Ярл Конг - Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг

Розділ 34

Чого ти нервуєш? Чого трусишся? Невже ти не розумієш, що цими емоціями ти до себе його і приваблюєш? Він бачить, як ти реагуєш, як червонієш з голови до ніг, перетворюючись в перестиглу полуницю в кінці серпня, і від цього кайфує. Неадекват? Напевно. Та саме від тебе залежить, чи будеш тільки підігрівати інтерес цього мужика до своєї персони, чи навпаки скрутиш все до нуля, ігноруючи його випади.

Саме тому швиденько біжу в душ, швиденько, бо не боюся, що мене застануть зненацька голу, а тому що варто якомога скоріше опинитися в ліжку. Випередити мого співмешканця на цю ніч.

"Тобто перспектива продемонструвати цьому перчику свої звабливі частинки тіла тебе не надто хвилює?"

Ні!

"Хіхі"

Тобто так!

"То ні, чи так? Чи хочеш зіграти в цікаву гру - звабимо та обламаємо?"

Нічого я не хочу! Ні зваблювати, ні обламувати, ні...

"Не хочеш обламати? Саме тому вкуталася в ковдру ледве не до маківки?"

Холодно!

"В одягу, при комфортній температурі номера і холодно? Реально?"

А тобі не здається, що останнім часом ти собі став забагацько дозволяти? Ти взагалі чий внутрішній голос? Мій, чи того Антона?

"Твій, але і не проти побути Антона... На Антоні... Під Ан..."

- Молодець, слухняна дівчинка, - чоловік перериває мою міні суперечку з внутрішнім негідником, котрий сам звалив, а я вже вкотре червонюча. Хочеться скинути цю ковдру, розкритися, дати доступ повітрю до тіла, але не можна! Тому ще сильніше підтягую її до підборіддя.

- Ти приніс моє замовлення? - Бачу, що приніс. Бачу дві чашки в руках чоловіка, але розумію, що якщо не покажу тут же свої зубки, то "слухняна дівчинка" набере для мене небезпечних перспектив.

- Твій чай, люба, - Антон пропускає повз вуха мій холодний тон та різке запитання, простягаючи чашечку так послужливо, ніби в чомусь провинився.

"Вау! Та ви прямо як сімейна парочка! Він вчора допізна загуляв з друзями, а сьогодні перепрошує, приносячи каву в ліжко. Як романтичноооо..."

- Він вже охолов, - приймаю горня та незадоволено видаю, відправляючи внутрішній голос якомога далі з тією романтикоооою. І заодно з цим персонажем.

- Давай сходжу та все перероблять.

- Ні, дякую, все гаразд.

Я граю неприступну, холодну королеву, чи то принцесу, але явно не відморожену скотину. Тому роблю ковток цього чаю, якого мені зовсім не хочеться, бо і так шалено спекотно, та роблю це чисто з поваги до чоловіка. Все ж він пішов на рецепцію, зробив замовлення, витратив свій час та кошти, старався догодити, а я...

- Фу, - а я невдячна скотина, якщо просто поглянути на цю фразу й на моє скривлене від відрази обличчя. - Що це таке?

- Чай, - і відпиває зі свого горняти, демонструючи, що це чай як чай, нічого екстраординарного в ньому немає.

- З чим? - Повна гидота! Я ненавиджу чай з імбиром, але він буде справжнім смаколиком в порівнянні з цим жахом. Чого "воно" таке гірке?

- Із знеболювальним.

- Тобто? - З яким ще знеболювальним? Він сюди таблетки якісь потер? Які? Де він їх взяв? На рецепції? Але навіщо?

- Ти сама сказала, що в тебе ще досі болить нога. Медикаментів в цій дірі не знайшлося, що само собою очевидно, не здивуюся, якщо тут навіть немає зеленки, а от рідке знеболювальне було в наявності. Що теж притаманно для цього місця. По-іншому тут важко жити, працювати, взагалі щось робити.

- Ти... ти додав сюди спиртне? - В горлі досі пече від одного єдиного ковточка, ніяк не можу позбавитися від цього жахливого смаку. Організм відмовляється приймати це пійло. Скільки ж сюди влили цього "знеболювального"? Чи воно такої якості, як і все в цьому районі?

- А що таке? Взагалі відстій?

- Та...так, так, жахливо, - і знову є щось, що я переживаю вперше. І знову поруч з цим чоловіком. Я ще ніколи не пила такого непотребу.

- Дай спробую, - забирає в мене чашку, а я і не пручаюся, бо нізащо більше не зроблю і ковтка цієї рідини. Це скоріше спиртне з чаєм, ніж навпаки. Можна було зовсім не напружуватися, а прямо з горлечка лупити, щоб горня не бруднити. - Я думаю, ти перебільшуєш.

- Авжеж, якщо ти звик..., - "вживати таке лайно, то тобі сподобається", ось що крутилося у мене на язиці, я хотіла вжалити його, бо якого біса? Я просила робити такий пекельний коктейль? Та замокла відразу ж, як Антон відставив моє горня на комод біля ліжка, і за ним тим же курсом попрямувала і друга чашка. Вже самого чоловіка. А сам він... - Що ти робиш?

- Я ж кажу - ти перебільшуєш, я впевнений, що не все так погано, як ти хочеш продемонструвати...

Це все чортове пійло! Це все воно винне! Воно не дало мені зреагувати на те, як чоловік почав нахилятися. Це пійло не дало мені відвернутися, відхитнутися назад, чи то хоча б поставити руки перед собою. Це даний "чай" дав Антону безперешкодно торкнутися моїх вуст, і мені тільки залишалося здогадуватися, скільки обертів було в цьому напої, якщо я почала на цей поцілунок відповідати...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍