Олег Говда - Пливе човен - води повен, Олег Говда

Договорити до кінця слова обітниці не дозволили її губи. М'які, теплі і солоні...

Я навіть розгубився. Ні — про те, що лицареві, котрий врятував дівчину, належить нагорода дмуть публіці у вуха всі менестрелі і трубадури з незапам'ятних часів. Але, щоб прямо ось так, не відходячи від каси. Тобто, не вилазячи з човна...

А Олеся подібними сумнівами голову собі не морочила. Не знаю, де вона росла і ким виховувалася, але це явно був не монастир. Поцілунки ставали все спекотніші, а пестощі сміливіші. Абсолютно недвозначні, з тих що не просто натякають, а вимагають продовження.

І коли дівчина нетерпляче смикнула очкур, що підтримував мої шаровари, я зрозумів, що опиратися марно. Та й по-дурному якось.

Зрештою, в чому проблема? Чому цілком дорослий парубок і дівчина не можуть подарувати один одному трохи ніжності, якщо ніхто з них не проти, а зовсім навпаки? Тим паче, за таких обставин. Адже нічого ще не закінчилося. І як знати — чи вдасться нам побачити наступний світанок? Обом...

Прийнявши рішення, я відкинув упередження і активно включився в процес. З усім запалом накопиченого і нерозтраченого за останній тиждень бажання. Так що дівчина аж затремтіла в моїх обіймах, але при цьому не спробувала звільнитися, а тільки ще міцніше впилася поцілунком в губи...

Її груди самі просилися в долоні, і тут же вислизали, як м'ячики, ледь я намагався стиснути сильніше. Коротко стрижене волосся лізло в очі і лоскотало ніздрі. А гарячі долоньки вже зовсім безцеремонно господарювали там, куди я і сам-то руки запускаю з обережністю... Цікаво, скільки ж їй років насправді? На вигляд не дав би більше шістнадцяти, але при цьому дівчина поводилася набагато вправніше, ніж мої колишні, двадцятирічні подружки.

Зараза… До чого довела сучасне суспільство релігія, в яку вже ніхто по-справжньому не вірить. А у Олесі такого вантажу забобонів ще не було. Воно і вірно — природа демонструє людям зовсім інші рухи тіла під час шлюбних ігор тварин, а проповідники ще не додумалися вчити людей, правилам поведінки в ліжку.

Наприклад, я раніше вважав човен місцем мало пристосованим для любовних утіх. Тому що словосполучення перший секс, як правило, асоціюється з «місіонерською» позою і іншими умовностями. Виявилося, усе значно простіше...

Коли зрозуміли, що більше стримуватися не можемо, дівчина вислизнула з обіймів і невимушено вляглася животиком на лавку весляра. Надавши мені самому вирішувати інші організаційні питання. А так як до цього часу були розпущені зав'язки не тільки на моїх шароварах, то коли Олеся опустилася на коліна, її штанці самі сповзли зі стегон, явивши очам дивовижно округлу і спокусливу дупцю.

І якщо в мізках, десь ще таїлася крихта сумніву, то тепер, відірвати від дівчини мене могла тільки смерть.

Олеся приглушено зойкнула, коли я увійшов у неї, і застогнала, подаючись усім тілом назустріч. Побоюючись, що в пориві пристрасті, можу щось зламати тендітній дівчині, я не поклав долоні на її стегна, а вхопився за лавку і...

... подальше пам'ятаю смутно. Було так добре, що не хотілося виринати з тієї насолоди, а залишитися в ній назавжди.

Коли прийшов до тями від любовного шалу, то сидів на дні човна, прихилившись до борту, а Олеся дрімала, згорнувшись калачиком у мене на колінах. Обличчя дівчини випромінювало цілковиту безтурботність, а на покусаних до крові, припухлих устах грала легка посмішка.

Поки я розглядав її, Олеся пробурмотіла щось уві сні, прицмокнула, засовалася, зручніше влаштовуючись, потім на мить відкрила очі, побачила мене — посміхнулася і знову заснула.

Ось так... Як мало людині треба для щастя. Мені б таку впевненість у завтрашньому дні. Сам зараз хропів би без задніх ніг, незважаючи на світанок і прийдешній день... А ще, я досі не чув погоні.

Не так далеко ми відпливли від Січі, щоб до нас не долітав гамм і метушня, які мали здійнятися відразу після того, як буде знайдено зв'язаного сторожа і зникнення засудженої до страти дівчини. Але з боку козацької фортеці до сих пір не долинало жодного зайвого звуку. Січ жила своїм пересічним, я б навіть сказав — буденним життям. І це було найдивовижнішим і бентежним з усього, що сталося зі мною за останню добу. Маю на увазі, неприємності.