Уолтер М. Міллер-мол. - Кантика для Лейбовіца, Уолтер М. Міллер-мол.

інформації з Меморіалу, потрібно двадцять фахівців і кілька десятиріч. Зазвичай, фізична наука просувається вперед шляхом індуктивних розмислів, підкріплених експериментуванням, але тут перед ученим стоїть задача дедуктивна. Із кількох розрізнених фрагментів загальних принципів треба спробувати вхопити часткове. В деяких випадках це може бути неможливим. Наприклад… — він затнувся, дістаючи ворох записів, які нашвидкуруч прогортав, — ось цитата, котру я знайшов похованою в горі інших паперів у підвалі. Це з чотиристорінкового уривку книги, яка могла бути поглибленим джерелом із фізики. Дехто з вас міг її бачити.

«…якщо у формулі для вираження інтервалу[157] між подіями переважають просторові доданки, то інтервал вважається простороподібним, оскільки в такому разі можливо вибрати систему координат, де перебуває і спостерігач із допустимою швидкістю, у якій події здаватимуться одночасними, а відтак розділеними тільки просторово. В тому ж разі, якщо інтервал часоподібний, самі події ніяк не можуть бути одночасними в будь-якій системі координат. Проте існує система координат, у якій просторові члени зникають повністю, так що інтервал між подіями лишається суто часовим, тобто вони відбуватимуться в одному й тому самому місці, але в різний час. Тепер же, дослідивши екстремуми реального інтервалу…»

Він підвів погляд і дивно усміхнувся.

— Хтось зазирав у це джерело останнім часом?

Море облич, які нічого не виражали.

— Хтось пам’ятає, що вже це читав?

Корнгур і ще двоє обережно піднесли руки.

— Комусь відомо, що це значить?

Руки хутко опустилися вниз.

Тон хіхікнув.

— Далі йде півтори сторінки математичних виразів, які я навіть не пробуватиму озвучити, бо вони ставлять під сумнів деякі наші засадничі принципи. Так ніби вони не непорушні норми, а минущі картинки, залежні від перспективи спостерігача. Текст уривається на слові «Значить». Решта сторінки разом із висновком обпалена. І попри те, самі собою логічні конструкти бездоганні. Математика досить елегантна, так що навіть я міг би дописати той висновок. Але той висновок здається божевільним. Хоча й засновки виглядають не менш безглуздими. Це фальшивка? Якщо ні, то яке місце належить цьому тексту в усій науковій системі древніх? Що необхідно знати для її розуміння? Що далі? Як це все перевірити? Питання, на які в мене немає відповідей. І це тільки один приклад численних загадок, розкиданих по документах, що так довго зберігаються у вас. Йдеться про міркування, які пов’язані з реальністю й досвідом, далекими від справ ангелології та богослов’я, далекими від науки про фізику. У цих документах описані цілі системи, що взагалі не в’яжуться з нашим досвідом. Древні могли це підтвердити експериментально? У деяких згадках говориться саме про це. В одній із книг, де йдеться про трансмутацію елементів (яку ми щойно визнали теоретично неможливою), раптом лунає фраза: «досліди свідчать». Але ж як?

Можуть знадобитися зусилля цілих поколінь, щоб оцінити й зрозуміти деякі з цих речей. Дуже прикро, що вони мусять залишатися в цьому важкодоступному місці, бо це геть непросто — забезпечити їх організоване вивчення численними науковцями та бодай хоч щось із них зрозуміти. Я впевнений, що ви цілком усвідомлюєте: зараз вам бракує ресурсів. Я вже мовчу про їхню «закритість» для решти світу.

В очікуванні найгіршого абат, котрий сидів на помості за промовцем, почав укриватися багрянцем. Але тон Таддео вирішив не висувати жодних пропозицій. Проте з його ремарок чітко слідувало, що він усією душею волів би бачити ці реліквії у компетентніших руках, аніж ті, що опікувалися Меморіалом в Альбертинському ордені святого Лейбовіца, а ту, ситуацію, яка склалася, він вважав абсурдом. Напевно, відчувши все більшу напругу у приміщенні, невдовзі вчений перейшов до безпосереднього предмету їхніх досліджень, включно з ретельним вивченням природи світла. І деякі зі скарбів абатства значно в цьому допомагають, тому він сподівався розробити експеримент для перевірки власних теорій у найближчому майбутньому. Поговоривши трохи про явище рефракції, він замовк на мить і, ніби перепрошуючи, промовив:

— Я сподіваюся, нічим не ображаю нічиїх релігійних почуттів, — запитально обвів він поглядом аудиторію. Побачивши цікавість та добродушність на обличчях, він іще трохи порозказував, а потім запропонував конгрегації поставити йому запитання.

— А з-за трибуни можна? — почувся голос абата.

— Звісно, — із нотками сумніву відказав учений, нібито промовляючи про себе: «Et tu, Brute»[158].

— От мені цікаво, який аспект заломлення променів світла міг вам здатися таким, що може образити релігійні почуття?

— Ну… — він ніяково вагався, — скажімо, монсеньйор Аполло, котрий вам добре відомий, реагував на нього досить емоційно. Він стверджував, що допотопне світло не могло заломлюватися, бо ж веселка нібито…

Зала вибухнула громовим реготом, у якому втопився кінець відповіді. Поки монахи нарешті зважили на активну жестикуляцію настоятеля і змовкли, тон Таддео вже побуряковів, а дом Пауло заледве зберігав свій урочистий вигляд.

— Монсеньйор Аполло — добра людина і хороший священик, але в певні моменти абсолютно всі люди на світі здатні себе виставити неймовірними віслюками, особливо якщо йдеться про чужі їм сфери діяльності. Пробачте, що поставив це запитання.

— Але ця відповідь мені спрощує життя, — відповів учений. — Я ні з ким не хочу сваритися.

Більше запитань не було, і тон перейшов до другої частини: зростання і нинішньої діяльності колегіуму. Намальована його розповіддю картина вселяла надію. У стінах колегіуму воліло навчатися море кандидатів. Там тепер не тільки займалися дослідженнями, а й усе більше викладали. Серед освічених мирян з року в рік зростало зацікавлення в натурфілософії та науках. Заклад мав щедрих меценатів. Симптоми відродження та оновлення було видно неозброєним оком.

— Я міг би назвати вам кілька поточних питань, над якими працюють мої люди, — правив він далі. — Тон Вічі Мортойн продовжив роботи Брета з вивчення властивостей газів і займається проблемою штучного виготовлення льоду, якщо таке можливе. Тон Фріїдер Гальб намагається знайти практичний спосіб передавати повідомлення через дріт, використовуючи електричні коливання… — Список виявився довгий, і ченці виглядали насправді враженими. Дослідження відбувалися в численних галузях: медицині, астрономії, геології, математиці, механіці. Кілька тем видавалися непрактичними або необміркованими, але більшість із них обіцяли щедрі здобутки в знаннях та прикладній сфері. Від пошуків Панацеї Наївом до зухвалого штурму ортодоксальної геометрії, розпочатого Бодалком, ціле життя колегіуму свідчило про здорове жадання докопатися до секретів Природи, що ховалися під замком відтоді, як людство спалило в огні свою колективну пам’ять та прирекло себе на понад тисячолітню культурну амнезію.

— На додачу до всіх цих студій тон Маго Махх очолив роботу з пошуків походження людського виду. Оскільки це завдання більше археологічного штибу, то він попросив мене пошукати у вашій книгозбірні які-небудь згадки зі своєї теми, коли закінчу працювати з моєю. Але