Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва

Профілактика. Організація належного догляду, утримання та годування тварин, лікування інфекційних захворювань.

Хвороби дихальних органів

До цієї групи належать трахеїт, бронхіт, пневмонія. До хвороб органів дихання особливо схильні відлучені поросята.

На бронхопневмонію вказують висока температура, прискорене дихання, кашель, втрата апетиту. За хронічної форми до цих симптомів додаються слизові виділення з п’ятачка, втрата ваги, синюшність слизових носа й рота.

Дуже важливо запобігати хворобам дихальних органів – стежити за відсутністю протягу в свинарнику, гігієною рук, щоденним чищенням і регулярною побілкою стійла. У кормі не має бути пилу та слідів цвілі.

Бронхіт

Етіологія. Незбалансоване, дефіцитне годування (особливо щодо каротину), вплив аерогенних подразнювальних речовин (диму, парів, аміаку), переохолодження, застуда (купання в холодній воді, тривале перебування під дощем), а також інфекційні та інвазійні хвороби.

Клінічні прояви. Гостре або хронічне запалення слизової оболонки бронхів з одночасним залученням до процесу трахеї. Бувають макро-, мікро- та дифузні бронхіти.

Макробронхіти проявляються сильним кашлем і нормальною температурою тіла. Мікробронхіти характеризуються сильною гіпертермією (підвищення температури тіла) і слабким кашлем. Дифузні бронхіти вирізняються постійною гіпертермією та слабким кашлем. Гостра форма бронхіту триває 10–14 днів, нерідко ускладнюючись пневмонією, а за відсутності лікування переходить у хронічну, що протікає без лихоманки. Діагноз ставить ветеринарний лікар на підставі даних аускультації легень (вислуховування хрипів у легенях).

Лікування. Тварину слід ізолювати від впливу аміаку, переохолодження, забезпечувати найліпшими кормами, вітамінно-мінеральними підгодівлями. Необхідно проводити індивідуальну або групову інгаляцію з парами скипидару, креоліну, дьогтю, бікарбонату натрію; раз на день – вдихання аерозолів сульфаніламідів, антибіотиків із попереднім введенням внутрішньом’язово еуфіліну. Курс лікування – 8–10 днів. Усередину дають відхаркувальні засоби (хлорид амонію, бікарбонат натрію, порошок із насіння анісу тощо), а під час кашлю дають кодеїн, морфін підшкірно.

Профілактика. Дотримання зоогігієнічних вимог до утримання та годування тварин.

Бронхопневмонія

Етіологія. Запалення слизових оболонок бронхів та окремих часточок легень, що характеризується запаленням просвіту бронхів, бронхіол, альвеол ексудатом. Уражає переважно молодняк. Причиною бронхопневмонії є незбалансоване, дефіцитне годування (особливо за каротином), вплив аерогенних подразнювальних речовин (диму, парів аміаку), переохолодження, застуда (купання в холодній воді, тривале перебування під дощем), а також інфекційні та інвазійні хвороби.

Клінічні прояви. Хвороба проявляється пригніченням тварини, незначним підвищенням температури тіла, відсутністю апетиту, слабким кашлем, утрудненим, прискореним і поверхневим диханням. Спостерігають витікання з носа, іноді з неприємним запахом.

Діагноз ставить ветеринарний лікар на підставі даних аускультації легень (різнокаліберні хрипи та вогнища притуплення, незалежно від наявності лихоманки), а також лабораторного дослідження крові та рентгеноскопії.

Лікування. Хвору тварину переводять у сухе, тепле, добре вентильоване приміщення. Лікують за допомогою антибіотиків (пеніцилін, хлортетрациклін, стрептоміцин) або сульфаніламідів (норсульфазол, сульфадимезин), дають відхаркувальні препарати й ті, що розріджують мокротиння, для підвищення резистентності організму застосовують неспецифічну терапію (гамма-глобулін), серцеві засоби, вітамінні препарати, а також призначають дієтичне годування.

Профілактика. Виконання комплексу організаційно-господарських та спеціальних ветеринарних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму щодо впливу несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Крупозна пневмонія

Етіологія. Гостре запалення легенів, що характеризується швидким залученням у процес однієї або декількох часток легенів, стадійністю перебігу та високим вмістом фібрину в ексудаті. У виникненні хвороби провідну роль відіграють два фактори – патогенна мікрофлора (пневмококи, диплококи, стафілококи, стрептококи, віруси тощо) й алергічна чутливість організму. До захворювання призводять переохолодження, неповноцінне харчування, скупчене утримання, а також інфекційні захворювання.

Клінічні прояви. Спостерігають раптове підвищення температури тіла, постійну лихоманку, пригнічений стан, гіперемію та жовтяничні слизові оболонки. Витікання з носа мають шафраново-жовтий колір. За крупозної пневмонії порушуються функції центральної нервової системи, серця, нирок, печінки, кишечника. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак, даних рентгеноскопії (в осередках ураження реєструється затемнення).

Лікування. Хворих свиней ізолюють, забезпечуючи повноцінними кормами, щедрим питтям та оберігаючи від переохолодження. Внутрішньом’язово вводять пеніцилін, біцилін, стрептоміцин та інші антибіотики. У першу добу ефективним є внутрішньовенне введення новарсенолу з попереднім підшкірним введенням камфори, антигістамінних препаратів. Залежно від стану хворої особини застосовують серцеві (розчин камфори в олії, серцеві глікозиди, кордіамін та ін.), відхаркувальні засоби, а також гірчичники, банки, лампу солюкс тощо.

Профілактика. Своєчасне лікування інфекційних захворювань, повноцінне харчування, дотримання норм утримання.

Ларингіт

Етіологія. Запалення слизової оболонки гортані. Трапляється одночасно з ураженням трахеї та глотки. Причиною виникнення цієї патології є вдихання подразнювальних газів, механічні подразнення, різка зміна вдихуваного повітря. Також ларингіт виникає як наслідок деяких інфекційних захворювань.

Клінічні прояви. Спостерігається сухий уривчастий болючий кашель, який поступово посилюється під час виходу з приміщення або на вході у нього. У гортані з’являються болісні відчуття. Можливе підвищення температури тіла й поява задишки. За своєчасного усунення причин хвороба протікає доброякісно протягом 10–15 діб. За хронічного ларингіту періоди поліпшення чергуються з періодами загострення. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак, диференціюючи від фарингіту, за якого відсутня болючість у глотці.

Лікування. Необхідно усунути причину захворювання, захистити тварин від протягів і факторів, що спричиняють збудження, стрес. Свиням призначають щадну дієту, гортань зрошують оліями, в’яжучими розчинами, на ділянку гортані накладають зігрівальні компреси і тепло загортають шию. Проводять курс антибіотикотерапії. У разі сильного кашлю призначають внутрішньо мукалтин, еуфілін та інші відхаркувальні засоби.

Профілактика. Дотримання ветеринарно-санітарних норм утримання тварин, попередження та лікування захворювань, які ускладнюються ларингітом, зміцнення резистентності організму свині.

Риніт

Етіологія. Запалення слизової оболонки носа. Трапляється частіше у молодняку або старих тварин, але може бути й у дорослих. Безпосередньою причиною хвороби є вдихання гарячого повітря, наявність газів та пилу, згодовування цвілого корму, поранення слизової оболонки носа. Риніт може розвинутися за деяких інфекційних та інвазійних хвороб.

Клінічні прояви. Може бути гострим та хронічним. Симптоми гострого риніту характеризуються виділеннями з носа: свиня чхає, трясе і мотає головою. Слизова оболонка носа набухає, на краях ніздрів утворюються скориночки засохлого ексудату. За надмірного набряку слизової оболонки тварини дихають через рот. Хронічна форма риніту характеризується тривалістю перебігу з періодичними загостреннями.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак хвороби, виключаючи інфекції.

Лікування. Тварин поміщають у тепле сухе приміщення, дають повноцінні незапорошені корми. У разі різкого подразнення слизової оболонки носа на початку хвороби її промивають в’яжучими розчинами таніну або галуну, зрошують розчином новокаїну з адреналіном, змащують ментоловою маззю. Ефективним є вдування в носові отвори порошків стрептоциду, норсульфазолу, антибіотиків тетрациклінового ряду. Проводять інгаляцію носа з додаванням дезінфікувальних засобів (фурацилін).

Профілактика. Запобігання захворюванням, які ускладнюються ринітом, дотримання загальногігієнічних заходів, зміцнення резистентності організму свині.

Хвороби обміну речовин

Гіповітамінози

Етіологія. Хвороби, що виникають внаслідок недостатнього надходження в організм вітамінів або поганого їх засвоєння. Частіше їх реєструють серед молодняку молозивного та молочного періодів через незбалансованість раціону вагітних і маток під час лактації за вітамінами, а також у дорослих, що перехворіли на інфекційні, інвазійні й деякі незаразні хвороби.

Клінічні прояви. За будь-якого гіповітамінозу спостерігають млявість, загальну слабкість, схуднення, зниження продуктивності, відставання у рості та розвитку, блідість шерстного покриву, а також характерні ознаки нестачі конкретного вітаміну. У разі А-гіповітамінозу – кон’юнктивіт, ксерофтальмія (сухість кон’юнктиви і рогівки ока), кератомаляція (розм’якшення і розпад рогівки), ослаблення зору, ентероколіт (запалення слизової оболонки тонких (ентерит) і товстих (коліт) кишок), ураження дихальних шляхів; D-гіповітамінозу – порушення кісткоутворення (рахіт), Е-гіповітамінозу у самців – зниження статевої активності, у самиць – порушення овуляції, у молодняку – розлад функції кори головного мозку через