Олена Гриб - Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб

– Будь ласка, поясни, що ти від мене хочеш? – запропонувала тихо. – Дати тобі книги з теорії?

Підозрюю, вона не знущалася. Наші думки йшли різними шляхами, нічого не вдієш.

Я сіла на застелене ліжко, поклала підборіддя на стиснуті кулаки.

– Три – ну то й три. Уважно слухаю.

Чаклунка вклалася в півтори години. Тобто спочатку вона намагалася мудрувати і вдаватися в подробиці, але коли помітила, що я клюю носом, викинула зі своєї промови всі пояснення (без проблем, охоче повірю їй на слово), і справа пішла веселіше.

Не сумніваюся, що її лекція була гідна аудиторії Академії. Принаймні та частина, яку я більш-менш розібрала. Шкода, що в мені Мела бачила не Таю, яка вперше почула слово «географія» минулого року, а уявних студентів, для яких «вектори», «спрямованості», «субінгредієнти» та «професор Лозар із Сичів» мали сенс.

Ну та гаразд, я кмітлива. Вмію відокремлювати зерна від полови. У сенсі – вихоплювати знайомі фрази і здогадуватися про решту. З іншого боку, якби я не дивилася на чаклунку розумними очима, а відразу задрімала, вона б швидше зрозуміла, що щось не так, і перейшла б на людську мову.

Ми розпочали з історії.

Як відомо, Ренію заснував незаконний син правлячої династії Кевії – сусідньої держави. Він зробив ставку на магію і не помилився: дуже скоро крихітна країна міцно влаштувалася на політичній мапі світу. Згодом вона підім'яла під себе незалежні князівства на кшталт Тавенни та Залісся, а також встановила ділові відносини із Сойлом, який заправляв видобутком благословенного срібла.

Через те, що Ренія покладалася на магію більше, ніж армію, навіть наша релігія зазнала деяких «коригувань». Білого Дракона почитали як втілення Добра, прислане Творцем, щоб уберегти світ. Чорного Дракона, що тисячоліттями був у сплячці, назвали злим творінням Руйнівника.

Час минав, ціни на магію зростали. Сойл купався в золоті, корона біднішала. Потім на престол зійшов молодий Треннан і справедливо розсудив, що посередництво дракона коштує надто дорого. За вказівкою короля Барра пробудили вперше.

І пішло й поїхало…

Вогнедишні тварюки почубилися над Лівою (колишньою столицею) і випалили місто вщент. Разом, ясна річ, хоча Мела не втомлювалася нагадувати: Сойл мав причини для помсти королю і додаткової жорстокості. Але Білий Дракон переміг, і його знову піднесли до небес. А Барр… Хм, Барр – майже моя особиста історія.

– Я все це знаю… Мені Ферн розповідав. – Незважаючи на те, що сонце і не збиралось хилитися до заходу, мене розбирала дрімота. – Давай про магію… Про срібло… Про наших «убивць»…

Тут і почалися незрозумілі речення.

– Сліди благословенного срібла є скрізь: у ґрунті, рослинах, воді, тваринах. У деяких об'єктах його більше, ніж у інших. Колись про існування цього металу й не підозрювали – користувалися лише підручними матеріалами. Шамани в пісках Заммена досі не визнають срібного пилу, чаклують по-старому.

– Тобто якщо захотіти, засвітиться не тільки цукор. – Я трохи зацікавилась і неймовірним зусиллям волі підняла повіки.

– Років через десять регулярних тренувань я, напевно, змогла б відчути срібло навіть у повітрі.

– Але не зараз?

– На жаль.

«А як же тістечка й Лілея?» – та поставити питання не вдалося.

Лекція звернула на види заклинань та методики чаклунства. Чесно кажучи, це було не набагато цікавіше за події давно минулих днів, проте я відчувала деяку відповідальність і слухала, не перебиваючи.

Продершись крізь нетрі незнайомих слів, я зуміла дещо собі усвідомити.

У давнину закляття не малювали, а збирали, причому часом чаклуни самі не розуміли, що роблять і чому це працює. Наприклад, вислів «гілка шестирічної омели, взята на світанку» означав, що згодиться будь-яка стара омела, зрізана незадовго до ритуалу.

– А «хвіст триколірної кішки в пору цвітіння лип»? – припустила я, показуючи: слухаю уважно, незважаючи на заплющені очі.

– Що автор інструкції дуже не любив кішок, – хмикнула Мела.

І катування знаннями продовжилося.

Останні кілька сотень років практикувалися так звані «змішані» схеми, в яких використовувалися креслення та додаткові елементи на кшталт свічок, крові, трав та магічних пристосувань. На суть закляття це впливало мало (виняток – демонологія, де участь живої істоти з нашого світу життєво необхідна), зате відсотків на десять-п'ятнадцять підвищувало ефективність срібного пилу.

– Змішані заклинання – найпопулярніші, – стверджувала Мела. – В Академії викладають саме їх. А на випускному іспиті інгредієнтів немає – професори перевіряють, як студенти пристосовуються до незвичних умов.

– Це складно?

– Потрібна сміливість, щоб зробити все по-своєму. Бачила, як Лілея кружляла довкола Брена? Вона ж знала той малюнок краще за нього, але не наважувалася взяти на себе відповідальність.

– І у цьому її проблема?

Чаклунка відвела погляд.

– Її проблема в тому, що вона зв'язалася з Академією. Там намагаються виховати надлюдей, а вона не має задатків лідера.