Міа Натан - Пір'їнка, Міа Натан

 — Ти точно впевнена, що хочеш цього? Добре подумала? 

   Артемове гаряче дихання обпікало мою шкіру, так близько він був. Так близько як ніколи раніше.

   Я розуміла, що це межа, яку ми досі ніколи не перетинали; кульмінація запрошень, котрі ми, свідомо чи ні, посилали один одному з першого дня.

     Після нашого поцілунку мене охопив вихор емоцій і почуттів, що пронісся в один момент, геть сплутавши думки та змусивши серце битися сильніше. Тіло жило своїм життям. Його вело гаряче пульсуюче лоскітливе дещо, що розлилось вогненним морем внизу живота.

  Артем нахилився, легким дотиком притулившись губами до мого вуха — і цей легкий дотик послав тремтіння крізь мої нерви; тремтіння, що пройняло хвилюючим трепетом все тіло.

   — Якщо ти сумніваєшся, якщо хочеш мене зупинити, скажи зараз, — прошепотів Артем. 

   Його губи були в небезпечній близькості і я думала лише про те, як сильно хочу ще раз відчути їхній смак. Прямо зараз, цієї секунди. Тож… я схопила Артема за футболку, притягнула до себе і закінчення його слів загубилося десь в моїх розпалених губах. 

    Він відповів ніжно, обережно, але не м'якості я хотіла — не зараз, не після всього, і я, стиснувши футболку в кулаках, сильніше потягла його до себе. Він чудово все зрозумів. Його жадібний рот розсунув мої тремтячі губи, по нервах побіг струм, що розбудив відчуття, яких я раніше не знала і не думала, що здатна пізнати. 

   Його поцілунок — спочатку ніжний, потім з пристрастю, що стрімко наростала — примусив мене притиснутися до нього, як до свого єдиного порятунку. Я вся, до останньої молекули, тягнулась до нього, прагнула його.

   Я почувалась як комашка, що впала у креманку з медом й тріпочеться там. Намагається розправити крильця, вирвати лапки з солодкої пастки й не знає, дурненька, що чим більше вона тріпочеться, тим більше її затягує тягуча прозоро-бурштинова медова насолода, якої вона так хотіла.     

    Все, що було далі злилось у якусь гарячу, солодку та пʼянку круговерть. Його руки на моєму тілі; шовк нічної сорочки, що повільно сповзає; прохолода нічного повітря, потім відразу гарячий подих; вмілі пальці, що знімають з мене трусики; скрип старенького дивану; його губи та язик, що творили щось неймовірне.  

  У цьому оманливому світі, який кружляв навколо якоюсь шаленою каруселлю, все, що в мене було, все, за що я хапалась — це плавна красива лінія його спини, сильні широкі плечі, атлас шкіри та губи, до яких я припадала, як спраглий до води.

 Якоїсь митті я більше не чула скрипу дивану. У вухах віддавалися тільки швидкі, безперервні поштовхи моєї власної крові. На шкірі виступили крапельки поту, гаряча хвиля задоволення прокотилася тілом. Я не могла стримати стогін, що рвався з грудей. Раптом Артем різко відсторонився:

   — Ні! — скрикнула я та потягнулась за ним.

   — Я без презерватива, — крізь імлу бажання почула його голос.

   — Байдуже! Все нормально. Йди до мене! 

   Він повагався секунду, але підкорився. Моє тіло зустріло його повернення ще однією гарячою пульсуючою хвилею насолоди. Я обвила його ногами, вхопилася за бильця за головою, щоб вище підняти стегна. Хотіла відчути його на повну й мені це вдалося. Декілька ритмічних сильних рухів і…  

   На якусь хвильку я просто загубилась у часі та просторі та вже наступної миті розмір та сила щастя шокували. Я закричала так голосно, що Артем засміявся та сказав:

    — Тш-ш! Тихіше, бо Миколаївну накличеш. Ще подумає, що я тебе тут вбиваю. 

    — Байдуже!

   Я відкинулась на зімʼяту та розхристану постіль. Геть мокра та втомлена я часто дихала й злегка тремтіла всім тілом. Артем лежав поруч, розкинувшись майже на весь диван. Я поцілувала його у спітніле плече та вклала свою долоню в його. Він потис мою руку. Так ми й лежали якийсь час, тримаючись за руки. 

    — Як же довго я цього хотіла, — вихопилось у мене. 

    Артем нічого не відповів. 

   — Ти — справжній чарівник у ліжку. Відчувається досвід, — сказала я далі.

  — Я не сплю з усіма підряд, — раптом сказав він. — Мені здається у тебе про мене склалося невірне уявлення. Я й зараз не впевнений, що правильно зробив. Є чітке правило — не вступати в інтимні стосунки з клієнтками. 

   — Я для тебе лише клієнтка?

   Він мовчав здається вічність. Потім різко підвівся й сказав:

    — Пити хочу. Тобі принести?

  — Так, будь ласка. Але ти не відповів. Так що? Я просто одна з багатьох? Просто чергова закохана в тебе клієнтка?

    — Ні, не просто.

    — Тоді…

   — Досить про це, — перебив мене Артем. — Не потрібно ускладнювати те, що й так не просто.  

    Коли я прокинулась наступного ранку, Артема поруч не було. Я потягнулась всім тілом й прислухалась до себе.

   Моє тіло ще зберігало післясмак цієї ночі. Груди злегка боліли й були на диво чутливі, їх наче струмом пробивало від кожного дотику ковдри; губи припухли; а головне, я добре відчувала там внизу солодку вібрацію збудливого передчуття. "Гадство! Артемчику, що ж ти зі мною робиш? — подумала я. — Перетворив на якусь ненаситну сластолюбну німфоманку."