проти вітру, а коли вітру немає, то завдяки хитромудрій будові коліс важезний вантаж тягне одна тварина. Незабутнє видовище! У той час, як інші працюють, вартові загони по черзі обходять лани. Землю вони не удобрюють ні гноєм, ні мулом, бо вважають, що від цього псується насіння, а те, що виросло на удобрених ланах, скорочує життя і ослаблює людину[255], так само як жінки, котрі зобов’язані своєю красою рум’янам, а