Марина Меднікова - Зірка, або терористка, Марина Меднікова

— Повторіть ваші свідчення.

— Крута Надія Опанасівна зізналася на сповіді, що вони з дочкою Олійник Лідією Ільківною вбили чоловіка Крутої і вітчима Олійник Якова Івановича. Його отруїла дочка Крутої Лідія, а сама Крута не перешкоджала скоєнню злочину.

Причина вбивства — вивільнення житлоплощі. Дочка намірялася повернутися додому з гуртожитку.

— Яким було знаряддя злочину?

— Сильнодіюча отруйна речовина, яка з часом розкладається в організмі, не полишаючи слідів. Симптоми — як за харчового отруєння. Дочка тоді сказала матері: нізащо не здогадаються. Надія Крута припустила, що діти в їдальні — теж справа рук Олійник.

Адвокат підвівся.

— На жаль, запросити наступного свідка не можу. Бо Шушунова Світлана Михайлівна покінчила життя самогубством, не витримавши докорів сумління. З її письмових свідчень випливає, що саме вона постачала отруту барбізон сімейства телуридів посудниці їдальні дипломатичного ліцею Олійник Лідії. Яка не була новачком у злочинній діяльності. Зафіксовані такі скоєні нею смертельні отруєння: вітчим Крутий Яків Іванович, можливо, одне з двох новонароджених нею немовлят без імені, Андрій Перегуда, ліцеїсти, дієтсестра Король. Усі, хто стояли на шляху досягнення нею якоїсь мети. Вітчим заважав повернутися додому, двох дітей вона не змогла б утримувати, у Перегуди Олійник побачила гарний закордонний телефон. Такого у неї не було, і вона взяла його. А щоб власник не повернувся, виявивши зникнення, напоїла його отруєним компотом. На лихо, з цієї каструлі компот випили ще кілька дітей. Жахлива, страшна випадковість, але в цьому разі — закономірна. А дієтсестра Король стала жертвою, бо заважала Олійник забирати помиї з їдальні, що ними злочинниця відгодовувала на продаж свиней. Доля підкинула Олійник шанс замести всі сліди — слідча в цій справі виявилася її клієнткою, а через те — знаряддям маніпулювання слідством.

«А де Олійник?» — гомоніли в залі. Роззиралися довкруж: щойно свідчила проти Симчич…

Адвокат Зірки знову підвівся — треба гарно замахнутися, аби вбити останнього цвяха в труну брехні.

— Захист має відеодоказ, що підзахисну Симчич заарештовано з застосуванням протиправних дій, з порушенням чинного законодавства.

Суддя повернулася до відео — на екрані біля Зірчиного парадного вклякли, одне за одним, три міліційні авта — шшшух-шшшух-шшшух. Ще на ходу з них вихопилося з десяток мужиків. У три кроки оточили Зірку, притисли до дверей, заломили руки. Зірка щосили закричала. Дістала пістолетом по голові, сповзла стінкою. Її підхопили за рукиноги, вкинули до авта, рвонули з місця, шшшух-шшшухшшшух. „Олеже, бережи Макса”, — тільки й вигукнула Зірка.

Суддя припинила судовий розгляд і повернула справу на дослідування.

Загратоване віконце камери світла за негоди майже не давало: клапоть сірого неба, дощ і мокрий сніг.

— Симчич, на вихід, з речами, — гримнуло з кормушки.

Як там Маріванна казала про щастя? Жодного щастя Зірка не відчувала. Що коїться в серці невинної людини, коли її випускають з буцегарні, відає тільки невинна людина, яка туди потрапила. А може, це нікого й не цікавить? Це ж не сексуальні переживання…

Зірка йшла до брами. Тоненька, обхудла — аж прозора, як деревце обшугане, з тонкими довгими пакосами над високим коміром світлого светра. Хвіртка в брамі прочинилася, Зірка ступнула кілька кроків пустельною вулицею. Дощило. Під літніми сандаліями хлюпала снігова каша.

Гуднув клаксон. Від припаркованих неподалік темних джипів, радісно зашпортуючись, біг тато. Сміявся і плакав, утирав сльози кепкою. За ним двоє здорованів винесли інвалідного візка. Маріванна тримала обіруч теплу куртку і чобітки. «Слава тобі, Божа Матір, слава тобі, — причитувала вона, — я всі думки передумала, всі гадки перегадала…» За нею виповзла Травіата, не розуміючи, де вона і куди йти, аж побачила Зірку. — І-й-ко! — побігла, загрібаючи зимню воду носаками.

А через скуйовджену Травчину голову Зірка побачила…

Як у кіні: зображення завмирає, а тоді починає плисти м’якими поштовхами, повільно-повільно, нереальнонереально.

Біля одного з джипів. Стояв. Командо. У чорній шкірянці.

Трохи посивілий. А на широчезному плечі. Вмостився. Білий з брунатними підпалинами і блакитними очима. Імператор Максиміліан. Кіт тернувся щокою і боком об комір куртки.

Командо ступив крок навстріч Зірці.

Рік по тому Британська королева Єлизавета газет не читає. За неї це робить спеціальний секретар. І щодня складає дайджест найцікавішого чтива. Виськавши своїх псів, випивши для апетиту гранчачок-другий «мартіні», полюбляє Єлизавета намбер ту погортати перед обідом зшиток родзинок про людей і події.

Вмостилася на канапе перед каміном, поклала подагричні натруджені ніжки на спецпідставочку, підсунула до себе кришталеву карафку, поправила під нею оксамитовий обрус.

Що там у нас сьогодні?

Як повідомляє агенство Бі-бі-сі, у школах Брайтона дітей вчать пити… просту воду. Для цього організовано спеціальну освітню програму, і тепер кожний учень у будь-який час може відкоркувати пляшечку і цмулити з неї на уроці.

Дослідники певні, що вода поліпшує успішність дітей. Бо гідратація мізків активізує процеси мислення. П’ятирічні діти мають випивати півтора літра води на день, десятирічні — на двісті п’ятдесят грамів більше, а дорослі — два літри живлющої вологи. Єлизавета відклала папірці, видобула з кишені хатнього халатика мобілку, обережно, проте вже впевнено набрала номер сина.

— Чарлзе, ти знаєш, що таке гідратація мізків? Я була певна, що не знаєш. І ти, і твій неперевершений татусь мало пили води в дитинстві… А я мізки сушу, чому ви обидва такі… — королева помовчала, добираючи слова, і завершила, — метиковані.

Зірка вмостилася, підібгавши ноги, на дивані, що його винесли на дах навесні. Цьогорічний вересень внизу зберігав липнево-серпневу спекотність. А тут, під небом, на висоті двадцять другого поверху, вітер ширяв вільно, як хтів.

— Змерзла?

Командо вкутав плечі дружини вовняним шаликом. Зірка затримала підборіддям його руку на своєму плечі, тернулася щокою. Як Максиміліан.

Часу спливло ген-ген, а вона все ще не позбулася відрази до чотирьох