Євгеній Шульженко - Провалля 2, Євгеній Шульженко

​- Можливо саме ліки притуплювали мої відчуття? – спитала себе вголос, - з ними я стала рабою людожера. Три роки була слухняною та покірною, - вмить затремтіла від гніву, - він був в мені, він скористався мною, - торкнулась живота, з огидою згадуючи моменти близькості з Вʼячеславом.

​Покрутила головою в сторони, відганяючи важкі думки. Повільно розчесала волосся та заплела в косу. Вийшла до кімнати та витягла чистий одяг. Кинула погляд на годинник. «Ранкова кава? Сніданок?» - підняла плечі, розуміючи, що хоче влаштувати невеличкий бунт. «Хай сам собі робить» - кинула в думках, поглянувши впевнено в дзеркало.

​- В мене виникла неймовірно серйозна проблема, - мовила вголос, задумавшись, - як саме я маю витягти друзів? Ключ від камери у Віктора. Не памʼятаю, щоб Слава мав до нього прямий доступ, - почала масажними рухами розтирати скроні, - якщо в мене буде ключ, я зможу звільнити їх. А що далі? Ми просто вискочимо та дамо по голові Віктору? Інспектору з небувалою підготовкою? – хмикнула, перебираючи варіанти, - потрібно підібрати час, щоб його не було вдома.

​План був простим, але мав багато недоліків. Знайти ключ. Дочекатись, коли інспектора не буде вдома. Троє хлопців впораються з Вʼячеславом, яким би він не був кремезним. «А Поліна? - промайнуло в голові, - чи буде вона чинити опір? Чи просто відійде в сторону?».

​Несподівано у двері тихо постукали. Діана підняла голову та побачила Поліну. Саме про неї згадувала.

​- Ді, ти вже не спиш? – спитала соромʼязливо, - батько чекає на кухні. Він хоче, щоб ми всі зібрались. Має оголошення.

​Відчула, як тіло напружилось. Недобрі відчуття пройшли через неї неначе спека пустелі. Вмить в роті пересохло. Важко зітхнула та рушила до виходу.

​На кухні в повній мірі розгорнувся день. Сонячні промені пробивались крізь велетенські панорамні вікна. Запах ароматної кави змусив Діану затремтіти. Кинула швидкий погляд на кавоварку та підійшла до шухлядки. Налила гарячого напою та зробила декілька повільних ковтків, заплющивши очі від задоволення. Всміхнулась та обернулась до столу.

​Одразу побачила гнівний погляд Вʼячеслава, що намагався проштрикнути її. Не видала жодної емоції, лише підняла брови та відвела очі. Водночас до кухні спустився Віктор. Легкий спортивний костюм, довга борода та не причесане волосся ніяк не вказували на владність цієї персони. Але хвиля страху все одно пронизала Діану з ніг до голови.

​- Вітаю, друзі, - інспектор ляснув в долоні, поглянувши на кожного, - в нас зʼявились неочікувані гості, тому я не гаяв часу та звʼязався з моїми любими клієнтами. Не по плану, але чому б й ні? – на мить зупинився на Діані та хитро всміхнувся, - за тиждень ми влаштовуємо банкет. Сьогодні понеділок, - поглянув на електронний годинник, - в неділю буде званий вечір.

​Діана ледь втримала каву в руках. Не на жарт злякалась. «В мене практично не має часу, - промайнуло в голові, - втечу потрібно організувати не пізніше суботи. Як це можливо?». Напружилась та, не в змозі зробити жодного ковтка ароматного напою, гупнула чашкою по столу.

​- Шеф-кухаря я попереджу, - Віктор здивовано поглянув на дівчину, що наробила гуркоту, - в суботу організуйте генеральне прибирання будинку, - поглянув на хлопця, - гості мають бути чистими. В неділю, за дві години вибери одного та підготуй для приготування, - погладив бороду задумавшись, - вибери хлопця, адже будемо робити гриль. Потрібно більш жорстке мʼясо.

​Вʼячеслав одразу кинув погляд на Діану та єхидно всміхнувся. Без жодних вагань можна було зрозуміти, що він вже зробив свій вибір. Діана округлила очі, злякавшись здогадок. Важко ковтнула, відчуваючи тремтіння в руках. «Спокійно, - впевнила себе, - без зайвої паніки. В тебе є час, хоч й не так багато».

​- Все має бути ідеально, - гаркнув Віктор, - до нас завітає сам заступник міністра, - поглянув на Поліну, - але я думаю донька вже все вам й так розповіла. Заступник міністра та декілька депутатів. Потрібно вразити їх та зібрати трохи грошей, - знову ляснув в долоні та поглянув на кожного, - є питання та пропозиції?

​Махнув рукою та вийшов до вітальні. Відчинив двері, пускаючи свіже повітря та вийшов на заплановану пробіжку. Діана зітхнула, потупивши погляд на підлогу. Почула тихий сміх Вʼячеслава, що почав розтирати долоні.

​- Дівчата, все чули? – спитав бадьорим голосом, - на вас прибирання, на мені гість, - почухав підборіддя, задумавшись, - я лише не можу вибрати. Це буде Макар? – поглянув уважно на Діану, - чи все ж таки Арсеній? – засміявся, кинувши погляд на бліду Поліну, - я вам обовʼязково повідомлю своє рішення.

​- Ти монстр, - несподівано для себе кинула Діана, стиснувши кулаки, - ти відчуваєш від цих жартів насолоду?

​- Жартів? Яких жартів? – театрально здивувався хлопець, - ніяких жартів! А щодо монстра, - показав пальцем на розгнівану дівчину, - обережніше з такими словами, тобі все життя бути зі мною. Не встигнеш злякатись, як сама опинишся в обробній кімнаті.

​- Краще вже там ніж з тобою, - гаркнула у відповідь та вийшла з кухні до вітальні, - я взагалі не розумію, як терпіла тебе весь час.

​- Закрий свою пельку, - крикнув Вʼячеслав, підскочивши до Діани, - чи ти забула, що таке біль?

​Завмерла, наче закамʼяніла. Страх розривав її зсередини, але погляд не відірвала від очей хлопця ні на мить. Він замахнувся відкритою долонею, але потім грубо штовхнув Діану в плече та, розвернувшись, кинувся на сходи другого поверху.