Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      —  Так це саме так.- вимовив я,- Хто заважав вам замовити продаж тих експонатів через голонет з тим, щоб гроші на дорогу оцінювача на корабель і назад відняли з отриманої суми?

    —   Про такий варіант ми не подумали,- чесно зізнався Ріг.

     —   Гаразд, йдемо далі. Якого ви поперлися на "Герент"? Тут я, звичайно, вам вдячна, якби не ви то бути мені ще постільною іграшкою Вогана невідомо скільки часу. Але тільки тут у системі одинадцять великих, нехай і дещо менших, ніж "Герент", космічних станцій, що займаються торгівлею. Але ні, ви поперлися на ту, на якій працюють лише закони Співдружності, - єдину космічну станцію в системі, що має екстериторіальність.

      —  Ліка, я згоден, ми багато накосячили. Але ми тебе врятували, а значить, не могла б ти хоч краплю поваги до нас проявляти,- доволі грубо вимовив я.

      —  Ладно, ладно, вибачте мене. Це я трохи погарячкувала, просто маючи ваші можливості робити подібні дурниці. Я просто ніяк не можу такого уявити,- вимовила вона вже спокійнішим тоном.

      —  Раз така розумна, то що порадиш зараз робити? -- запитав я в неї. Хлопці ж на її відповідь образилися і робили вигляд, що її тут немає.

     --тЯ так розумію, тільки в тебе є нейромережа, і ти тут пілот.-- вимовила Ліка, трохи подумавши,--тДавай до заправної станції PSB-9, де тусується здебільшого не допитливий народ, і там зможемо заправитися без зайвих запитань. З приводу грошей не переживай, я дівчина забезпечена. 

     —  Раз так то піду прокладати маршрут,- сказав я і розвернувся в бік рубки.

     —  Стоп, прокладати маршрут? А дати команду ШІ через нейромережу? - запитала вона, зупинивши мене.

    —  Ми якби знищили ШІ,- зніяковівши, промовив я,- У нас не було можливості зламати його.

    —  Так не хочу нічого чути, - вимовила Ліка і звернулася до хлопців, -- Раз доля звела мене з вами на якийсь час, то маю з вами ближче познайомитися.

    —  Хлопці, вона не погана насправді.- вимовив я і пішов у бік рубки.

   Наступні півтори години я займався тим, що розраховував маршрут нашого руху, щоб уникнути місць скупчення космічних кораблів. А після власне вів корабель за цим маршрутом. Мушу зазначити, що додаток вивчений мною на мою голову був дуже корисним надбанням. Можна сказати, що за свої пригоди я придбав лише її і Ліку.

   На заправній станції зі мною зв'язався диспетчер і з'ясувавши, що ми хочемо заправити повний бак, одразу вислав до нас заправника. Тут не можна як на земних автомобільних заправках заїхати і самому заправлятися. Ні тут у зв'язку з габаритами до кожного клієнта відправлявся заправник і заправляв його особисто.

      Заправника на шатлі зустріла особисто Ліка в супроводі Невіса, він їй не довіряв і не хотів відпускати поодинці на нашому єдиному шатлі. Та й я б так не ризикнув, як би я їй не вірив, але як то кажуть довіряй, але перевіряй.

     Уся заправка обійшлася нам у дуже пристойні гроші.  Повний бак палива для нашої елітної яхти коштував чотирнадцять тисяч кредитів. Крім цього, ще тисяча коштувала робота заправника і дві тисячі, щоб нашу заправку ніде документально не відображали.

     Корупція у всій красі, але зараз я навіть був радий такому становищу. Наступною точкою нашого маршруту була одна безіменна система, вона знаходилася майже за сто сорок світлових років від нашого поточного місця розташування. 

    За словами Ліки, в астероїдному поясі на місці третьої планети в неї там був один із притулків, у якому була можливість повністю змінити особистість. Так, там було обладнання дещо застаріле за сучасними мірками, максимум шостого покоління, але і його для нас буде достатньо.

    —  У мене там точка скидання трофеїв була,- почала пояснення Ліка,- У трофеї я відносила і трупи різних цікавих розумних, яких довелося прибрати, не дивлячись на те, що не було замовлення на них. Тож думаю можна буде цілком підібрати вам нейромережі вторинні, та й баз різних теж там багато. Здебільшого різний ширвжиток, але можна і цінне знайти.

    — З чого така щедрість, ми ж повні ідіоти,- уїдливо поставив запитання Троді. Але ж справді яка причина в її допомозі нам, адже їй достатньо дістатися до будь-якої іншої населеної системи, і там вона зі своїми навичками і грошима швидко зможе влаштуватися.

     —  Тут така річ,- промовила Ліка,- Ви мені нагадуєте мене і моїх друзів. Пам'ятаю двісті тридцять років тому нас викрали з рідної планети, я тоді зовсім соплюшка була. Але нам пощастило Атаранський флот відбив нас у піратів. Так я потрапила в кадетське училище разом із друзями. Але вже через десяток років від тих теплих стосунків нічого не залишилося. Уміють тут селити недовірливість до своїх близьких. Тож я хочу пожити деякий час зі щирими й чесними людьми. Такі як ви зараз досить велика рідкість. Повірте мені з більш ніж двох віковим досвідом про це судити можна.

      Її слова змусили задуматися нас про наші взаємини. І мусив був визнати, що вона має рацію, з друзями я був відвертий у всьому як і вони, особливо близькі ми були з Рогом. Все-таки ми разом із самого початку на шахті були.

     На Землі в мене таких близьких друзів точно ніколи не було. Пізніше до нас у компанію влилося два брати Невіс і Троді, і якщо на початку вони з нами були лише заради втечі, то тепер і вони стали дуже близькими друзями.

    Завантаживши нас Ліка налаштувала медичну капсулу і лягла в неї для свого лікування. За її словами я мало не залікував до смерті, але вона все одно була вдячна мені. Якби не я вона б точно померла.

     Зараз їй необхідне було досить складне лікування. Особливо через те, що її тіло було не на сто відсотків біологічне.  Їй дуже пощастило, що в нас встановлено медичну капсулу сьомого покоління. Шосте покоління, за її словами, в автоматичному режимі за заздалегідь заданим алгоритмом не впоралася б з її травмами, там було потрібне пряме управління. У нашій же капсулі все пройде автоматично.