Ян Ланкастер Флемінг - Із Росії з любов'ю

Вважайте себе заарештованим. Меіn Неrr, спроба підкупу офіційної особи в Туреччині є серйозним злочином.

У поганій німецькій мові Гольдфарба пролунала погроза, але його урвало одне коротке й важке речення, що пролунало з глибини купе російською мовою. Гольдфарб знітився і з виряченими очима, мов сновида, почвалав коридором. Нарешті він увійшов у своє купе. Поліцейський став на варті біля дверей.

— А тепер ваші папери, mein Herr. Будь ласка, підійдіть ближче. Я мушу звірити фото. — Чоловік у цивільному тримав німецький паспорт у зеленій оправі проти світла. — Прошу, ще ближче.

Неохоче, з блідим від гніву обличчям агент МДБ, що назвав себе Бенцом, вийшов у коридор в лискучій шовковій піжамі блакитного кольору. Важкі темні очі втупилися в Бонда, але лишилися цілком байдужими.

Службовець згорнув паспорт і віддав його провідникові.

— Ваші документи в порядку, mein Негг. А тепер прошу показати ваші речі. — У супроводі поліцейського він зайшов до купе. Агент МДБ повернувся до Бонда своєю блакитною спиною, спостерігаючи за перевіркою. Бонд відзначив, як віддимається тканина піжамної куртки під його лівою пахвою і випинається навколо талії грубий ремінь.

Перевірка закінчилася. Чоловік у цивільному холодно віддав честь і пішов собі далі. Агент МДБ повернувся до свого купе, хряпнувши за собою дверима.

«Шкода,— подумав Бонд,— вибув лише один».

Він підійшов до вікна. Якийсь кремезний чоловік у сірому фетровому капелюсі, аж киплячи від люті, у супроводі поліцейського чалапав до дверей з написом «Поліція». В кінці коридору грюкнули двері. То ще один поліцейський виводив із вагона Гольдфарба. Пригнічений, з опущеними плечима та похиленою головою, він перетнув брудну платформу й зник за тими ж таки дверима.

Цього разу паровоз свиснув в інший спосіб — у машиніста-грека був свій хвацький почерк. Клацнув замок вихідних дверей. Чоловік у цивільному і поліцейський неквапом рушили до станції. Вартовий, що стояв у самому кінці поїзда, поглянув на годинник і підняв прапорець. Вагони сіпнуло, паровоз уривчасто зачахкав, і передня половина «Східного експресу» зрушила з місця. Решта вагонів, що мали вирушити на північ, залишилася біля брудної платформи чекати відправлення за «залізну завісу», яка починалася від Драгомана, розташованого на болгарському кордоні за п'ятдесят миль звідти.

Бонд опустив вікно і востаннє поглянув на турецький кордон, де в голій кімнаті залишилось сидіти двоє людей, розмірковуючи про своє майбутнє, що рівнозначне смертному вироку. Дві пташки збито, подумав він. Дві з трьох. Тепер шанси мають кращий вигляд. Бонд дивився на сіру порохняву платформу з її курми та маленькою чорною постаттю вартового, аж поки довгий поїзд досяг виїзної стрілки й рвучко вимчав на головну колію. Бонд поглянув на безбарвний висушений краєвид у напрямі золотої гінеї сонця, що котилося вгору над Турецькою рівниною. Мав бути чудовий день.

Бонд виринув з потоку прохолодного вранішнього повітря і підняв вікно. Рішення прийнято: він залишиться в поїзді і побачить, чим воно все скінчиться.

Розділ 23

По Греції

Гаряча кава з убогого маленького буфету в Пітіоні (вагон-ресторан мали причепити аж перед обідом), формальний візит грецької митниці і такий самий формальний паспортний контроль. Постіль уже прибрано, і спальні полиці піднято й зафіксовано у верхньому положенні. Поїзд поспішав на південь, до Егейського моря. За вікном додалося світла й кольорів. Повітря стало сухішим. На маленьких станціях і в полях траплялися симпатичні люди. Кукурудза, соняшники, виноград. На спеціальних підставках проти сонця сушився тютюн. Як і обіцяв Дарко, настав зовсім інший день.

Бонд умився й поголився перед зачудованими очима Тетяни, їй сподобалось, що він не змащував чуба бріоліном.

— Це брудна звичка,— зауважила вона. — Я чула, багато європейців її дотримуються. У Росії цього не роблять. Бріолін забруднює подушки. Але дивно, що ви на Заході не користуєтесь парфумами. Наші чоловіки це полюбляють.

— Ми вмиваємося,— сухо відповів Бонд.

Тетянині спостереження урвав стук у двері. Бонд впустив Керіма, і той уклонився дівчині.

— Яка чарівна сімейна сцена,— весело мовив він, умощуючи своє велике тіло в кутку купе. — Зроду не зустрічав симпатичнішої пари шпигунів. Тетяна кинула на нього сердитий погляд.

— Я не звикла до західних жартів,— відказала вона крижаним тоном.

— Звикнете, моя люба. — Посмішка Керіма обеззброювала. — Англія славиться своїми жартами. Там вважається вельми пристойним кепкувати геть з усього. Ось і я навчився жартувати. Це змащує колеса. А цього ранку я сміявся від душі. Ті бідолахи, що залишилися в Узункепрю!.. Хотів би я їх побачити, коли поліція телефонуватиме до німецького консульства в Стамбулі. У них найгірші з усіх підроблених паспортів, їх не важко виготовити, але їх майже неможливо підробити, так само як і їхні свідоцтва про народження. Боюся, що кар'єра ваших двох товаришів наближається до сумного завершення, місіс Сомерсет.

— Як вам це вдалося? — запитав Бонд зав'язуючи краватку.

— Гроші і вплив. П'ятсот доларів провідникові і довга розмова з поліцією. А ще мені всміхнулася доля, коли наш друг спробував дати їм хабара. Шкода, що ваш сусіда, спритник Бенц,— він кивнув на стінку,— не схотів залазити в цю справу. Я не зможу повторити свій трюк з паспортом. З ним доведеться діяти в інший спосіб. Чоловік з фурункулами був легкою здобиччю. Він геть не знає німецької, а подорожувати без квитка — це серйозна справа. Атож, день почався непогано: ми виграли перший раунд, але відтепер наш друг за сусідніми дверима буде вкрай обережний. Тепер він знає, кому завдячує. Може, це й на краще, бо тримати вас під покривалом цілий день геть безглуздо. Отож ми маємо змогу разом пообідати, якщо ви візьмете з собою фамільні коштовності. Єдине, що треба — це пильнувати за його спробами зателефонувати кудись на одній із станцій. Та я маю серйозний сумнів, що він дасть собі раду з грецькими телефоністками. Можливо, відкладе це аж до Югославії. Але там у мене діє свій власний механізм. Якщо виникне потреба, ми дістанемо підкріплення. У нас буде цікава подорож. Власне, на «Східному експресі» вас завжди підстерігають пригоди... — Керім підвівся й відчинив двері. — А надто любовні. — Він посміхнувся. — Запрошую вас на ленч! Грецька їжа гірша за турецьку, та навіть мій шлунок перебуває на службі в королеви.

Бонд підхопився й зачинив двері за Керімом.

— Ваш друг некультурный — Тетяна не приховувала свого роздратування. — Згадувати