Вікторія Вецька - Закохай мене в себе , Вікторія Вецька

Мирослава

Зранку я прокинулася в обіймах Максима. Звичайно розумом я не хочу згадувати все те що між нами відбулося, але душею, як тільки згадаю... Ух... Добре, що Максим не послухав мене, і не зробив так як я говорила. Адже вагітність в мої плани поки не входить. Враховуючи все те що вчора між нами було, такого в мене ще не було ні з ким. Адже ніхто з попередніх партнерів не міг насолодити мою ненаситність, але Максим зміг. Правда не на довго, адже згадуючи, як мені вчора було неймовірно добре, хочеться ще і ще.

Побачивши, що я вже прокинулася Максим поцілував мене в губи.

— Доброго ранку кохана! – весело вигукнув він.

— Доброго, – вимовила я, і вирішила зібрати весь свій одяг.

Але сильні руки Максима потягнули мене до нього.

— Так я не зрозумів, а хто це у нас тут тікає. Я нікуди тебе не відпущу, – вимовляє спокусливо він, а мені просто хочеться розчинитися в ньому.

Він починає повільно цілувати моє тіло. Від чого тілом розходиться неймовірний розряд енергії. Знижу живота стягує в приємній судомі. Тіло здригається від кожного його руху. Кожен його дотик збуджує мене настільки сильно, як ніколи. Я просто не можу стримати стогін. Наскільки він все прекрасно робить. Невже йому дали інструкцію до мого тіла, де він знає кожну мою ерогенну точку, кожен розряд, який він робить все більшим і вибуховішим. Надіюсь йому так само приємно, як і мені зараз.

Як же він добряче вміє мене зводити з розуму настільки сильно, що я просто не можу опиратися і стримувати себе. Він ніжніший будь кого, хто в мене був. Та що тут говорити коли Максим кращий у всіх сенсах. З ним я отримую такий кайф, як ніколи.

Судячи з його реакції, яка розносить всім тілом йому це теж подобається не менше чим мені. Кожен поштовх наближує мене до зриву, де я вибухаю як бомба, яка заповнює все моє тіло приємними емоціями. І ось коли ще одна бомба взривається роблячи потужний зрив. Ми продовжуємо цілувати одне одного та обійматися.

Через хвилин десять Максим вирішує вдягатися і їхати офіс. Я ж просто дивлюся та милуюся тим, як він це робить. Потім він милується мною, і ми їдемо до кухні, вперше разом готувати щось на сніданок.

Крига дала тріщину, і тепер в будь-який момент може розколотися та розтанути. Ні! Я не цього хотіла, але як я можу опиратися почуттям, якщо тіло саме його хоче, і тягне мене до нього наче магнітом. Щодо обіцянки! Все провалено! Хотіла помучити його два місяці, і сама ж зламалася. Потрібно, щось придумати з чим, а то Максим ще розслабиться і подумає, що ніякі два місяці йому більше не потрібні. Тепер я обіцянки нікому не даю, адже як можна її стриматися, коли я навіть перед собою її виконати не змогла. Цікаво, що за собою принесе ця невиконана обіцянка? Кохання чи страждання?

Закінчивши з усіма справами на сьогодні, я вирішую викликати таксі, і поїхати додому, щоб хоч трохи привести себе до ладу. Ідучи до торгового центру я краєм ока помічаю В’ячеслава. Це вже не смішно! Якого хріна він це робить?!

— В’ячеслав я тебе бачу виходь! – кричу я в бік хлопця.

— О Миро! А я тут повз проходив! – вигукує він, бентежним поглядом.

— Свою вермішельку будеш вішати комусь іншому! – вигукую я, роблячи невдоволений погляд. – Навіщо ти слідкуєш за мною?

— Твоя мама хвилюється за тебе, тож наказала слідкувати за тобою, – і маму вже встиг сюди приплести. Ти бач який!

— А чесно?!

— Чому я не разу не бачив тебе поруч з Максимом?! Може шлюб це твоя брехня! Або ж в тебе фіктивний шлюб з ним, – його погляд доволі серйозний і трохи лячний, напевно боїться почути правду.

— А яке тобі діло до нашого шлюбу?! – голосно запитує Максим стоячи позаду мене. Я навіть не встигла помітити коли він підійшов.

— Мені особисто ніякого діла до цього немає! Але Тетяна Миколаївна стверджує, що у вас фіктивний шлюб, – зі злістю в голосі дивиться В’ячеслав.

— Ми ж Тетяною Миколаївною, якось самі розберемося! Правда кохана? – обіймає мене за талію Максим, і кидає на мене свій закоханий погляд.

— Так! – промовляю з посмішкою на обличчі, і беру Максима за руку.

В житті б я ніколи б не взяла його перша за руку, але перед В’ячеславом варто це зробити. Після чого ми попрямувала за ручки до автомобіля. Інколи я оглядалася, щоб по швидше випустити свою руку з теплої ніжної руки Максима, який доволі міцно вчепився за неї.

Уже в салоні авто я змогла нарешті видихнути, але найважче мене чекає попереду. Всю дорогу Максим мовчав дивлячись на дорогу. Я дивилася на будинки, які ми проїжджали за вікном. Приїхавши додому я зразу пішла до своєї кімнати, де там вдягнула закриту сукню, зробила легкий макіяж, і трохи підкрутила волосся. І через тридцять хвилин я була вже готова до знайомства з Максимовим батьком. Вийшовши до кухні я помітила, що Максим геть не перевдягався, а просто чекав мене на кухні з кимось розмовляючи по телефону.

— Так з приводу завтра все в силі! Не хвилюйтеся! – вимовив Максим, та відхилив виклик глянув на мене своїм захопливим поглядом.

— Я бачу ти готова! Тому не будемо зволікати, і швидко туди поїдемо, – мовив він, і посмішка розпливлася по його обличчю.

Я лише кивнула головою в знак згоди, і попрямувала до автомобіля. Їдучи по дорозі я помітила, що ми їдемо в саме те місто в якому колись я з В’ячеславом знімали квартиру. Дивно я чомусь думала, що його батько живе в одному місті з дітьми. Ми приїхали до доволі заможного будинку. Було видно, що тут живе багата людина.