Джулія Рейвен - Блогерка для бандита, Джулія Рейвен

Розділ 14.2.

Злата

— Але ще більше хочу… — сп'янілий голос Діми огортав мій слух, розливався вогняними струмками по венах, розповсюджуючи шалене бажання по тілу. Ганебне бажання, яке зовсім було недоречним.

Я ніби навмисне не почула першу частину фрази, яку колишній прошепотів мені на вухо. Або просто не хотіла чути. Спершись руками перед собою, я часто дихала, каламутним поглядом ковзала по малюнках шпалер і потопала у відчуттях. Подібно до в'язкої трясовини Діма топив, затягував мене у безодню безрозсудності своїм голосом, дотиками, своїм грубим натиском.

І де моя гордість? Або принаймні її недолуга подоба? Що я собі дозволяю? Так легко здатися під пестощами Діми після всього пережитого. Голосно стогнати. Самій линути до нього як спраглому до джерела з водою. Все ж три роки без чоловіка дали про себе знати. Соромно навіть зізнатися. Ніби березнева кішка я зовсім не контролювала себе. Мізки перетворилися на желейну речовину і вимкнули будь-яку розумову діяльність. Єдина фраза, що мерехтіла у мене в голові: «Хочу. Я хочу його».

Раптом Діма трохи відсунувся, взяв мене за голову і розвернув обличчям до себе, змусивши подивитися на нього. В його погляді неможливо було вгадати, що на мене чекає далі: у вугільних очах спалахнуло справжнє полум'я, і я в ньому палала без права на помилування. Вся його попередня невизначеність змінилася загрозливою серйозністю. Зараз він точно знав, чого хотів.

— Я тебе трахну. Тут і зараз, — він неквапливо окреслив пальцем губи, ніби даючи мені шанс усвідомити сказане і передумати. Але я мовчала, і Діма з придихом повторив: — Трахну тебе, — ковзав по вустах, дражнив, але не цілував. — Тут і зараз. Ти зрозуміла?

Мій здоровий глузд давно відключився, і я навіть не зрозуміла, про що він говорив. У скронях шуміло, як крізь товщу води лунав тільки голос Діми, сенс почутого втрачався. Його долоні хаотично блукали по тілу. Низ живота, що знемагав солодкою млістю, відгукувався приємним болем, і я жадала продовження. Мені хотілося віддатися у владу його сильним, ніжним рукам і губам. Хоча б тимчасово повернутися до того раю, в якому ми кохали одне одного. Повернути час на три роки назад.

Головне зараз не думати. Не згадувати, що це ілюзія, яка розчиниться туманним серпанком наступного ранку, нещадно розкопирсавши старі рани. Але ж до ранку так далеко...

Моє мовчання Діма сприйняв як знак продовжити, і він з різким ривком прилинув до мого рота своїм наполегливим, знищуючи до останнього всі залишки сумнівів. Жалюгідні крихти, які й без того нічого не могли змінити.

Я хотіла оповити його шию руками, але Діма знову розвернув мене до стіни. Уривчастими ривками скотив по стегнах скінні, трусики, і я постала перед ним повністю оголеною. Але сорому не було. Лише неконтрольоване бажання.

У цю ж мить його пальці ковзнули вниз по животу, лягли на найчутливішу точку між ніг і почали вміло пестити.

Це було так солодко, що хотілося голосно стогнати, і я не втрималася. Глухі стогони один за одним виривалися з моїх грудей. Закривши очі від наполегливих пестощів, я намагалася часто дихати. У роті пересохло, я ледве встигала ковтнути потрібне повітря, як Діма з новим натиском починав мордувати мій збуджений клітор.

В голові все так і пливло, а низ живота все більше наливався свинцевою важкістю. Ноги стали ватними, грозячись в будь-який момент підвести мене. Щоб хоч якось зберегти рівновагу, я сперлася руками до стіни, щоразу вигинаючись від вмілих рухів чоловічих пальців.

Губи Діми блукали по шиї, залишаючи на ній гарячі поцілунки. Викликаючи армію дрібних мурашок. Примушуючи ще голосніше стогнати. Він схопив мочку вуха, легесенько прикушував її і знову повертався до шиї. Продовжуючи пестити мене на межі проникнення, вільною рукою Діма безперервно гладив мене, стискав сідниці, торкався грудей, легенько викручуючи соски. Я вся тремтіла, задихалася від приголомшливих відчуттів і не контролювала себе від слова «зовсім». Моє волосся водоспадом спадало з плеча, прилипаючи окремими волосками до вологих від поту грудей і шиї.

Та й начхати. Мені давно не було так добре. Тіло оповило солодкою млістю, між ніг було мокро. Від відчуттів я згорала дотла. А Діма, наче навмисне, навіть на секунду не зупинився. Його руки були всюди. І губи теж. Одні дотики замінювалися іншими. Ніжні, невагомі на грубі, нестримні. Ступінь збудження тільки зростав, я ледве трималася на ногах, дряпаючи нігтями світлі шпалери. Діма й сам через раз дихав, впираючись стояком мені в попу.

— Будь ласка, — благала я, а про що не розуміла.

— Відьма... зводиш мене з розуму, — низький хрипкий голос проникнув у затуманену свідомість, і я усміхнулася, тому що це було до чортиків приємно чути. Хотілося відповісти, що це взаємно, але сил, щоб поворухнути язиком, не залишилося. І я лише незв'язно мугикала, коли Діма прикусив мене за плече і подув на невидиму ранку.

У якийсь момент я почула позаду брязкіт пряжки ременя і звук розстібнутої блискавки. Мої груди заходилися ще частіше, замість крові по венах пішов окріп, розганяючи й без того шалене бажання по тілу. Діма коліном розсунув мої стегна і вперся головкою члена у вологе лоно. І в той же момент штовхнувся у мене. Потужно. Сильно. До упору, від чого в очах потемніло, і я скрикнула. Мої пальці мимоволі стиснулися в кулаки.

Не даючи мені часу звикнути до його розміру, Діма продовжував вриватися в мене. Доводив до несамовитості відсутністю єдиного ритму і шаленим завзяттям насолоджуватися моментом. Кружляв великим пальцем навколо чутливої точки і зі знанням справи віддалявся, забираючи в мене наближення оргазму. Знову торкався, пестив. Наближаючи до такої бажаної розрядки. І зупинявся. Ніби карав за щось. Справжній диявол. Розпалив до максимуму мою ненависть, трансформував її в дике прагнення і тепер упивався моєю безпорадністю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍