Ерін Моргенштерн - Нічний цирк

інші починають тривале листування, що перетворюється на одну нескінченну розмову.

Сьогодні він відповідає на лист, котрий здається надзвичайно захопливим. Його автор описує цирк у найменших деталях. Цей лист узагалі особистіший за інші, з відвертими роздумами про Тіссенові статті й таким детальним описом годинника-Wunschtraum, що автор мусив провести чимало часу, роздивляючись його. Годинникар перечитує листа тричі, перш ніж сісти за стіл і взятися до відповіді.

На конверті стоїть нью-йоркський штемпель, але чоловік не впізнає в підписі імені жодного зі сновид, котрих він зустрічав у тому чи іншому місті.

«Люба міс Бовн», — починає листа годинникар.

Він сподівається, що вона йому відповість.

Співробітництво

Вересень — грудень 1893

Марко прибуває до лондонського офіса містера Барріса лише за кілька хвилин до запланованої зустрічі й здивовано оглядає нехарактерний для цього місця безлад: усе навколо закидано напівспакованими скриньками та стосами коробок. У надрах цього хаосу навіть не видно стола.

— Уже так пізно? — питає містер Барріс, коли Марко стукає у відчинені двері, але не може зайти досередини, бо на підлозі не лишилося вільного місця. — Варто було б розпакувати годинник, він десь тут. — Він махає в бік вервечки великих дерев’яних ящиків під стіною. Розібрати, чи цокає в котромусь із них годинник, неможливо. — І не завадило б розчистити доріжку, — додає він, відштовхуючи коробки вбік і підіймаючи стоси скручених креслень.

— Перепрошую, що відволікаю, — каже Марко, — я хотів побалакати з вами ще до вашого від’їзду з міста. Можливо, краще було б почекати, поки ви облаштуєтеся, але я вирішив, що деякі справи варто вирішувати віч-на-віч.

— Звісно ж, — погоджується містер Барріс. — До того ж я все одно збирався віддати вам на зберігання копії креслень цирку. Вони мусять бути десь тут. — Він гортає стос креслень, перевіряючи позначки й дати.

Двері, що ведуть до кабінету, тихо зачиняються, хоча ніхто їх не торкався.

— Чи можу я поставити вам запитання, містере Барріс? — Цікавиться Марко.

— Звичайно, — відгукується архітектор, і далі сортуючи паперові рулони.

— Як багато вам відомо?

Містер Барріс опускає руку з кресленням і повертається, підіймаючи окуляри на перенісся, щоб краще розібрати вираз хлопцевого обличчя.

— Як багато мені відомо про що? — запитує він, коли стає помітно, що пауза затяглася.

— Як багато міс Бовн розповіла вам? — Марко відповідає запитанням на запитання.

Перш ніж щось відповісти, містер Барріс зацікавлено розглядає хлопця.

— Ви її суперник, — каже він, і усмішка розквітає на його обличчі, коли Марко киває. — Я б ніколи не здогадався.

— Вона розповіла вам про змагання, — каже Марко.

— Лише в загальних рисах, — зізнається містер Барріс. — Вона прийшла до мене кілька років тому й запитала, якою була б моя відповідь на зізнання, що всі її фокуси відбуваються насправді. Я відповів, що повірив би їй на слово чи подумав би, що вона бреше, та я б ніколи й уявити не міг, що така мила панянка може виявитися брехункою. Тоді вона поцікавилася, що я міг би створити, якби не переймався силою тяжіння. Це й стало початком Каруселі, хоча, гадаю, вам це вже й так відомо.

— Я щось таке припускав, — погоджується Марко. — Хоча точно не знав, наскільки все відомо вам.

— Я вважаю, що перебуваю в становищі, за якого можу бути корисним. Упевнений, що маги наймають інженерів, аби їхні витівки здавалися тим, чим вони насправді не є. Але в нашому випадку я виконую протилежну функцію: допомагаю справжній магії видаватися хитромудрою постановкою. За словами міс Бовн, роблю все приземленішим, неймовірне — звичайним.

— Вона втручалася в роботу Звіздаря?

— Ні, Звіздар — абсолютно механічна конструкція, — заперечує містер Барріс. — Можу показати вам креслення, якщо знайду їх серед цього безладу. На його створення мене надихнула цьогорічна Всесвітня виставка в Чикаго[16]. Міс Вовн стверджує, що вдосконалити його неможливо, утім, гадаю, що він працює так досконало завдяки її допомозі.

— Отже, у своїй галузі ви теж чарівник, сер, — каже Марко.

— Імовірно, ми робимо одне й те саме різними методами, — погоджується містер Барріс. — Я знав, що десь існує загадковий суперник міс Бовн, і гадав, що, хай би ким він був, допомога йому непотрібна. Наприклад, ті паперові звірі просто вражають.