Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

щодо доцільности його боротьби та жертв серед тодішніх неясних політичних обставин могли спричинити повну зневіру та упадок духа. Але бойова постава Стрілецтва в бою під Семиківцями вказує на щось інше. УСС бачать ясно перед собою мету своєї боротьби. Ще раз проголошують вони з постою в бойовій лінії, що вони несуть ці тяжкі воєнні труди в повній свідомості тільки тому, щоб доказати, що Україна хоче жити та мати своє місце під сонцем.

Також Союз Визволення України відгукнувся щирими словами в першу річницю боротьби УСС. У своєму органі він писав:

«Дня 10 вересня минає 12 тяжких, повних трудів, кривавих місяців. Скільки подій, скільки бажань, скільки болів і розчарувань пережило Українське Стрілецтво! Прикрі несподіванки все ще часом вертають, одначе цілість устрою перейшла вогненну пробу щасливо та остала панцером і мечем свого народу. Бороніть і здобувайте! Здобувайте силу, повагу, свободу для тих мільйонів, що загибають все ще у чужій неволі, зітріть ржу сумніву і зневіри з їх душі, влийте в них відвагу, завзяття і карність, а тоді злучаться всі в одну велику, самостійну, непоборну громаду».[99]

Духова творчість Українських Січових Стрільців

Цілу зиму 1915-1916 р. перебув полк УСС в опущенім, наполовину знищенім селі Соснові над Стрипою, як запас 129 бригади. Тут стрільці виконували усякі позафронтові праці, очищували і направляли дороги, будували оборонну греблю, відновляли знищені домівки і інше. Праця була спершу тяжка. Тяжча, ніж служба в окопах. Але, незважаючи на це, життя Стрілецтва загалом покращало. Знищені хати і стодоли відновлено, наладнано санітарні умови та унормалізовано прохарчування так, що Соснів став місцем першого, довшого відпочинку УССтрілецтва від початку війни. Полк УСС упорядкувався та відновився організаційно в спокійних умовах. Воюючи часто на окремих відтинках корпусного фронту, сотні і курені побачили себе тепер разом, пізналися краще, скріпили своє самопочуття в об'єднаних лавах стрілецького полку. Відкрилися широкі зв'язки з рідними, знайомими та українським громадянством. Багато гімназійних учнів та студентів університету користало із відпусток, щоб скласти матуральні іспити або частинно продовжити свої студії. Зокрема нав'язали живий зв'язок зі Львовом, що чав відновляти зруиноване москалями національне життя.

Як і в минулому, так і тепер використало Стрілецтво спокійні умови свойого постою в Соснові. Воно стало продовжувати, перервану в лісі над Золотою Липою працю над своїм морально-духовим та національно-політичним ростом. Воно з одного боку розуміло своє бойове завдання відродженого українського війська, але при цьому ніколи не забувало, про свою ролю як речника визвольної ідеології та творця нової української духовости.

Поруч зі збройним чином Українських Січових Стрільців, разом з їх воєнними трудами та бойовими подвигами, супроводила їх нерозлучно від самого початку їхня багата та широка духова творчість, глибока національно-політична визвольна думка та мистецтво у всіх його виявах і формах. Здавалося б, що суворі та тверді воєнні умовини та тяжка стрілецька служба не повинні сприяти нормальному розвиткові духового життя та мистецької праці. Та навпаки, війна та визвольний зрив УСС були тою спонукою, яка мусіла до основ потрясти усю духову істоту активних учасників цих великих подій та зродити в них глибокі творчі імпульси, що стали джерелом стрілецької творчости.

Українське Січове Стрілецтво, вже від свойого народження, як революційна, політично-військова формація та ідейно-культурна спільнота, було творцем та носієм новаторських ідей та нових духових цінностей, які воно впродовж усього свойого існування всебічно розвивало. Молодий революційний дух, що «тіло рвав до бою», життєрадісні, юнацькі почування, глибока віра в краще майбутнє свойого народу та в перемогу ідеї, а передусім той реальний, неповторний стрілецький побут, та щоденна «побутовщина» стрілецького походу від Карпат далеко поза Дніпро, нові, багаті та різноманітні переживання кожного Українського Січового Стрільця, не тільки як бойовика-вояка, але також як живої людини, молодого юнака, – те все було тим животворним джерелом, із якого розлились живі течії стрілецької духовости.

Щоб вірно зобразити та оцінити стрілецьку духову творчість, не можна міряти її тільки на підставі оголошених та друкованих уже праць чи творів. Бо, на жаль, лише невелика частина стрілецької духової спадщини була опублікована в друкованій формі, або утривалена на папері. Ненормальні воєнні обставини, передчасна смерть багатьох молодих талановитих авторів, тяжкі національно-політичні відносини між двома війнами, втрата багатьох цінних матеріялів під час революції, двох великих воєн та кількакратних еміграцій, не дали можливости зберегти та утривалити те все, що могло б сьогодні творити вірний і повний образ ідейно-духового та мистецько-творчого життя Українського Січового Стрілецтва.

а) Національно-політична думка УСС

В першій мірі була це національно-політична думка стрілецька, нова визвольна ідеологія УСС-ів. Із довоєнної доби мрійництва, непевних сподівань, підготовчої праці та абстрактного теоретизування перейшла вона в стадію реалізації та з моментом перших боїв та перших жертв УСС-ів стала реальним ділом і живим тілом. Тому мусіла вона стати предметом нової оцінки та нового передумання і розроблення. Не зважаючи на те, що УСС мали своє авторитетне політичне представництво в особі Головної Української Ради, Української Боєвої Управи, Союзу Визволення України, а пізніше Загальної Української Ради, – то вони були весь час самостійно думаючою і діючою формацією та незалежною ідейною спільнотою, серед якої жила і розвивалась власна визвольна ідеологія та незалежна українська думка. Це був безспірний факт, і його з повною щирістю і одвертістю признала Загальна Українська Рада у своєму зверненні до Українського Січового Стрілецтва в першу річницю його збройного виступу, заявляючи м. ін.: «Стрільці! Ви боретеся за волю України і тому у Ваших рядах не тільки серце народу, але й його політична думка…» І цю незалежну українську політичну думку Стрілецтво чесно зберігало і її розвивало.

Почавши від перших днів передвоєнного існування Стрілецтва і його органу «Відгуків» та від пам'ятних днів великої стрілецької збірки вліті 1914 р. у Львові і Стрию, аж до останнього бою УСС під Махнівкою і розв'язання Стрілецької Ради київських СС-ів в липні 1920 р. – в рядах стрілецьких йшла жива ідейно-політична праця, йшли творчі зусилля за правильні методи та ясну мету наших визвольних змагань. Була це дуже відповідальна праця, яку ведено в найрізноманітніших формах та серед найрізнородніших обставин. Її вели безперервно, бо боротьба на передовій позиції українського фронту, серед дуже несприятливих та змінних ситуацій вимагала