Таша Клим - Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим

Забравши свої речі від багаття, я поквапилася до намету, але мене гукнула Джесс.

— Ти що, спати?

Подруга з подивом дивилася на мене, уперши руки в боки.

— Ну так. А ви що не збираєтесь?

— Збираємось, але зараз нам є що обговорити, — відповіла Джессіка й пограла бровами.

Моллі це розсмішило і, підійшовши ближче, вона взяла мене за руку та повела назад до багаття. Вікі і Джесс відразу зайняли свої місця, сівши навпроти нас.

— А хлопці симпатичні, еге ж? — підхопила тему Моллі.

— О-о-о, та-а-а-ак, — театрально закотивши очі, зображаючи задоволення, простягла Джессіка. — Мені подобається покинутий пляж із такими сусідами.

— А я знаю, що той хлопець, який сидів біля Еріки, точно запав на неї, — промуркотіла Моллі і штовхнула мене своїм плечем. — А він красунчик і тобі сподобався. Так? — Не чекаючи відповіді, вона додала: — Чесно кажучи, здавалося, наче ви вже знайомі.

— Мені також, — підхопила Вікі. — Хлопець із такою ніжністю дивився на неї, що навіть у мене серце стискалося від розчулення.

— Що? — Жар на моєму обличчі був явно не від багаття, але й мовчати я не збиралася. — Бачила, як ніяковів хлопець, з яким ти розмовляла?

Не дарма ж кажуть, що найкращий захист — це напад.

— Ох, він дуже милий і мені зовсім не соромно в цьому зізнатися, — з усмішкою погодилася вона. — А тобі слабо?

І коли це Вікі встигла стати такою сміливою?

— Так, хлопець справді симпатичний. Задоволена? — не повертаючись до зацікавленої подруги, з роздратуванням відповіла я на її «слабо».

— Тільки я помітила, що брюнет, що сидів поруч зі мною, схожий на Марлона Брандо в молодості? — підсунувшись до нас, весело спитала Джессіка.

Роздратування як рукою зняло, і я розсміялася, адже подруга висловила точно те, що спало мені на думку, щойно побачила його.

— Це було перше, про що я подумала під час зустрічі.

— Свята Діва Марія, такий красень, що просто пальчики оближеш. — Джессіка відразу ж вдала, нібито і справді їх облизує. — А руки! — з награним придихом вигукнула вона. — О небеса, ви бачили які у нього рельєфні руки? Неначе витвір Родена! Наче його щойно відфотошопили! Ух, загорніть два, будь ласка, — подруга почала обмахуватися руками, зображуючи задуху від збудження. — Такий красень може пропадати даремно тільки в моїй колекції.

Своєю виставою вона так насмішила нас, що ми буквально схопилися за животи, паралельно витираючи сльози, що виступили від сміху.

— Мо? — граючи бровами ніяк не заспокоювалася Джесс. — Нічого не хочеш нам сказати, маленька розпусниця?

— Чорт, дівчата, ви б бачили ці блакитні очі, — посміюючись, почала Моллі. — Я не могла перестати дивитися в них. А ще він так цікаво розмовляє. Цей хлопець явно розумніший за всіх моїх колишніх, разом узятих.

Обговорюючи сусідів, ми не переставали сміятися. Джессіка постійно підколювала нас і слід зазначити, що найбільше дісталося Вікі. Ну що ж, не одній мені червоніти. Моллі заступалася за неї, але справедливо підкреслила, що русявий хлопець точно запав на нашу подругу.

— Я тільки одного не зрозумію, чому ми не познайомилися з ними? — спитала Джесс, звертаючись до мене. — Впевнена, що брюнета звуть не Марлон Брандо.

— Так веселіше, — я ляпнула перше, що спало мені на думку.

— Та прямо-таки обіржатися, як весело, — уїдливо заперечила Джессіка, продовжуючи свердлити мене поглядом.

Слідом за нею на мене подивилися ще дві пари очей.

— Дівчата, серйозно, — продовжила я, — з нашим графіком тільки їздити кудись до хлопців. Провели приємний вечір і добре. Та і взагалі, Джесс, на тебе вдома чекає хлопець. — Останній аргумент здався мені дійсно важливим.

— Не знаю, не знаю, — хитаючи головою, озвалася Моллі. — Ми ніби як вирішили кинути своїх хлопців, коли повернемося додому.

— Тоді слід спочатку кинути, а потім заводити нового, — слушно зауважила Вікі.

Дівчата провели паралель, явно згадавши вчинок мого колишнього, й одразу притихли. Уже нікого не турбувала причина, через яку я не захотіла знайомитися. Веселий настрій зник і подруги почали переглядатися. Напевно, таким чином дівчата намагалися розібратися, хто ж заведе неприємну тему. Чекати поки вони наважаться, я не стала.

— Гаразд, ви як хочете, а я спати, — м'яко промовила я, встаючи.

Згадка про колишнього не зіпсувала мені настрій, чому я всміхнулася. Забираючись у намет, я гадала, чи могло це бути пов'язано з незнайомцем?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно