Євгенія Сергіївна Захватова - Феномен доктора Хауса

Число захворювань, які можна успішно виявити за допомогою МРТ-діагностики, дуже велике. Це різні запальні процеси і пухлини, проблеми кровоносної та нервової систем, хвороби хребта і суглобів та багато іншого. В більшості випадків цей метод дозволяє не лише виявити патологію, але й точно встановити її природу і, отже, своєчасно призначити правильне лікування. З МРТ в «House M. D.» зазвичай починають діагностику. І щоразу, коли хтось із команди Грегорі Хауса говорить: «МРТ нічого не показала», — лікареві стає цікавіше займатися цим випадком далі.

Комп’ютерна томографія (КТ)

Цей метод дослідження не такий ефективний, як МРТ, але, хай там як, Хаус часто вимагає, аби пацієнтам робили і КТ, і МРТ для повноти картини. Метод комп’ютерної томографії був запропонований у 1972 році Годфрі Гаунсфілдом і Ала ном Кормаком, нагородженими за цю розробку Нобелівською премією. Він заснований на вимірюванні та складній комп’ютерній обробці різниці послаблення рентгенівського випромінювання різними за щільністю тканинами. Комп’ютерна томографія в широкому сенсі є синонімом терміну «томографія», оскільки всі сучасні методи томографій реалізуються за допомогою комп’ютерної техніки.

Рентгенівська комп’ютерна томографія (РКТ) — метод дослідження внутрішніх органів людини з використанням рентгенівського випромінювання. Зображення, отримані методом РКТ, мають свої аналоги в історії вивчення анатомії. Зокрема український лікар Микола Іванович Пирогов у ХІХ столітті розробив новий метод вивчення взаєморозташування органів оперуючими хірургами, що отримав назву «крижаної анатомії». Суттю методу було вивчення заморожених трупів, які розрізають пошарово в різних анатомічних площинах («анатомічна томографія»). Пироговим був виданий атлас під назвою «Топографічна анатомія розпилів, проведених у трьох напрямках через заморожене тіло людини». Фактично зображення в атласі передбачали по яву таких зображень, отриманих променевими томографічними методами дослідження.

Портрет Миколи Пирогова — видатного лікаря-хірурга

Біопсія

До цього методу дослідження лікарі в серіалі вдаються дуже часто, і — без підказки доктора Хауса. При біопсії (грецьк. Βίος — життя, όψη — дивитися) проводиться прижиттєвий забір клітин або тканин із організму для подальшого їхнього мікроскопічного дослідження. Біопсія є обов’язковим методом підтвердження діагнозу за підозри на на явність онкологічних захворювань.

Голкова біопсія — один із найпоширеніших методів діагностики у сучасній медицині

Існує декілька видів біопсії. Ексцизійна біопсія передбачає вилучення всього досліджуваного утворення або органу в результаті хірургічного втручання. В процесі інцизійної біопсії вилучається частина утворення або органу. Тонкоголкова аспіраційна біопсія дозволяє зробити забір стовпчика тканини в результаті проколу порожнистою голкою досліджуваного утворення.

У серіалі «Доктор Хаус» найчастіше вдаються до третього виду біопсії. В цілому цей метод є найдостовірнішим, коли треба встановити клітинний склад тканини. Вивчення зразка під мікроскопом дозволяє визначити точний клітинний склад матеріалу. Біопсія є дослідженням, що входить до діагностичного мінімуму за підозри на онкологічне захворювання. Проте в теперішній час біопсія широко застосовується в діагностиці непухлинних захворювань, перш за все, в гастроентерології і гінекології.

Інтубація

«Слід інтубувати!», «Інтубуй його!» — у відчаї кричить хтось із лі карів своєму колезі, і починається інтубація — введення трубки в яку-небудь частину тіла з діагностичною або лікувальною метою. Кажучи про інтубацію, в медицині перш за все мають на увазі інтубацію трахеї. Процес полягає у введенні особливої трубки в гортань і трахею при їхньому звуженні, що загрожує задухою. До інтубації вдаються при проведенні інтенсивної терапії або реанімаційних заходів, а також для проведення анестезіологічного забезпечення. Цей термін може стосуватися ендоскопічної процедури, наприклад, при зондуванні шлунку. Інтубація трахеї характеризується розміщенням гнучкої пластикової трубки в трахеї з метою захисту дихальних шляхів пацієнта і є одним із засобів для механічної вентиляції легенів.

Найбільш поширеною є оротрахеальна інтубація, коли за допомогою ларингоскопа ендотрахеальна трубка проходить через порожнину рота, гортань і між голосовими зв’язками вводиться в трахею. Потім манжета, що міститься поблизу дистального кінчика трубки, роздувається повітрям, аби забезпечити правильне розташування трубки і захистити дихальні шляхи від крові, блювоти та різних виділень. Ще одна методика полягає в назотрахеальній інтубації — ендотрахеальна трубка проходить через ніс, гортань, голосові зв’язки в порожнину трахеї. Під терміном екстубація мають на увазі видалення введеної раніше трубки.

«Здається, я змогла б інтубувати, — призналася в одному з інтерв’ю Дженніфер Морисон. — Я ніколи раніше цього не робила по-справжньому. Вдавати, що когось інтубуєш, — це неначе фокуси показувати! Потрібно переконати глядача, що я спочатку вставляю цю трубку, а потім виймаю її. Слід лише не переплутати випадково гортань зі стравоходом». Їй вторить Джесі Спенсер: «Я запросто кого завгодно інтубую! Або трахеотомію зроблю. Щоправда, краще хай таких випадків не буде».

Ативан

«Два міліграми ативану!» — ось що часто буває потрібно, аби привести в норму дуже збудженого пацієнта. Після чого медсестри тримають хворого, що звивається на ліжку, а Форман або Чейз роблять укол. Ативан (ativan) — це торгівельна назва лоразепаму. За структурою ативан близький до нозепаму, містить додатковий атом хлору у фенільному заміснику бензодіазепіну. Має виражену транквілізуючу дію. Показання до застосування такі ж, як для сибазону та інших бензодіазепінових транквілізаторів. Призначають або всередину у вигляді пігулок, або, якщо пацієнт перестає себе контролювати, як ін’єкцію. За невротичних станів приймають 1,25–2,5 мг. Отже «2 мг ативану» — середньостатистична доза, що дозволяє заспокоїти пацієнта.

Знімальний майданчик

Зйомки «House M. D.» ведуться в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія), в павільйонах студії «ХХ століття Фокс» (20th Century Fo x). Все, що ми бачимо на екрані під назвою Принстон-Плейнсборо, — це лише велика декорація. Високотехнологічна операційна, в якій здійснюється порятунок життів, насправді не функціональна: реальну операцію в ній не зробити, оскільки прилади не працюють. Коли за сюжетом потрібне мертве тіло, кладуть під простирадло муляж і накривають із головою. Хоча коматозники, в компанії яких Грегорі Хаус так любить їсти, пити і дивитися телевізор, — не з гуми або пластмаси: їх грають справжні актори з масовки. До речі, телевізор у кабінеті Грега, по якому він так любить переглядати свої серіали, теж не працює: коли потрібно, аби з’явилося зображення, записаний на відео серіал або спортивний матч передають на монітор.

Макет декорації лікарні Принстон-Плейнсборо

Відра для сміття, яких у лікарні чимало, — теж несправжні. Сміття в них викинути неможливо. Ліки, які п’ють хворі, — також несправжні, в тому числі — вікодин доктора Хауса. Пігулки замінені цукерками: льодяниками або шоколадними глазурованими драже. Не працює й ліфт, у якому герої часто з’ясовують стосунки і в якому Грег в одному з епізодів навіть замкнувся, аби, всупереч протестам батьків дівчинки-підлітка, витягнути кліща з її промежини.